Палац Шенборнів біля Чинадієво

http://rbrechko.livejournal.com/60254.html

Абетка від Інни КОНАР

Арт-галерея. Я маю великий задум – арт-галерея, виставка на Театральній площі, стіна шани фольклориста В. Гошовського на будинку, де він жив.

Хочу десь у вечірньому закладі організувати своєрідну анімацію — щоб професійні актори розігрували перед туристами сценки із традиційного життя закарпатців, поступово залучаючи до дійства й самих туристів. Мрію започаткувати на постійній основі виставку професійних фотохудожників зі знімками про Ужгород, щоб кожний міг у душі повезти із собою на пам'ять частку нашого міста. Це все має збільшити туристичну привабливість обласного центру.

Банки. В Ужгороді всього близько 47 банків, в Україні трохи більше 170, це досить мало. У Росії їх приблизно півтори тисячі. Для конкуренції, й особливо для клієнта, краще, коли банків більше. У бізнесі є практика: щоб активізувати якусь роздрібну точку, треба поруч відкрити подібну.

Вибори. Були дуже, так би мовити, веселими. Це перші мої вибори. Не планувала спершу взагалі брати участь, але потім твердо вирішила, що треба іти. Ніколи не мала справи з політтехнологами, то ж задіяла ті методи, якими послуговувалася у банківській роботі. Та і вибори були своєрідним піар-ходом.

Гіркі враження. Я спілкуюся з однією людиною, що була задіяна в організації скупки голосів виборців. Фактично для неї це стало однією з умов включення до партійного списку. Було виділено декілька мікрорайонів, для пошуку там людей, які пішли б по своїх сусідах-знайомих, визначали би, хто із них візьме гроші і точно проголосує так, як треба. Десь за тиждень до виборів він казав, що по моєму округу вже є проплачено 600 голосів. Менеджер із підкупу перед виборами отримував зі штабу тільки частину суми, а решту – вже після голосування залежно від його результату. Мій конкурент, який пройшов, в Ужгороді маловідомий, на той час перебував у Києві і повернувся в наше місто лише за три дні до виборів.

При зустрічах з електоратом, у мене бувало запитували, а скільки грошей я дам за «голос». Кажу, що ніскільки, а мені повідомляли, що супротивник дає по 150 грн.!

Гривня зараз стабілізувалася, проте, вважаю, це не надовго. Наразі в Україні для цього ще відсутні економічні та політичні передумови.

Долар. США зараз запустили друкарський верстат для здешевлення своїх товарів. Ті ж Китай і Європа теж якось відреагують на це, бо попит на їхню продукцію впаде. В Україні ж буде надлишок валюти, яку Нацбанк муситиме викуповувати. Отже, він автоматично теж почне штампувати гривню. Перший індикатор цього - те, що в нас уже почав дорожчати бензин.

Економіка України на грані дефолту — про це говорять усі. Виробництво згорнуто, малий бізнес загинається. Нині щодня понад 50 підприємців закривають свою підприємницьку діяльність по всій Україні. Багато бізнесменів шукають роботу в бюджетних установах, хоч думаю, що й бюджетникам зараз буде непросто. Потрібні кошти, а для цього необхідні іноземні кредити, вони ж і надалі заганяють державу в борги.

Євро зміцнюється, але це тимчасово. В Україні ця валюта сильно прив'язана до долара, ніде у світі такої тісної прив'язки немає. До кінця року курс буде десь 10,70-10,75.

Живий журнал (блог) — пишу виключно під настрій, є лише кілька постів, які буквально видавила з себе. Через Інтернет я знайшла багатьох людей, із котрими колись спілкування перервалося, а тепер відновилося.
Завтра буде завтра. Треба відійти від цих виборів. Це вже минуле. Життя не цьому не слинилося. Необхідно далі рухати свою справу, соціальні проекти.

Інна. Батьки дали це ім'я, бо дуже співзвучне з моїм по батькові - Іванівна. Означає «бурхлива» і, в пршципі, відображає мою суть, бо я досить енергійна, активна, імпульсивна.

Їжа - я гурман, люблю пекти, подобаються м'ясні страви.

Касир. Починала трудове життя вчителькою математики, отримувала 160 грн., вирішила перейти до банку, де касиром мала вже 450 грн. Усяка робота в банку зараз побудована на комп'ютерний програмах. Не треба бути попередньо великим спеціалістом. Навчити можна будь-кого. Зараз, підбираючи людей, я дивлюся не так на економічну освіту, як на те, щоб і людина була комунікабельною, могла спілкуватися з клієнтом, відзначалася порядністю. Тож після роботи в школі мені було легко, бо спілкуватись я навчилася ще вчителькою. Шість років тому банківські програми ще були недосконалі, їх доводилося коригувати. У нас індивідуальний напрям обслуговування клієнтів очолювала пані Ярина, всі зверталися до неї при виникненні проблем із програмами, побоювалися її. Потім з'явилась я, уже володіючи певними навичками програміста. Досить швидко адаптувалася, почала використовувати свої попередні вміння та знання, й усі поточні робочі питання і проблеми вирішувала самостійно. Керівництво це помітило, і вже за два місяці мене підвищили й перевели до відділу корпоративного бізнесу, де з'явилася вакансія.

Літо - пора подорожей, нових вражень. З дитинства я мріяла про мандри, марина далекими незвіданими краями. Зараз намагаюся втілювати свої давнішні фантазії в життя, адже у світі є стільки багато принадливих небачених місцинок.

Математика навчила мене стратегічно мислити. Чим вирізняється робота керівника? Це людина, яка бачить кінцеву ціль. Важливо вгледіти, що там, за лісом. Математика мене цього й навчила, привчила до строгої логіки: Зараз, формулюючи якусь ідею, я все розкладаю по поличках.

Настрої в мене загалом оптимістичні Все, що не робиться, завжди на краще. Усі невдачі - це сходинки до майбутніх успіхів. Досвід на цих виборах я отримала колосальний, познайомилася з багатьма цікавими людьми, і це навіть важливіше, ніж якби я стала депутатом. У нинішніх депутатів буде дуже мало можливостей щось зробити, тому що місцеве самоврядування в нових політичних умовах суттєво деформується.

Одяг, дрес-код - кожна ситуація вимагає свого.

Пенсіонери. Започаткувала чаювання по четвергах. Люди у величезному будинку зовсім не спілкуються, навіть живучи на одному поверсі. Для них чаювання стали можливістю причепуритися, кудись сходити, зустрітись, поспілкуватися між собою. Це дуже цікаві люди. Від них можна довідатись багато чого нового. У кожного з них є діти і внуки. Будь-яку думку легше донести через пенсіонерів, ніж напряму.

Рекламні щити. Я хотіла мати один великий борд біля 16-ловерхівки. Тут щодня проїздить 20-25 тисяч одиниць автотранспорту. Зробили фотосесію, відібрали кілька знімків. Якби я вивісила фото, коли вже почалися вибори, їх би ніхто не помітив, тому мусила зробити це раніше. Але про вибори тоді ще не можна було говорити, то я рекламувала свою робочу діяльність. Проте той напис-слоган ніхто особливо на читав. Звертали увагу на нове обличчя і його запам'ятали. Мене досі питають незнайомі люди, пройшла я чи ні в органи місцевого самоврядування.

