Що робитиме Янукович з Києвом?

У Києва з’явився фактично новий господар – Олександр Попов. Його робота розпочалася з кадрових чисток - ряди команди Черновецького суттєво поріділи. Мер "здав" навіть Дениса Басса, свого вірного соратника ще з часів "Правекс-банку".

Яким буде Київ за Януковича? Чи підуть регіонали на розмежування повноважень київського мера і голови адміністрації? Чим завершаться кримінальні справи за участі столичних чиновників: компроматами в шухлядках чи арештами? З цими питаннями ми звернулися до експертів.

Іван Салій, голова Київської міської держадміністрації (1992-1993рр.)

У ДЕКОГО ЗІ СТОЛИЧНИХ ЧИНОВНИКІВ НЕ ТЕ ЩО ЗОШИТИ НЕ ВИСОХЛИ, У ДЕЯКИХ НАВІТЬ ПАМПЕРСИ НЕ БУЛИ СУХИМИ

Коли я керував містом, я підбирав команду, яка знає більше за мене. Вони мене слухали, але кожен в своїй галузі тямив більше, ніж я. Ще була утворена муніципальна асамблея, яка увібрала все геніальне, що було у Києві: вчені, академіки, керівники підприємств. Це була рада, від якої я отримував інтелектуальну підтримку. А команда Черновецького підбирала людей, щоб було комфортно працювати, щоб менше знав, тільки слухався і мовчки виконував. Басс любив підбирати 19-річних чи 22-річних, у яких не те що зошити не висохли, у деяких навіть памперси не були сухими. І їх беруть на державну службу. Але вони слухаються. А тепер ходять по прокуратурах. В управленні інформатики за два роки 4 чи 5 керівників змінилося і до кожного є претензії у прокуратурі чи міліції.

Місто Київ сьогодні втратило столичну місію в столиці. Донецьк назвав себе діловою столицею. Я був там нещодавно і можу підтвердити, що це правда, як мені не прикро. А місто на чолі з Аделаджею – хіба це приклад для України?

Те, що ми зараз спостерігаємо по Києву – це напівзаходи. Хоч у Попова за плечима і міністерство, і Комсомольськ – це все таки для Києва теж не зовсім масштабно. Якщо буде формуватися команда не з киян, то киянам буде некомфортно, соромно і рано чи пізно вони скажуть своє протестне слово. Попов мені подобається. Але перші його кроки такі-собі. Він заявив, що він буде займатися економікою, а Черновецький – тільки політикою. Я його спитав: а тарифи – це політичне питання чи економічне? Він відповідає: “Економічне”. Я кажу: “Ну тоді розберись”.

Тарифи давно треба привести у відповідність. І МВФ цього вимагає. Але треба говорити людям правду і робити ці підвищення вчасно. А у нас вибори заважають владі приймати будь-які адекватні рішення. По-перше, не може бути диференційований тариф на кожний будинок. Це дурниця, форма здирництва, сортування людей. Бабусі ж на лавочках між собою спілкуються і з’ясовують, хто на три копійки більше платить і чому це так. По-друге, у нас ці прибудинкові території ніхто не прибирає, за великим рахунком, у нас нема для цього ні культури, ні механізмів. І вводити великі тарифи на прибирання ( а для “хрущовок” вони більші, ніж для хмарочосів) – це абсолютно неправильно. У цих тарифах багато начудили, тому їх і не сприймають.

Місцеві вибори треба провести і не морочити людям голову. Попов сказав, що домовився з Черновецьким. А його правильно спитав Пилипишин: а з ким ти домовився, яка в тебе більшість у Київраді, на що ти будеш опиратися? Якщо на те, що є (команду Черновецького – Авт.), то воно ж зупинило життя в Києві, їхня жадібність і бездіяльність, рейдерські замашки. Вони ж думали, що так буде завжди.

Малюють вони зараз генеральний план Києва, ніби у космосі. Я їм сказав: у вас немає головного планшета – де чия земля. Ви можете вимальовувати станції метро і автостанції, шляхопроводи і висотки, але ви вже цю землю незграбно, безсистемно пороздавали. А тепер спробуй її викупити. А викупляти ж треба з міського бюджету і набагато дорожче. Бо віддали її безплатно або за копійки, або за хабарі. Попов сказав, що йому треба людина, яка поверне незаконно роздану землю у власність Києва. Але я не думаю, що у регіонів є такі люди, які будуть для Києва щось повертати. Треба бути щирим киянином, щоб її повернути, наприклад, таким як я (сміється) або Олександр Олександрович Омельченко.

