Набитович Ігор Український Тиждень
«Хатинь», «Катинь» та «комунонацизм»
Мова, й термінологія зокрема, є одним із найважливіших засобів ідеологічних протистоянь. Прикладом цього може бути спроба російського комунізму замовчати один із багатьох своїх злочинів перед людством: знищення цвіту польської культурної, військової інтелігенції в Катині й у кількох інших місцях, де 70 років тому розстріляли більше 20 тис. польських військовополонених (з-поміж яких були й українці та євреї – громадяни Польщі). Щоб приховати цей злочин, вигадали феномен Хатині: історію одного з 500 білоруських сіл, спалених нацистами за дії російських партизанів. Зрозумілим є вибір саме цієї назви: Katyn’ і Khatyn’ для західноєвропейського вуха звучить майже однаково. Злочини комунізму «стали злочинами» німецького нацизму.
Жонглювання термінами може бути як ненавмисним, так і мати спеціальне цільове спрямування. Чи багато хто в Росії насмілився б назвати свого прем’єр-міністра колишнім шпигуном? Звісно ж, для них – він розвідник, оскільки шпигун у свідомості росіянина – слово з негативними конотаціями. Заміщення й навмисне сплутування термінів «націоналізм» та «нацизм» стало в Україні козирною картою всіх антиукраїнських сил. При цьому спеціально замовчується, що націоналізм – це ідеологія, яка найвищою цінністю визнає націю, її політичну та економічну незалежність, збереження її мови, культури. Саме націоналізм породив міцні й потужні держави сучасної Європи. Шовінізм – вивищення одного народу над іншими, приниження його етнічних, релігійних, історичних вартостей. Нацизм є логічним продовженням цих поглядів, які вже формують державні структури, політику та ідеології. Хоч як дивно, російський нацизм із яскраво вираженими українофобськими тенденціями починає нині виявлятися в діяльності найвищих посадових осіб в Україні.
В Україні комуністи та мегапсевдопартії, які насправді є політичними фасадами олігархічних кланів, цілеспрямовано (за принципом заміни Катині на Хатинь) жонглюють поняттями «націоналізм», «нацизм» і «фашизм», ототожнюючи їх, хоча вони не є однорідними. У разі ж ототожнювання термінів улюблений комуністами інтернаціоналізм мав би означати міжнародну спільноту нацистів. За таким підходом проглядається намагання на постсовєтському просторі приховати первісну семантику терміну «нацизм» – ідеології націонал-соціалістів, які винищили в Європі мільйони людей. Тому нацистів сором’язливо називають фашистами, щоб хтось раптом не помітив чогось спільного з соціалізмом.
І ще про один термін варто згадати – «патріотизм» (від Patria – батьківщина). Мені довелося побувати на аудієнції в Карла фон Габсбурга, депутата Європарламенту від 1996 року. Цей впливовий політик надзвичайно позитивно налаштований щодо євроінтеграційних перспектив України. В своєму виступі він висунув тезу про те, що націоналізм є нічим іншим, як спробою вивищення над іншими народами, й саме націоналізм привів європейські народи до Першої та Другої світових воєн. На його думку, для європейських демократій найважливішим сьогодні є патріотизм – місцевий, поєднаний із таким, який охоплює любов до своєї країни, а далі стає своєрідним градаційним розширенням до патріотизму загальноєвропейського. Мені довелося нагадати голові дому Габсбургів, що він явно плутає націоналізм із тим, що називається насправді шовінізмом та його одержавленою формою – нацизмом, які й призвели до двох світових воєн. Стосовно патріотизму, то Європа, здається, не помітила, що в одній із європейських країн у 2010 році цілком демократичним шляхом захопила владу людина з кримінальним минулим і привела з собою патріотів однієї території, які невимовно люблять «Украіну», як «хліб і сало», як колонію російського імперіалізму, й радо своє гасло перенесуть на Європу. Чи тішить Європу перспектива стати Данбассом?
Варто згадати й про термін «визволителі» («асвабадітєлі»). Парадокс історії: коли німецькі нацисти «визволили» Мінськ у 1941 році, всі школи для білорусів стали ... білоруськими. Коли російські комуністи «визволили» Мінськ від попередніх «визволителів», усі школи для білорусів стали російськими. Парламентська асамблея Організації з безпеки та співпраці в Європі торік ухвалила спеціальну резолюцію про прирівняння комунізму до нацизму (націонал-соціалізму). Тому нині має повноцінне право на існування термін «комунонацизм», який стане дуже точним означенням сутності цих двох людиноненависницьких ідеологій та створених ними держав – Третього Рейху й СРСР.