Спортом займалася дуже інтенсивно - бігала на стаєрські дистанції. Фанатично. Ходила до спортзалу тричі на тиждень по три години. Після народження сина намагалася продовжувати - вже на більш аматорських засадах. Нині займаюся фітнесом.

Туризм – ще з студентських років, з початком травня ми пакували рюкзаки й вирушали мандрувати Кримом. Вогнища, палатки, пісні під і гітару, гречка зі згущеним молоком, обгорілі "під сонцем" носи... Проте скільки позитиву та емоцій ми отримували! Подобається дикий і туризм, не люблю пляжного відпочинку. Коли були з чоловіком в Італії, щодня мали екскурсії, він уже на другий день занудьгував, а я була в захопленні. Страшенно люблю історію, подивитися старожитності.

Українська партія. Пропонували мені балотуватися різні партії, зокрема "Громадянська позиція" А.Гриценка, але мені здалося, що їх більше цікавлять не так місцеві вибори, як майбутні парламентські. Зупинилася на Українській партії. Мені телефонували й і говорили: а ви знаєте, що там є такі "страшні" Федаки, вони забороняють, щоб у них удома звучала російська мова! Було багато всякого сказано. Але для мене українська мова - не просто порожній звук. Я пишу переважно українською, вдома ми всі спілкуємось українською, думаю українською. Високо ціную борців за українську незалежність.

Фінансова криза не скінчилася, а перейшла в латентний стан. Можливе й погіршання. Все залежить від керівництва держави. Підйом виробництва найближчі три роки не очікую.

Хобі - пишу вірші та малюю, дуже люблю подорожувати.

Ціни з часом підуть уверх - швидше на товари першої необхідності. Тим більше, що на митниці зараз блокують потоки - продовольчих товарів, намагаючись таким чином збити наші внутрішні ціни і збільшити митні збори а їх не всі можуть платити в нових обсягах. Але це тимчасовий виграш.

Чоловіки - наш світ доволі патріархальний. До жінки в політиці ставляться скептично. Погляд політиків один - місце жінки на кухні. Я пристосувалась, користуюся власними перевагами. Все-таки в будь-яких проектах значно легше задіяти чоловіків, ніж жінок. Аби налагодити контакти з місцевими художниками, спершу познайомилася з виробниками рамок, а вони вже представили мене як свою. Закарпаття дуже кланове, тому йти напролом тут неможна.

Школа формує людину. Я не могла піти у школу, не вивчивши уроку, і не через якісь покарання, це було внутрішнє. До вчителів ми ставилися з пієтетом. Зараз цього вже немає. Може, цього дітям і бракує, вони не мають ідеалів, а ми ж формуємось саме на них. На дітей здійснює величезний вплив Інтернет. Мало звертаються до книжок. Я ж читала запоєм. Інтернет же дає поверхове, обмежене сприйняття світу. В сучасних умовах не формується той міцний фундамент знань, який колись давала школа. В університеті вже йшла виключно надбудова академічних знань.

Щастя - коли твої рідні поряд, коли дитина здорова, посміхається тобі зранку, коли є про кого турбуватися. Кар'єра і фінанси - це сурогати. А щастя - це щоб тобі було комфортно, щоб тебе любили і ти любила.

Юні футболісти. Навесні познайомилася з тренером Василем Оросом. Від нього довідалася, що весь дитячий спорт зараз оплачують батьки. Якщо хлопчик не має заможних родичів, його футбольний талант на буде розвинуто. Дитяча команда їхала на змагання до Угорщини, а найкращий гравець не зміг, бо мама його на те, що дороги не могла оплатити, а й навіть зробити йому закордонний паспорт. Для хлопчика це була колосальна психологічна травма. Я спершу купила м'ячі для однієї команди, потім форму для іншої. Вихованці Ороса їздили в Саки, де змагалося вісім найкращих дитячих команд України. Поїздку було профінансовано частково, я допомогла, чим могла.

Яблуко — це емблема А-Банку. Символізує свіжість наших рішень у фінансових справах. Переконана, що це справді так.

Сергій ФЕДАКА

О.Кужель: я хотіла б запитати авторів кодексу: де ви закрили офшори? - А ні хріна ви не закрили...

Олександра Кужель називає себе автором «єдиного податку». Саме вона з «групою товаришів» у 1998 році вперше підготувала систему єдиного податку або спрощеного оподаткування. Вона – політик і чиновник, яка багато років очолювала Держкомітет підприємництва, більше п`ятнадцяти років служить (або служила?) підприємцям. Кужель була членом робочої групи на чолі з віце-прем`єром Сергієм Тігіпком, яка готувала проект Податкового кодексу. Але багато ідей Тігіпка, як то кажуть, так і не стали частиною Податкового кодексу, який підготувала група Колеснікова. Нагадаємо також, що вона до кінця літа переконувала журналістів, що єдиний податок буде реформовано, змінено, а якщо збільшено, то трохи. Сьогодні вона – опонент влади в питаннях, що стосуються фактичної відміни спрощеної системи оподаткування. Коли готувався матеріал, біля парламенту мітингували підприємці, а в парламенті йшли баталії, що стосуються нового Податкового кодексу. Але учора увечері була поставлена крапка: документ прийнятий 269 голосами. Та все ж поки новий Податковий кодекс не підписаний Президентом, у цьому інтерв`ю з Олександрою Кужель є сенс.

НАЙПЕРШІ ДЕКРЕТИ ЛЕНІНА ТЕЖ БУЛИ НАПРАВЛЕНІ ПРОТИ РЕМІСНИКІВ

Як тільки після призначення нового уряду в крісло глави Держкомпідприємництва сів Михайло Бродський, ви в інтерв`ю УНІАН побажали йому успіхів, але сказали, що вас насторожує його наступ на спрощену систему оподаткування. На жаль, чого боялися, те й отримали?..

Так. Я була впевнена, що підуть на згортання спрощенки. Адже насправді їм не потрібна демократія. Малий і середній бізнес - це обличчя демократії. Вони нічого не бояться, вони не залежать від директора заводу, вони можуть заробити на відпочинок, на продукти, вони можуть побудувати собі квартиру, вони не залежать ні від яких партій. І вони дуже мобільні в своєму прояві невдоволення. Коли намагаються встановити жорсткий режим, то в першу чергу намагаються притиснути малий і середній бізнес. Найперші декрети Леніна були направлені проти ремісників, фактично забороняючи їх. Коли його запитали, чому він це робить, то він відповів: це самодіяльне населення. А самодіяльне, означає незалежне. Я коли дізналася про цей факт, була шокована від того, наскільки далекоглядним у реалізації плану був Ленін. Він добре розумів, що лінія партії і профспілок ніколи не буде для цих людей вирішальною і такою, що надихає. Вони не стоятимуть у черзі в списку за квартирою, путівкою або шматком ковбаси. Вони були залежні тільки від свого таланту і працездатності. Логіка влади не міняється. Самодіяльне і самозайняте населення небезпечне для влади, тому що воно – вільне.