Від того, що когось кудись “засадять” користі не буде. Краще, щоб щось повернули.

Олександр Сергієнко, директор “Інституту міста”

ПЕРЕД ПОПОВИМ РАНО ЧИ ПІЗНО СТАНЕ ДИЛЕМА – ЧИ ВИРІШУВАТИ ПИТАННЯ КИЄВА, ЧИ ЗАДОВОЛЬНЯТИ АПЕТИТИ КОМАНДИ ПР

Призначення Попова абсолютно логічне з точки зору Януковича. Черновецький не є людиною Януковича і спиратися на нього він не може.

Проведення зараз виборів мера, чи то будуть об’єднані посади мера і голови КМДА чи роз’єднані, в будь-якому випадку вони не вигідні Партії регіонів і Януковичу, тому що рейтинг ПР в Києві мізерний, в Київраді вони не отримають більшості. Очевидно, є домовленість, що Черновецький буде лояльним до нової влади, а Попов буде спиратися на більшість Черновецького в Київраді. Такий своєрідний ґешефт: Черновецького не чіпаємо, але він забезпечує підтримку Попову.

Попов буде намагатися в дусі його роботи в Комсомольську поліпшити справи в Києві. Але тут він буде логічно входити в конфлікт з бізнесовими апетитами команди ПР. Зрозуміло, що тут є земля, нерухомість, проходять величезні бюджетні потоки, і від усього цього можна відкусити чималий шмат. Перед Поповим рано чи пізно стане дилема – чи вирішувати питання Києва, чи задовольняти апетити команди ПР.

Чекати, що Попов буде діяти всупереч партійній логіці і дисципліні – не варто.

Зараз у влади спрацює логіка політичної доцільності. Буде доцільно показово посадити кількох чиновників, довести яка нова влада справедлива, – посадять. Не буде доцільно, домовиться з ними команда Черновецького, відстібнуть їм якісь блага, землю чи гроші, значить, не посадять нікого. Питання посадки чи непосадки Басса – це питання торгу, який зараз відбувається чи відбувся між Черновецьким і командою регіоналів.

Зараз, коли ПР пішла на союз з Черновецьким, вона, по суті, прикрила собою його і взяла на себе всю відповідальність за його попередню діяльність, за весь грабунок і дерибан, який мав місце у Києві. Кияни чекали, що нова влада наведе порядок у Києві, будуть переглянуті всі земельні і майнові справи, всі бюджетні потоки і їм буде дана належна оцінка. Якщо цього не буде зроблено, значить ПР і Президент Янукович стають співучасниками всього того, що наробив Черновецький у попередні роки.

Дмитро Андрієвський, депутат Київради (блок Кличка), голова Української селянської демократичної партії

ДЛЯ ВЛАДИ ЧЕРНОВЕЦЬКИЙ – ЦЕ ГРАВЕЦЬ, ЯКИЙ ВІДІГРАВ СВОЮ ГРУ, ТОМУ ВЕСЬ НЕГАТИВ БУДУТЬ СКИДАТИ НА НЬОГО

Попов – це людина, яка налаштована працювати у місті системно, він не буде співпрацювати з командою Черновецького, а повністю її замінить. Ця людина розуміється на самоврядуванні, на житлово-комунальному господарстві, – а це основні питання в місті Києві.

Черновецький буде виконувати все, що йому будуть казати, і його вплив буде обмежений ритуальними питаннями.

Торги між Януковичем і Черновецьким зараз лежать у площині, хто залишиться на волі, а хто все ж таки буде відповідати. Я впевнений, що багато людей все таки уникнуть відповідальності, за рахунок цього Черновецький буде постійно втрачати повноваження, буде все виконувати, намагаючись, таким чином, хоч якось захистити своїх людей. Адже сьогодні дуже наближені до нього люди, члени родини, той же Чуб (Анатолій Чуб – депутат Київради від Блоку Леоніда Чернівецького, чоловік сестри Черновецького – Авт.) та інші знаходяться під тиском.

Окрім того, що Черновецький буде намагатися максимально захистити своє оточення від відповідальності, він буде брати на себе негативну складову, а позитивна буде залишатися у представника Президента. Наприклад, на відкриття школи чи стадіону буде приїжджати Попов, а підвищення комунальних тарифів буде “освячувати” Черновецький.