Позавчора Азаров вийшов із заявою, у якій спробував пояснити свої дії. Протестують проти кодексу, мовляв, спрощенці. Але сама спрощенка була «формою компромісу держави відносно тієї частини суспільства, яка залишилася без роботи в результаті економічної кризи 90-х років. Спрощена система була реакцією держави на те, що в 1997 році у нас мільйони людей не могли знайти роботу в результаті кризи економіки». Зараз же, на думку Азарова, ми виходимо з кризи і зацікавлені в тому, щоб у нас розвивалося виробництво. «І ми готові працювати над тим, щоб людям, які вимушені були за обставинами піти на ринки, була надана висококваліфікована, високооплачувана робота», - заявив прем`єр. Як ви це прокоментуєте?

Куди вони підуть на роботу? Я сьогодні прилетіла з Джанкоя, з Криму. Там єдиний завод закритий, він державний. І куди б ви не поїхали – немає робочих місць. Їх робочі місця – сезон три місяці. Все. Єдине, з чого вони живуть, - з ринку, на якому один одному щось продають. А адже є глухі куточки Криму - Нижнєгорськ, Белогорськ - там виключно внутрішній товарообіг грошей. Жінка продала яблука, пішла купила хліба. Та, у якої купили хліб, - пішла, купила молока. Немає жодного підприємства, всі корівники зруйновані, все зруйновано. Молодь виїжджає. За рахунок чого ви хочете їх забезпечити робочими місцями? Якщо ви хочете загнати їх до супермаркетів, то тоді стає все зрозуміло. Супермаркети, які будуються в кожному місті, не приходячи до тями, не без активної участі мерів і губернаторів, роблять наміри влади зрозумілими. Там оренда квадратного метра бутика 50 доларів. Там ті ж самі продукти і речі, що й на ринку. Якість та сама, тому що виробник речей один і той же. Наміри зрозумілі, але ви, як споживач, готові сплатити подорожчання? Товар перекочує в бутики, але ж якість товару не зміниться. Він стане дорожчим, а доходів на це немає. Людина не зможе реалізувати товар настільки, щоб оплачувати оренду. Люди – не мазохісти, в теплому і чистому бутику стояти приємніше, ніж на ринку. Просто на ринку вони в місяць платять десь тисячу гривень. А орендуючи навіть крихітний бутик у п`ять квадратів, це 250 доларів на місяць. Просто нереально. Розмова про те, що вони не хочуть платити податки, - нечесна. Їм немає з чого їх платити. Два роки кризи, банки нікого не кредитують. Найбільший дефіцит у країні – гроші. Я не можу віднести себе до бідних верств населення, але я десять разів думаю, що купити. Тому що практично проїдається те, що ти відкладав. Тому що економічного зростання, з якого з`являються доходи, немає.

Ми сьогодні думали, з чим порівняти економіку країни у разі згортання малого бізнесу. Хтось сказав – із Південною Кореєю.

Нічого подібного. Я вам скажу, як організовано малий бізнес у Південній Кореї. Там будують висотні башти. Усередині башти по спіралі можна підніматися, можна їздити з візком. По всій спіралі розташовані такі собі торгові місця, невеликі, п`ять квадратів, поглиблення з прилавком. Ти можеш прийти і працювати три роки без жодних оформлень. Але, пропрацювавши три роки, в такому бізнес-інкубаторі без касових апаратів та іншого, ти починаєш реєструвати бізнес, але для тебе включаються інші форми підтримки. Там ніхто нічого не віддає місцевим елітам. Там думають про зайнятість і боротьбу з бідністю.

А ми давайте всіх наших виженемо з ринків, завтра поставимо на облік до фонду зайнятості, вони вмиратимуть з голоду і найважче буде – примусити їх знову працювати. А може, давайте дамо їм можливість працювати, заощадимо на тому, що платитимемо на фонді зайнятості і розумітимемо, що вони витягнуть себе самі.

СКІЛЬКИ Б ВИ НЕ ПОВІСИЛИ НА КОРОВУ ДЗВІНОЧКІВ, ВИ НЕ ВИДОЇТЕ З НЕЇ БІЛЬШЕ, НІЖ ВОНА МОЖЕ ДАТИ

Я слухала вашу дискусію на позаминулій передачі у Шустера. Ваш наступник Михайло Бродський був не дуже коректний з вами на останньому ефірі. Але деякі речі в його вустах звучали переконливо.

Та що ви (сміється, перебиваючи), – це він був унікально коректний. Він так тримався. Щосили просто.

Бродський переконував підприємців у тому, що для них практично нічого не зміниться, з ухваленням нового кодексу виплати будуть всього на двісті гривень більше.

Він лукавить. Але й підприємці кодекс знають погано. Я, до речі, після ефіру подзвонила Тігіпку і сказала, що головна проблема кодексу в тому, що його ніхто до ладу не читав, а ви нікому про нього не розповідаєте. Перед ухваленням кодексу люди від уряду повинні були виходити з навчальною програмою, розповідати по кожному розділу, щоб ті, кому це треба, могли послухати. Я вважаю, що крім спрощенки, там немає ніякої катастрофи. Виплати зараз будуть 345 гривень. Але є багато гострих питань. Наприклад, норма про те, що пенсіонери й інваліди платитимуть пенсійний внесок.

Коли минулого року Тимошенко прийняла постанову про виплати малого бізнесу до пенсійного фонду, я змогла переконати її, і ми провели зміну, де сказали, що працюючий пенсіонер і інвалід не платить пенсійний податок. Вони отримують пенсію, вони вже її заробили, і намагаються ще щось заробити. А за новим кодексом вони повинні платити. У Харкові знайомий пенсіонер свічки робить. Для нього пенсійний внесок позбавляє сенсу його діяльність. Мені дзвонила жінка-інвалід на колясці, чоловік у неї інвалід, є дитина, вони відкрили маленький магазинчик на першому поверсі в своїй одній кімнаті, щось продають, виживають. Ну, закриються вони зараз. Тому що заплатити по 345 гривень на двох плюс пенсійний – їм не під силу. Неправильний і неграмотний підхід. Ті, хто написав кодекс, не можуть вникнути в ситуацію. Вони говорять фразами, гаслами, не розуміючи суті процесу. Звичайно, всі повинні платити податки. Та тільки не видоїш з корови більше, ніж вона здатна дати. Скільки б дзвіночків ви на неї не навісили, якою б золотою попоною не накрили і навіть якщо пообіцяєте, що її ніколи не вб`ють, і вона все життя гулятиме по полях, ви не видоїте більше, ніж у неї є. Те ж саме з підприємцями. Ну навіщо підходити так тупо, до всіх однаково. До великого ринку на 7 кілометрі, і до маленького ринку в Сумській області в Охтирці. Це не просто дві великі різниці, це неспівставні речі. Це все одно, що секонд-хенд і бутик Шанель.

І найнебезпечніше питання – питання взаємин з податковою. Люди після введення спрощенки стали платити більше, але вони були спокійні. До них не приходили щодня, не стояли, не вичавлювали хабара. Зараз передбачається введення книги щоденного обліку доходів і витрат. У мене питання. Навіщо там потрібні витрати, якщо у мене фіксована ставка податку? Яке ваше собаче діло, як я витрачаю свої гроші? Або стаття, яка називається «Первинні документи». Давайте розглянемо ситуацію. Я приїжджаю на нічний оптовий ринок, в Харкові, Хмельницькому, Одесі. На кожен товар потрібна накладна. Як ви думаєте, хто мені її дасть?

А що робити з товаром, який залишився з минулого року? Припустимо, у мене на сто тисяч товару, на нього накладних немає, тому що вони за минулим кодексом не потрібні. Що з цим товаром зробити? Втопити? Спалити? Ще один момент взаємин з податковою – вони безперервно можуть приходити і робити у вас інвентаризацію, моніторити, щоб у вас було товару не більше, ніж на триста тисяч. Я скажу, що робитимуть підприємці, у яких оборот 500 тисяч. Оформлятимуть свій бізнес на двох, по триста тисяч. Йдемо далі – необхідність касових апаратів. Касові апарати працюють при температурі +5 – +25. Що робити з ними взимку на ринку? Купили ви касовий апарат. Далі найцікавіше. Парламентарії чи не щороку міняють модель апарату, рекомендованого податковою. Ви зобов`язані пройти навчання, як ним користуватися, стати на обслуговування. Касовий апарат містить ще один дражливий момент... Наприклад, у дівчини в Луганську свій магазинчик. Вийшов касовий чек. Все там було нормально. Але вгорі не віддрукував слово «Луганськ». Господині виставили штраф 20 тисяч гривень. Для неї це смерть бізнесу. Вона найняла в цей магазинчик людину. І дівчина, яка там працювала, не так відбила чек, не так вставила папір. Це те, на чому підприємця можуть доїти.

Але в принципі, малий бізнес повинен платити до пенсійного фонду. Тим паче, що дірка там величезна - 60 мільярдів уже...

Повинен. Але підприємцям потрібно було дати вибір. Він може добровільно формувати собі пенсійні накопичення. Скажімо, він пише заяву, що не претендує на держпенсію і готовий формувати собі добровільно. Тоді він нічого не одержує при виході на пенсію. Але може користуватися накопичувальним рахунком у приватному пенсійному фонді. Але є сума, яку він повинен обов`язково заплатити в солідарну систему, яка утримує сьогоднішніх пенсіонерів. Це може бути 10%, але не повинно бути більше 20%. Тоді б вони платили, в обов`язковому порядку беручи участь у солідарній системі, а по своїй пенсії вони приймали б рішення на свій страх і ризик. Але якщо я не заробила нічого, то звідки мені взяти 370 гривень? - у мене нічого не купили... Не купили, але я повинна заплатити за місце, єдиний податок, ринковий збір, зарплату реалізаторові...

Але Бродський хвастає успіхами, він говорить, що комітет при ньому дуже багато зробив по дерегуляції. Вони ліквідовували дві тисячі ліцензій...

Всі закони, які вони прийняли по дерегуляції, підготувала я в кінці своєї каденції і передала до парламенту. Після зміни влади закони повернулися в Кабмін і Тігіпко провів їх через уряд. Поки Михайло Юрійович не написав жодного свого закону. Але все скорочення податкових органів, скорочення видів ліцензування, електронна реєстрація, це все, що створив при мені комітет. І він правильно зробив, що скористався нашими напрацюваннями. Але всі ці види ліцензування поки не дали нікому ніякого полегшення, вони вимагають великої додаткової роботи. Потрібно міняти вимоги, правила, але це хороша робота, яку потрібно зробити. Але ті, хто бастує, ліцензії не одержують, окрім таксистів і перевізників. Їх це не зачепило. Їх чіпляє інше. У Грузії заборонили податківцям ходити до бізнесменів, всі відразу відчули. Там навантаження на зарплату 20%, у нас – 67%. Люди хочуть одержувати велику зарплату. Люди, які одержують 1000, не задоволені, а я не можу підвищити, тому що 670 при цьому я повинна заплатити до бюджету. З кожної гривні я плачу за нього 67 копійок. А де взяти? Криза, кредитування немає, тиск збільшився.

Грибоєдов констатував горе з розуму, а я переконана, що від бездарності горя набагато більше.

КОЛЕСНІКОВ ЗРОБИВ СВОЮ СПРАВУ І ПІШОВ, ПОВІСИВШИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НА ТІГІПКА

Коли кодекс ще формувався, Борис Колесніков оголосив, що «спрощенки» не буде. А ви тоді в групі Тігіпка працювали над своєю редакцією кодексу і переконували, що спрощенку реформують, але не згорнуть.

Я б хотіла прояснити, як усе було. Ми в групі Тігіпка, де працювали я, Оксана Продан, у минулому глава ради підприємців при Кабміні, де зібралися «ринковики», зробили редакцію кодексу. А потім було ухвалено рішення, що політичні консультації веде пан Колесніков. І тоді вийшло його інтерв`ю в «Дзеркалі тижня», і вийшла редакцію кодексу, відповідальність за яку повинні нести пан Колесніков і пан Бродський. А пан Колесніков зробив свою справу і пішов, повісивши відповідальність на Тігіпка, що дуже сильно вдарило і по ньому і по партії. І треба віддати належне Сергію, що він не вийшов, і не сказав, усе як є. Він повівся дуже пристойно, як людина команди. І він прийняв цей удар на себе, він не вийшов і не сказав: хлопці, ось це я з своїми поглядами на кодекс, а ось це - Колесніков. І не треба докоряти когомусь в отриманні політичних дивідендів.

Політичних дивідендів від бізнесу ніхто не одержить. Коли їм погано, вони об`єднуються, а коли добре, керуються емоціями. Ніяких політичних дивідендів з цієї боротьби ніхто не заробить.

Ідеологію прийнятого кодексу відобразила ємка цитата Колеснікова, який сказав, що бабуся на ринку повинна платити стільки ж, скільки власник супермаркету. Що ви про це думаєте?

Ні, пробачте, він говорить не так. Він сказав так: «Бабця на ринку повинна бути конкурентною супермаркету Ашан». Ось пряма мова Колеснікова.

Я б хотіла думати, що він сказав це від нерозуміння. Обговорюючи історію з кодексом, я сказала одному губернаторові, що Януковичу, маючи таких друзів, можна не мати ворогів. І я почула у відповідь від губернатора: «Колесніков так думає, він не чує інших аргументів». Поки тривала вся ця дискусія, Колесніков якось сказав мені: «Раніше я про ТЕБЕ думав краще». Я у відповідь йому сказала: «Від ВАС це звучить, як комплімент».

Ви наводили статистику, що малий бізнес в Україні – 33% економіки. Звідки ці цифри?

Це держстатистика. Але коли я йшла з комітету в 2003 році, ми зі Світовим банком провели дослідження, і воно вперше показало, що в Україні 60-70% малого бізнесу. А ви пройдіть містом. Це кафе, магазини, склади. По Києву пройдіть і подивіться. Коли вони говорять, що вони дають 18% доходу до бюджету, це брехня. І ніхто ніколи насправді не рахував, скільки вони дають.

Президент Янукович сказав, що підприємці вимагають, щоб у законодавстві залишили податкові дірки, щоб не платити податки...