Влада не бачить Черновецького партнером, для них це гравець, який відіграв свою гру, тому весь негатив будуть скидати на нього.

Якщо б на сьогодні регіонали мали свою людину, яку вони б могли повести на вибори мера, якщо б вони були впевнені, що їм вдасться сформувати більшість у Київраді, то ми б вже побачили 31 жовтня вибори у Київраду і мера. Оскільки таких людей і такої впевненості немає, то ці вибори, скоріше за все, будуть проводитися з посиланням на відповідне роз’яснення КС вже в березні 2012 року.

Якщо влада буде бачити, що підготує людину, яка зможе перемогти на виборах, то повноваження мера і голови КМДА не розділятимуть. А якщо вони підуть шляхом адміністрування всіх процесів і візьмуть під контроль ресурси міста Києва через адміністративну вертикаль, то можуть розділити повноваження, взагалі не займатися виборами мера, і більше повноважень зосередити якраз на посаді голови КМДА, який буде призначатися Президентом. Який зараз основний варіант – рано казати. Але поки питання йде про утримання посади мера і про підготовку людини на цю посаду. Більш конкретно вже можна буде казати восени, коли покаже себе Попов, коли місто буде підготовлене до опалювального сезону. Подивимось, що буде з комунальними тарифами і який буде рівень підтримки Президента в Києві, саме Президента, а не Партії регіонів.

Кирило Куликов, народний депутат від фракції НУ-НС, голова ТСК ВР з розслідування фактів зловживань київської влади

ПОПОВ – ЦЕ СПРОБА ПР ВІДІЙТИ ВІД СЛОВА “ДОНЕЦЬКИЙ”

Попов – достатньо інтелігента, ділова, професійна людина. Це спроба Партії регіонів відійти від слова “донецький”. Наскільки вона буде успішна, залежить від того, як буде себе поводити ПР. Тому що всі посібники Черновецького на сьогодні або перебувають у ПР або перебігають туди. На словах і попередній уряд активно боровся з Черновецьким. А де-факто нічого не відбувалося.

Я сподіваюся, що усіх заступників Черновецького звільнять. Тому що по-іншому працювати не вдасться. Слово "корупція" в Києві має назву Черновецький. Все зло починалося з нього.

Президент повинен знімати Черновецького, відсторонювати, є достатньо багато матеріалів для того, щоб ним займався або кримінальний суд, або медкомісія.

Яку б дату місцевих виборів не призначили цього року, у Києві теж законно їх проводити.

На сьогодні ПР прекрасно розуміє, що у них незначні шанси у Києві, тому вони зараз взагалі на вибори не погоджуються і збираються зробити кадрову революцію. Може, це і правильно. Нічого гіршого, ніж нинішня злодійська влада (команда Черновецького – Авт.), немає.

Опитувала Анна Ященко

Російські «обломи» на переговорах у Києві

Після візиту Російського президента Дмитра Медвєдєва з’явилася надія, що події, які мали б символізувати “зміцнення” російсько-українських відносин та поновлення нашого “стратегічного” партнерства не будуть змінюватися так швидко, а рішення не будуть прийматися так миттєво, як це було зроблено у Харкові.

Принаймні, фразу українського президента Віктора Януковича, сказану на прес-конференції двох президентів “у такому темпі працювати не можна”, окремі політологи розцінили саме так, при цьому додавши, що особливого прориву здійснити не вдалося. Ми ж вважаємо, що нова українська влада, нарешті почала розуміти, що її ідеальне бачення співробітництва та стратегічного партнерства із Росією відрізняється від ідеального бачення такого співробітництва з боку Росії. Колись Володимир Путін, говорячи про Україну, яка наполягала на праві непорушності права власності щодо української ГТС, сказав, що “дівчину слід позбавити ілюзій”. Мовляв, вона нам не так вже й потрібна, ця ГТС. Так ось, якщо під “дівчиною” розуміти нову українську владу (хоча, не смішіть нас, яка вона після харківських угод вже “дівчина”?!), схоже, вона нарешті зрозуміла, що пора прощатися із ілюзіями. Як і зрозуміла, що “любіть по-рускі” і домовлятися по-партнерськи - це далеко не рівнозначні поняття.

Що не вдалося із того, що планувала Російська Федерація у своїй програмі блискавичної повномасштабної кооперації із Україною?

СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ЛІТАКОБУДУВАННЯ, АБО КОЛИ РУСОФІЛ БОГУСЛАЄВ СТАЄ УКРАЇНЦЕМ

Спільний авіабудівний комплекс – давня мрія росіян. Непосвячених проінформуємо, що російський авіабудівний комплекс - одна з найзбитковіших галузей російської економіки. На сайті Об’єднаної Авіабудівної компанії «ОАК» у рубриці «Інвесторам і акціонерам» можна прочитати про те, що консолідований зовнішній борг корпорації, станом на 29 березня 2010 року, становить 126,5 млрд. рублів. Наприкінці 2009 року прем`єр-міністр Росії Володимир Путін констатував, що цілий ряд контрактів російських авіабудівельників приніс не прибуток, а збитки. Іншими словами, існування ОАК безпосередньо залежить від здатності держави Росія дотувати свою авіабудівну галузь.

Тож не дивно, що російська компанія дуже хоче об’єднуватися із українською. Для чого ОАКу концерн «Антонов», не соромлячись, говорять самі російські експерти. На їх думку, російські авіабудівники украй зацікавлені в конструкторському потенціалі АНТК ім. Антонова. Річ у тому, що росіяни останніми роками відчувають серйозні проблеми із створенням сучасних транспортних і пасажирських літаків, точніше кажучи, вони їх просто розучилися робити. Тоді як АНТК ім. Антонова, незважаючи на всі проблеми у вітчизняному авіабудуванні, залишається одним з кращих КБ світу. "Україна і Росія повинні мати єдиний авіабудівний комплекс - "Об`єднана авіабудівна корпорація" (ОАК)", - такі рефрени проголошує президент ОАК Олексій Федоров. Останній раз - 18 травня, в ході засідання українсько-російського економічного форуму. А раніше, до зустрічі прем`єр-міністрів України і Росії в Харкові 26 квітня росіяни підготували Проект міжурядової угоди про співпрацю у галузі авіабудування. Хоча в Харкові документ так і не був підписаний, він дає можливість найчіткіше зрозуміти, як в Росії бачать процес об`єднання корпорації «Антонов» і ОАК.

Зізнатися, після підписання харківських угод здавалося, що ще крок - і Україна втратить КБ Антонов назавжди. Враховуючи нестійкість “регіоналів” під натиском пропозицій з боку російських партнерів, здавалося, що з “Антоновим” вже можна розпрощатися. Але не тут то було... Як це не дивно, але на захист українського концерну став президент компанії “Мотор Січ” В’ячеслав Богуслаєв, відомий як давній і послідовний прихильник поглиблення кооперації між українськими і російськими авіабудівниками. Після президентських виборів народного депутата від Партії Регіонів Богуслаєва небезпідставно називають найбільш впливовою людиною у вітчизняному авіапромі. Цікаво, що людина, яка на конференціях та тусовках промовляла про одвічну дружбу та партнерство між Росією та Україною, проявила себе, як справжній прагматик чи патріот (як вам більше подобається). “Був такий намір, щоб 50%+1 акція українського концерну «Антонов» були поглинені російською стороною. Але це не об`єднання, це було б поглинання. Але почекайте, сьогодні треба розуміти, хто в боргах, а хто в шовках! У кого є кредити на мільярд доларів – адже це борги, а у кого – кредитів немає. Це ж нерівні умови! Тоді хто об`єднуватиметься: жебрак з багатим чи багатий з жебраком?», - прокоментував об`єднання Богуслаєв. Отож, як мовиться, дружба дружбою, а тютюн - нарізно.

Єдине, чого вдалося добитися ОАК, так це створення спільно з концерном “Антонов” підприємства з продажу і обслуговування літаків Ан, а також комплектуючих до них. Відповідна угода була підписана 18 травня.