Незрозуміло, що він мав зважаючи на, коли сказав, це. Незрозуміло, хто йому дав таку інформацію, що протестують люди, які хочуть працювати поза законом. Але це – брехня. Навпаки, в нашому проекті кодексу (Тігіпко) було виписано, щоб ринки і торгові центри не були платниками єдиного податку, але в редакції Бродського-Колеснікова це зникло. Але, згадуючи про податкові дірки, я хотіла б запитати авторів кодексу: «Де ви закрили оффшори?» - А ні хріна ви не закрили!

Ксенія Ляпіна теж заявляла, що дивіденди виїжджають на Кіпр без податків, а представникам малого бізнесу пропонують поділитися...

Правильно. І не немає тут ніякої політики. Тут є реальне життя. І якщо ми хочемо навести в ньому лад, то давайте наведемо.

Лана Самохвалова

Чому Янукович заборонив Азарову пісні співати. Гірка правда про ВВП

Дочекалися... Сьогодні Янукович закликав Азарова не приховувати від людей правду: "Коли я чую, Микола Янович, на засіданні уряду, коли ви розповідаєте, що все – ми досягли того, того – все у нас в порядку і надалі все буде в порядку... Я вам скажу – говоріть правду. Скажіть людям правду. Пісні співати не треба». Президент навіть зауважив, що можливість погіршення рівня життя людей є потенційною загрозою національній безпеці України.

А пісень цих у виконанні Азарова і парламентаріїв з фракції Партії регіонів без зусиль можна знайти безліч. Пісень багато, а приспів один: "Завдяки зусиллям нової команди економіка України перейшла в 2010 році до стабільного зростання після того, що спостерігалося торік її потужного падіння..."

При цьому вони, зазвичай, оперують цифрами про падіння реального ВВП в 2009 році щодо попереднього року на 15% та його зростання в певні періоди 2010 року в розмірах 5-6%.

Однак показники Держкомстату про ВВП за III квартал нинішнього року, які стали позавчора відомі, однозначно свідчать про те, що, по-перше, райдужні оцінки представників нової влади щодо стану економіки України, м`яко кажучи, передчасні, а по-друге, до відносно непоганих економічних показників у першій половині цього року нинішня влада не причетна. У чому можна переконатися, переглянувши наявну поквартальну динаміку головного економічного показника в 2009 і 2010 роках.

Отже, в I кварталі 2009 року було зафіксовано максимальне падіння ВВП щодо відповідного періоду попереднього року – на 20,2%. Але потім темпи економічного спаду регулярно сповільнювалися.

У II кварталі минулого року скорочення реального ВВП зменшилося до 17,8%, в III кварталі – до 16,0%, в IV кварталі – до 6,8%.

Саме продовженням цієї динаміки став вихід на економічне зростання в I кварталі 2010 року по відношенню до I кварталу 2009 року – на 4,9%. Причому, нагадаємо, що новий уряд під керівництвом Азарова приступив до своїх обов`язків тільки в березні нинішнього року, тому ніяких його заслуг в економічному зростанні в I кварталі немає і бути не може.

Мало того, для будь-якого економічного експерта очевидний і той факт, що вплив нового уряду на динаміку економічних показників в II кварталі 2010 року був мінімальним. А мало місце логічне продовження тенденцій, що сформувалися наприкінці 2009-го і початку 2010 років.

Нагадаємо, приріст ВВП в II кварталі цього року до відповідного періоду минулого року склав 5,9%. Тобто, лише зберігся заданий раніше висхідний тренд.

А ось уже економічні показники за III квартал цього року можна значною мірою зарахувати до успіхів або невдач нового Кабінету міністрів. Проте, як виявилось, похвалитися тут новому уряду саме і нічим: приріст реального ВВП в III кварталі 2010 року значно знизився - до 3,5%.

Причому, в IV кварталі поточного року очікується подальше погіршення економічних показників. «Гальмування світового попиту триває, і, швидше за все, в IV кварталі темпи зростання ВВП України додатково сповільняться, а за підсумками року ми насилу вийдемо на 4-процентне зростання», - вважає, наприклад, директор Інституту економіки і прогнозування НАН України Валерій Геєць.

Серед причин зниження темпів економічного зростання в Україні в другій половині 2010 року можна назвати несприятливий ефект порівняльної бази, не дуже добру кон`юнктуру на зовнішніх ринках для українських металургів і нижчий урожай сільськогосподарських культур порівняно з минулим роком через аномальну літню спеку.

Утім, економічні показники були б дещо вищі в III кварталі, якби за негласною командою керівництва уряду Держмитниця і «Укрзалізниця» не блокували в серпні і вересні відправку на експорт зернових.

Ще однією причиною зниження економічних показників у минулому кварталі стало погіршення інвестиційного клімату в країні, вина за що повністю лежить на теперішній владі. Чистий приток прямих іноземних інвестицій в Україну за три квартали 2010 року становив $2,8 млрд., скоротившись порівняно з аналогічним періодом 2009 року на 14,3%. При цьому, потрібно мати на увазі, що саме минулий рік, а не нинішній, був кризовим.

Проте, що особливо цікаво, команда Януковича-Азарова вже вкотре наступає на ті самі граблі: одержує від попередників економіку у фазі висхідного вектора, незаслужено ставить це собі в заслугу, а потім приводить до погіршення економічної ситуації.

Зокрема, в 2002 році приріст ВВП України становив 5,2%. Потім у 2003 і 2004 роках, коли урядом вперше керував Янукович, завдяки виключно сильному зростанню світових цін на сталь ВВП підвищився на 9,6% і 12,1%, відповідно.

Вдруге Янукович очолив уряд в серпні 2006 року, і тоді вектор економіки також був в істотному плюсі. Якщо в січні того року приріст ВВП дорівнював лише 0,9%, то за січень-серпень цей показник досяг 5,7%, а окремо за серпень – 7,1%. Весь 2006 рік закінчився із зростанням економіки на 7,3%.

Передавав же економіку своїм наступникам уряд Януковича, навпаки, завжди із спадними темпами зростання економіки.

Зокрема, в третьому кварталі 2004 року приріст реального ВВП становив 14,3%, в четвертому кварталі – лише 9,1%, а в січні 2005 року – 6,5%.

У 2007 році темпи приросту ВВП також скорочувалися з кварталу в квартал: у першому кварталі – 9,1%; у другому – 8,8%; у третьому – 6,7%.

Таким чином, істотне зниження темпів зростання ВВП в III кварталі 2010 року не є чимось дивним для нинішньої команди: вона працює в традиційному для неї амплуа.

Може, Азаров після сьогоднішнього прочухана на Кабміні і сам би вам все це розповів, але, чесно кажучи, не віриться.

Аркадій Кашуба

Українську еліту вже хочуть «в'язати» з російською - як породистих собак. А кого спитали?

Днями до України приїхав цікавенький такий персонаж - колишній телеведучий ICTV, нині заступник генерального директора Всеросійської державної телерадіокомпанії Дмитро Кисельов. Він відвідав Київ та заявив, що створює клуб “Сковорода” (назвав так на честь філософа Григорія Сковороди). Клуб, за його задумом, має об’єднувати російську й українську еліти.