ЗЛИТТЯ ГАЗПРОМУ ТА НАКУ: ФІРТАШ ЗАГОВОРИВ, ЯК НЕЗАЛЕЖНИЙ ЕКСПЕРТ

Ми не збираємося хвалити новопризначеного голову НАК Нафтогаз Бакуліна і його шефа - міністра Бойка. Поки що всі їхні новації звелися до чистки апарату НАКу і негласного сприяння у поверненні 11 мільярдів кубометрів газу РосУкрЕнерго. Енергетичний експерт Михайло Гончар вважає, що повернення НАКом 11 мільярдів кубометрів боргу РосУкрЕнерго так послабить кампанію, що вже нічого не заважатиме Газпрому злитися у єдиному газовому екстазі із Нафтогазом. Тобто повернення цього боргу, на думку, експерта, - один з етапів у операції із поглинання Газпромом Нафтогазу та газотранспортної системи та системою підземних сховищ. Але я чула і інші версії. За гіпотезою одного з колишніх співробітників НАКу, газ РУЕ НАК таки поверне. Але так не дуже помітно для чужих очей, нібито саме для цього НАК погодився на закупівлю додаткових обсягів газу. Та й не виключено, що у самого Дмитра Фірташа бачення майбутнього НАКу дещо відрізняється від бачення Миколи Азарова, принаймі в частині перспектив приватизації компанії, та її найбільш «ласих» дочірніх структур. Якщо в парламент виноситься висновок експертної ради Національної Академії Наук, зроблений на замовлення уряду, де кажуть, про те, як непогано об’єднати НАК та Газпром, то Дмитро Фірташ (думається, фактичний керівник НАКу, який стоїть за спиною Юрія Бойка) публічно каже, що злиття НАКу та Газпрому - це неправильно, “тому що тоді Росія поглине Україну. Порахуйте, скільки коштує «Газпром» і скільки – «Нафтогаз»? Можна на це йти, але, запропонувавши Росії, що ми придбаємо половину «Газпрому». А для цього нам з вами потрібні гроші і їх схвалення». «Вони ж більше працюють з імперською замашкою і хочуть поглинути «Нафтогаз», а не щось нам віддати. Тому я не вірю, що злиття з «Газпромом» відбудеться».

Символічною є думка, висловлена одним проросійськи орієнтованим експертом, про те, що “український народ виявився неготовим до думки про злиття Нафтогазу та Газпрому, що нібито російські партнери розуміють, що темп зближення зашвидкий, бо Нафтогаз та ГТС - це священна корова для українців”. Втім, не виключено, що ГТС виявиться священною коровою не лише для маленьких українців, але й для великого українця Фірташа, який захоче одноосібно керувати потоками та обсягами. І тоді російські сценарії можуть бути змінені.

ЧИ НАДОВГО ПІДПИСАЛАСЯ УКРАЇНА ПІД РОСІЙСЬКОЮ ПОЛІТИКОЮ У ПРИДНІСТРОВ’Ї?

Спільну заяву із Придністровського врегулювання двох президентів дехто вважає геополітичним програшем України. Небезпідставно вчергове звинувачуючи Україну у тому, що вона “підписалася” під політикою Москви.

Вищезгадану заяву ми показали кільком експертам, які займаються придністровським врегулюванням. Їхні оцінки цієї заяви були неоднозначними. Нагадаємо, що перед візитом Медвєдєва у російських ЗМІ з’явився “витік” про те, що нібито Москва вимагатиме відмови від перебування у Придністров’ї місії міжнародних спостерігачів EUBAM. Втім, у заяві за результатами візиту, оприлюдненій на сайті російського глави держави і підписаній Україною, нічого про це не сказано. Втім, там були законспіровані інші “поступки”. Так, наприклад, у заяві йдеться, що Росія та Україна виступають за зміцнення дружби та врегулювання конфлікту між Придністров’ям та Молдовою на основі територіальної цілісності та конституційного нейтралітету. Тобто Росія дає зрозуміти, що вони гарантують мир, якщо Молдова гарантує конституційний нейтралітет. (Норму про нейтралітет Молдови було протягнуто за попередньої влади через наполягання Москви, а нинішня влада хотіла її переглянути). Також Росія настійливо каже про необхідність присутності спостерігачів від ОБСЄ. Присутність спостерігачів від ОБСЄ, на думку експертів, не означає те, що мають приїхати нові спостерігачі. А просто тому російському батальйону, який перебуває у Молдові і виведення якого домагалася Молдова останні роки, нададуть мандат ОБСЄ.

Цим документом росіяни хочуть закріпити статус-кво, створити всі умови для Придністров’я у транспортній та торговельно-екогомічній сфері. Й Україна, підписуючи заяву, фактично поділяє російську політику в зоні конфлікту та визнає її стабілізуючу роль у миротворчої операції. Втім, є одне але... Така ось заява не є документом, який має юридичну силу. Тому погляд України, висловлений у спільній заяві, може змінитися із зміною влади або із зміною кон’юктури. До того ж, прямолінійна поведінка Придністров’я, яка не погоджується на статус автономії (що є звичним для зони етнічних конфліктів), надає всі права змінювати свій погляд, коли прийде час. Тим більше, коли у зоні конфлікту присутні європейські партнери із місії EUBAM.

Петро Черних, Маша Міщенко