«Я хотів би привезти до Києва з Москви людей першого ряду, щоб три години українські лідери з різних сфер ставили їм запитання. Тоді вони зможуть вирішувати спільні завдання для своїх країн», – заявив Кисельов. За образним висловом журналіста, він має намір сприяти «в`язці» представників еліт України та Росії. Пан Кисельов вдався до порівнянь: «Як собакам елітних порід потрібна стороння допомога при в`язці, вони вже не можуть самостійно, так і людям благородної натури потрібна людина, яка б їх просто представила один одному. Інакше вийде, як у тому анекдоті, коли два англійці померли на безлюдному острові, тому що їх просто нікому було представити».

Людиною першого ряду з Росії, якому запропонували акт “в’язки”, став Віктор Вексельберг (родом, до речі, з Дрогобича Львівської області), один з власників п’яти українських облгазів та керівник проекту “Сколково”. Що там і казати, напевно, власнику українських облгазів важко без сторонньої допомоги потрапити до української еліти, але коли в’язці сприятиме фахівець-інструктор, то двосторонні відносини на рівні еліт мають летіти вперед так само стрімко, як той паровоз з радянської пісні. У цю псевдо-масонську ложу не пускатимуть журналістів. Дмитро Кисельов пояснює це тим, що “ЗМІ намагаються в своїх інтересах створити сенсацію. Це може зіпсувати людські відносини, які я хочу налагодити. Як лікарі проводять консиліуми без преси, так і люди першого ряду повинні мати право спілкуватися без преси, у них немає обов`язків жити весь час у скляному будинку». Наступним гостем клубу, за словами Кисельова, повинен бути Нікіта Міхалков.

Уявлення самого пана Кисельова щодо двосторонніх відносин України та Росії віддзеркалюють такі його цитати. “Україна і Росія – це приклад розділеного народу, як, скажімо, Східна і Західна Німеччина, Південна і Північна Корея. Я вважаю, що ми один народ і у нас загальні національні інтереси. Можна говорити про інтереси правого і лівого вуха або правої і лівої руки, але вони доповнюють і балансують нормальний організм". А ось ще одна цитата:

“В Україні «слово» означає значно менше, ніж у Росії. Коли я працював тут, то мене це шокувало: пряма брехня... є прийнятним політичним інструментом. Політик може прямо набрехати, і при цьому зберегти свою посаду. В Європі або Америці подібне означало б політичну смерть, а в Україні вважається прийнятним...

Слово нічого не означає взагалі... Прикладів прямої брехні достатні багато, і поясненням тому може бути тільки одне – інфантильність українських політиків”.

Українські журналісти мають своє уявлення про людей “першого ряду благородної натури”. Саме їх ми запитали, чи спрацює для зближення народів клуб “Сковорода"? Чи підходить для ролі фахівця-інструктора такої в’язки пан Кисельов? Чи, зрештою, потрібно це людям першого ряду?

Мирослав Попович, директор Інституту філософії НАН:

НЕ ТРЕБА МЕНЕ НІ З КИМ В’ЯЗАТИ. Я САМ ЗВ’ЯЖУСЯ ІЗ ТИМ, ХТО МЕНІ ПОТРІБНИЙ

Те, що робить Кисельов, виглядає штучним та абсолютно безперспективним. Наш інститут 4 грудня приймає в себе провідних філософів Росії, будемо розв’язувати і питання поточної співпраці. Це – нормальна робота з підтримання та розширення зв’язків із російською громадськістю. Є інша задача, яка теж вимагає наших спільних зусиль. Мені дзвонив директор інституту історії РАН, ми також плануємо зустрічі. До нас в інститут приїздили російський письменник Віктор Шендерович та філософ Ігор Чубайс, ми знаходили спільну платформу для дискусії. Цією спільною платформою є демократизація нашого суспільного життя, Росії та України. Це не фахові “пов’язання”, а громадсько-політичні, але ми готові їх продовжити без всякого втручання збоку.

Не треба мене ні з ким в’язати. Я сам зв’яжуся із тим, хто мені потрібний.

А часом бувають дивні пропозиції. Я отримав пропозицію РФ щодо святкування дня Древньої Русі, там йдеться про наукову конференцію про початок Руського миру. Я не приймаю цієї парадигми. Та не хочу мати ніяких пов’язань із Руським миром. Так само, як Григорій Сковорода не має нічого до Руського миру, ні до тих всіх уклонів та клубів. Треба зрозуміти, що являв собою Сковорода, як явище української культури, а потім думати, чи має ваш клуб право на те, щоб носити його ім’я.

Іван Марчук, народний художник України, у жовтні 2007 року включений до Британського рейтингу “Сто геніїв сучасності”:

РОСІЇ ПРОСТО ПОТРІБНО ВІДНОВИТИ ПРАПОР УРСР

Спекулювати народом немає ніякої потреби. Росії просто потрібно відновити прапор УРСР, і всі ці подібні клуби і організації – це емісари РФ, які працюють в цьому напрямку, щоб Україна як держава не існувала.

Мета одна – гегемонія.

Кисельов зовсім не належить до тієї касти, яка займається культурою. Він займається політикою. А знайомство з елітою – це зовсім інша категорія.

Я з радістю буду знайомитися з російською елітою будь-де. Я починав свої виставки у Москві, тому що в Україні був заборонений. І у мене там була маса шанувальників.

Але в даному разі йдеться виключно про політику.

Наша еліта туди їздить, їхня - до нас. Ніхто нікому не заважає знайомитися і спілкуватися, нема ніяких політичних перешкод. Але step by step Росія намагається здійснювати політичний і економічний вплив в Україні.

Тарас Возняк, український культуролог, політолог, головний редактор і засновник незалежного культурологічного журналу "Ї"

ТРЕБА ОРГАНІЗОВУВАТИ ЗУСТРІЧІ ТЯГНИБОКА З ВЕКСЕЛЬБЕРГОМ І МІХАЛКОВОМ

Що стосується в’язки, то я не спеціаліст по собаках, тому мені важко про це говорити. Але я особисто якось не хочу брати участь у цих процесах.

Контакти, безсумнівно, потрібні. І вони повинні бути і організовані, але не в такій, як на мене, трішечки драстичній формі. Тим більше, що є різна російська еліта.

З тих достойників, про яких я почув, – це не найблискучіші представники російської еліти. Не зважаючи на те, що Міхалков є хорошим, хоча трішечки попсовим режисером, він є добрячим російським шовіністом. Якою мірою це має бути цікаво українській громадськості, я не знаю. При цьому слід поставити питання, а що таке еліта? Яка еліта – військова, спецслужб, інтелектуальна, політична?

Табачника не треба знайомити з російською елітою, він “служить рад” і так. Це треба, напевно, організовувати зустрічі Тягнибока з Вексельбергом і Міхалковим. Подобається Тягнибок комусь чи не подобається – він є політичною елітою і має свій електорат.

Євген Головаха, заступник директора Інституту соціології НАН:

НЕ ВАРТО ЗГАДУВАТИ ІМ’Я ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ ВСУЄ

Що я можу сказати про візити Дмитра Кисельова та його клуб... Ім’я Сковороди використано явно не за призначенням. Його не варто згадувати всує. На жаль, в Україну приїжджає з Росії дуже мало достойних та інтелектуально розвинених людей...

Андрій Іллєнко, син покійного патріарха українського кіно Юрія Іллєнка, депутат Київської облради:

ІДЕОЛОГІЧНУ ОТРУТУ МОЖНА ДІСТАТИ В РІЗНИЙ СПОСІБ

Останнім часом в Україну почали активно їздити різні російські діячі. Гадаю, що це добре, бо такі візити дуже чітко артикулюють імперську політику Росії. Нещодавно був Проханов, він взагалі не соромлячись каже, що він – ідеолог імперії, він не камуфлює це, він прямо це говорить. (Взагалі, оці всі, Проханов, Дугін, Кисельов – речники російської імперіалістичної політики “добрі” тим, що вони показують реальну політику Росії такою, яка вона є). Проханов та Кисельов потрібні для того, щоб відверто говорити те, про що мріють російські можновладці. Вони вже не відмовляються від намірів імперії, вони змінили дискурс та кажуть, як це добре, які ви там будете там ситими, освіченими та інтелігентними малоросійськими рабами.

Ані я, ані мій батько не вживали щодо себе слова “інтелігент”. Це не зовсім українська система соціальних орієнтирів. Інтелігент – російське поняття, воно не вживається повсякденно ніде, окрім Росії. На жаль, так історично склалося в Росії, є невеличкий прошарок еліти, який має абсолютну владу. Є більшість людей, безправних, не здатних впливати на суспільне життя. І є вузький прошарок так званої інтелігенції, яка від рабів відрізняється тим, що має таку-сяку освіту, але при цьому не має жодної можливості на щось впливати, і тільки мучиться запитаннями: “Что делать? Кто виноват? Где мои очки?” Якщо говорити про “людей першого ряду”, то назвіть цей перший ряд... Кисельов? Та він повинен бути щонайменше персоною нон-грата за його шовіністичні заяви та антиукраїнську діяльність. Звичайно, він намагається загорнути свої наміри у якусь чи то гламурну, чи то інтелігентську обгортку. Кисельов робить такий собі бестіарій, російський шовінізм “в лицах”. Ідеологічну отруту можна дістати в різний спосіб. Є Московський патріархат, який пропагує імперіалізм у релігійній сфері. Тепер ось привезли Вексельберга, приклад економічної експансії. Потім буде Нікіта Міхалков, приклад кінематографічної експансії. Така галерея героїв. Що за маячня із ідеєю зближення народів та в’язки еліт? Якщо мені потрібно буде поспілкуватися із громадянином Росії, то я це зроблю без жодного Кисельова. Що таке зближення народів, чи зближення еліт? - Дружба та зближення можуть бути між конкретними людьми, родинами.

Постскриптум

Ми не знаємо, яку саме мету переслідує пан Кисельов в Україні. Може, йому не дає спати слава звідника Пєті Лістермана і він хоче стати таким собі брокером по ВІП-знайомствах, сподіваючись на свої комісійні на “в’язці осіб першого ряду благородної натури”, може хоче вибити у російської влади фонди під “українське питання” та реалізацію ідеї “Руського миру”. А може це просто нудно йому там вдома?..

Маша Міщенко, Яна Солнцева

«Майдан» у Харкові: що далі?

Схоже, Харків підтвердив прогнози у тому, що стане «місцем боротьби за українську демократію». Після того, як вибори до місцевих рад пройшли з порушеннями, які сьогодні визнають навіть самі «регіонали», на головному майдані міста, даруйте за тавтологію, виник “майдан”.



Акція протесту проти визнання результатів виборів харківського міського голови розпочалася 9 листопада з мітингу в центрі Харкова на площі Свободи. Близько 3 тисяч учасників висловили незгоду з результатами голосування та оголосили безстроковий «майдан». Наступного дня, 10 листопада, на площі були встановлені перші намети, сьогодні їх вже близько тридцяти.

Звертає увагу на себе відмінність нинішньої акції від осінніх виступів в Харкові під час виборів Президента 2004 року. Тоді після спонтанних виступів студентів та молоді харківський «майдан» дуже швидко набув масштабних розмірів, збираючи на безнастанні мітинги до 40 тисяч людей. Сьогодні готовність до активних дій виявляють значно менше харків’ян. Крім того, якщо в 2004-му влада «в піку» опозиції відреагувала своїм, нехай і напівпорожнім, синьо-білим «майданом» ( тоді посеред площі веселі студенти навіть влаштовували миротворчі флеш-моби), нині все обходиться без подібного дійства.



Сьогодні над наметами майорять переважно державні, а не партійні прапори, і домінує гасло «За свободу вибору».

До нинішньої акції вже приєдналися козаки, афганці, а також «Зелений фронт», який бився проти спорудження дороги у парку Горького. За твердженням організаторів, про підтримку «майдану» загалом вже заявили понад 50 громадських організацій Харківщини, близько 10 патріотичних демократичних партій, кілька благодійних організацій, а також частина інтелігенції, якій імпонує теза «якщо відбирають право вибору, забирають і свободу!». Трапляється, до наметів підходять і не “аваковці” чи “кернесовці”, а прихильники інших кандидатів у мери (загалом, як відомо, їх було 13), висловлюючи свою солідарність, та ще рідше - сміливі представники Партії регіонів.

Паралельно з «майданом» протягом двох тижнів Аваков позов за позовом подає до судів, вимагаючи перерахунку голосів та невизнання переможцем Кернеса, а ті методично відфутболюють їх. Екс-губернатор навідується в наметове містечко, виступає перед протестувальниками. Його однодумці і прихильники заявляють, що сьогодні Харків має «не обраного, а призначеного мера». Вони вже зібрали понад 10 тисяч підписів і відіслали Президенту Віктору Януковичу з проханням втрутитися у суперечку.



Загалом жителі наметового містечка переконували автора цих рядків, що активність харків’ян зростає. Зовні це не особливо помітно, але принаймні, “стабільність”, яку загалом так шанує нинішня влада, зберігається: кожного дня в містечку чергують 50-60 осіб, ночують – 20-30, а загалом активну участь у майдані беруть півтори-дві тисячі людей.

Тим часом 15 листопада міськвиборчком офіційно зареєстрував Кернеса мером Харкова і оголосив, що він прийме присягу на сесії міськради 24 листопада.



Того ж дня настрої в містечку стали радикальнішими, двоє людей оголосили голодування.

У відповідь влада зробила свій крок і порекомендувала прибрати намети, мотивуючи це необхідністю підготовки площі Свободи до святкування Нового року.

Активісти містечка заявили, що нікуди не підуть, і в разі чого відстоюватимуть у суді своє конституційне право на спротив.



Пожвавлюють політичне протистояння у Харкові виступи таксистів та підприємців, які 16 листопада на площі Свободи проводять масову акцію протесту проти прийняття Податкового кодексу. Логічно, що організатори та учасники «майдану» солідаризувались та підтримали їх.

Чи є відчуття, що й цього разу над найбільшою площею Європи може пролунати «Ще не вмерла Україна» у виконанні 40-тисячного хору харків’ян на чолі з Олександром Пономарьовим, як це було в 2004-му?

Якщо і є, то, напевне, у дуже не багатьох. У всякому разі, сьогодні Харків та його «майдан» у своєму спротиві залишаються без підтримки Києва, виглядають як самотній острів в “країні стабільності”.

Аналітики ж та експерти, намагаються спрогнозувати розвиток подій в одній з політично активних і контрольованих партією влади областей, також не дуже розходяться в думках. .

Наближені до Партії регіонів політологи заявляють, що програш Авакова однозначний, у нього немає інструментів для продовження боротьби і «нічого тут гудіти».

Багато представників опозиції вважають, що суди програні, а, відтак, також не бачать можливості продовжувати боротьбу, роблячи ставку на “майдан». Відповідно, переконані вони, слід шукати шляхи утворення системної опозиції в іншому форматі. Тобто, кажуть, “майдан» знайде логічний спосіб перейти в іншу форму спротиву нечесним виборам».

Крім того, вважають місцеві політики з опозиції, настав час «подати голос» Президенту Віктору Януковичу, якщо він хоче «зберегти імідж» Партії регіонів.

Загалом же багато хто, зважаючи на “переконливу” перемогу Геннадія Кернеса “аж” на 0,63%, сходиться в тому, що питання про мера Харкова не знято, а, відтак, шукатиметься привід до перевиборів міського голови. Тобто, вони цілком імовірні і можуть відбутися вже за кілька місяців.

Володимир Кравченко

Як «план Путіна» спрацював на виборах у Вінниці

Вінничани вдруге довірили своє місто 32-річному Володимиру Гройсману. 77,81% - результат більш, ніж переконливий. Але це не єдина перемога "молодого, та раннього" на виборах 31 жовтня. Під прапором маловідомої партії «Совість України», від якої балотувався він сам, Гройсман провів у Вінницьку міську раду 33 «совісних» кандидати. Таким чином, мер має і свою переконливу більшість. Володимир Борисович вже встиг провести першу сесію Вінницької міськради, на якій знову висунув секретарем міськради свого «сірого кардинала» Сергія Моргунова, а вірна йому команда підтримала цю єдину кандидатуру.

"Совість України" як юридична платформа

Сам Гройсман не приховує того, що використав маловідому партію як юридичну платформу. "Позиціонувати себе, як партію - ми не бачимо в цьому необхідності. Більше того, ніхто з нашої команди не входить до лав партії «Совість України», - прокоментував мер Вінниці. Гройсман часто повторює, що на місцевому рівні не повинно бути політики, а повинна бути лише самовіддана праця міського голови. «Працювати з ранку до ночі, і робити якісно свою роботу – оце така політика має бути міського голови, а не махати прапорами», - каже він.

«Політичне життя національного рівня мене сьогодні не цікавить, і я не хотів би цим взагалі займатись», - сказав він, підкреслюючи, що навіть під час виборчої кампанії його команда не брала жодної участі у будь-яких політичних ток-шоу.

А засилля політичної агітації у місті перед виборами, у тому числі своєї, мер пояснює таким чином: « Я не люблю борди, плакати, постери і все інше, але куди дінешся... На платформі «Совісті України» ми виходили за місяць до виборів і потрібно було максимально донести інформацію до людей...Тому і треба було робити і агітацію, і плакати, і все інше».

"План Путіна" - на озброєнні у Гройсмана

Аналізуючи події, які відбулися під час виборчої кампанії у Вінниці, політолог Руслан Штогрин угледів, що у політтехнологів Гройсмана під час виборчих перегонів-2010 року чітко простежувались дві лінії, які вже були давно апробовані в Росії. А саме: під час виборів в Московську міську думу 4-го скликання, що відбулися 4 грудня 2005 року, і на парламентських і президентських виборах у 2007 та 2008 роках.

На місцевих виборах Володимир Борисович перетримав за руку всіх своїх кандидатів-мажоритарників (на бордах та плакатах) так само, як і свого часу це було в агітаційних матеріалах команди Лужкова. Штогрин зазначив, що це так звана технологія ототожнення, згідно з якою лідер громадської думки віддає частину своєї популярності своїм же кандидатам.

Політичний аналітик назвав ще одну технологію, яка була застосована під час виборів, вона дуже стара і відноситися більше не до політтехнології, а до пропаганди, – технологія під умовною назвою «План Путіна». «Створюється міф про те, що написано стратегію розвитку країни (міста), яка в швидкому майбутньому перетворить Росію (Вінницю) на супердержаву (супермісто), де всі будуть жити багато і щасливо», - розповів Штогрин.

"План Гройсмана, інтерпретований політтехнологами з путінського, «Вінниця-2020 – це рівні дороги, суперсучасна медицина, це всі щасливі. Отже, створено міф про «рожеве» майбутнє, в яке люди охоче повірять. А якщо хтось буде не згодний з командою Гройсмана, то він не згодний із стратегією «Вінниця-2020», а значить він – не патріот Вінниці», - резюмує Штогрин.

«Було багато мерів! І тільки Вовочка...»

Партія регіонів у Вінниці здобула 5 мандатів - це всього-навсього 10% депутатського корпусу. Цю невдачу вінницький губернатор та одночасно головний регіонал області Микола Джига пов’язує із проблемами, які існують у міській парторганізації. «Такий результат – наслідок проблем у міській парторганізації. Міський штаб і сама організація виборів у Вінниці були нестабільними», - сказав він.

Депутат обласної ради Юрій Яремчук підозрює, що Партія Регіонів зайняла в місті лише третє скромне місце тому, що голова її міського осередку є підлеглим Гройсмана. «Я цей факт не виключаю. Мало того, Гройсман дав йому цю посаду за півроку, можливо, за 8 місяців до виборів. Тому - «долг платежом красен», - сказав він.

Виникає запитання, чому ж провладна партія (яка, до речі, перемогла на виборах у Вінницькій області) не виставила свого кандидата у мери? Джига переконує, що альтернативи Гройсману на цих виборах не було. «Ми розуміли, що діючого мера підтримує більшість вінничан і так само підтримали Володимира Борисовича. Він хороший менеджер, прогнозований і прагматичний керівник і кращого за нього серед своїх ми не знайшли... І ми правильно вчинили!», - прокоментував Джига.

У той же час голова міського осередку «Батьківщини» Людмила Щербаківська називає усе, що відбулось під час виборів у Вінниці, – контрольованими діями. До речі, до міськради від «Батьківщини» потрапили також лише 5 депутатів, причому усі - за списком партії. «Якщо подивитись на різницю в голосах між мажоритарниками від «Совісті України» та «Батьківщини», то вона становила 39 голосів, 100, 120, 150...», - відзначає Щербаківська.

Самого Гройсмана, певна річ, тішить та обставина, що більшість у міськраді - з ним заодно. «Уявіть собі – перемагає мер - кандидат один, а його команда не має більшості. Як забезпечити прийняття рішень? У Верховній Раді так було – і що ми мали? Лише конфлікти кожен день, а людям від цього нічого», - сказав Гройсман.

Хто ж вона, ця більшість? Вся справа в тім, що з 33 депутатів від «Совісті України», які представлені у Вінницькій міській раді, 12 є працівниками виконавчого комітету Вінницької міськради, або керівниками міських комунальних підприємств, а ще з 10 - пов’язані із бізнесом, який має тісний контакт з міською владою.

У Вінниці вже крилатою стала фраза : «Було багато мерів! І тільки Вовочка (Гройсман) здогадався з підлеглих - вона ж вертикаль, зробити депутатів - вона ж горизонталь».

Владислава Дмитришина