За повідомленнями російських ЗМІ, операція на легені пройшла успішно. Бригади російських і французьких лікарів були задоволені результатами хірургічного втручання. Проте рівно через три доби після операції 62-річний лідер Абхазії, як було оголошено, помер у московській лікарні в результаті післяопераційних ускладнень. Смерть такого важливого пацієнта виглядає дивною на тлі оптимістичних прогнозів медиків. А вже зважаючи на складну історію відносин між Багапшем і Кремлем, все це виглядає, принаймні, підозріло.
Незважаючи на те, що медійний простір наповнений заявами про те, що Сергій Багапш був принциповим прихильників дружби з Росією, російські патріотичні ЗМІ старанно обходять численні факти, які свідчать: відносини Багапша з російським істеблішментом розвивалися вельми складно.
Почнемо хоч би з того, що Багапщ, так само, як і президент Ющенко і президент Саакашвілі, перемогли на виборах всупереч бажанню Кремля.
У 2003-2004 роках перший президент Абхазії Владислав Ардзінба у зв`язку зі станом здоров`я заявив про свій відхід з поста глави республіки. З подачі Москви почалася підготовка операції «наступник». Наступником призначили надійного і вірного Рауля Хаджимбу – колишнього офіцера КДБ і начальника розвідки Абхазії в період грузино-абхазської війни. Росія надавала всі знаки уваги Хаджимбі. Під час офіційних візитів Ардзінби до Москви Хаджимба був присутній на переговорах з Путіном і Медведєвим і отримав якнайдоліпші напучування від російських лідерів. Загалом, здавалося, прихід до влади в Сухумі «своєї людини» був Москві гарантований.
Людиною, яка поламала цей сценарій, став начальник Черноморенергопроекту Сергій Багапш. Він кинув виклик російському сценарію, коли вирішив висуватися як альтернативний кандидат. На вибори Багапш ішов під гаслом необхідності «міняти авторитаризм, що існує в республіці ось уже 11 років». Багапш також робив акцент на тому, що поглиблена інтеграція абхазької економіки в російську повинна проходити на взаємовигідних умовах. Другий виклик було кинуто, коли Багапш став лідером демократичної революції. Багато в чому все було як у Києві. Коли виборча комісія заявила про перемогу Хаджимби, Багапш повів людей на барикади. В умовах протистояння в республіку прибули російські «посередники».
Компроміс, запропонований росіянами, виглядав дуже схожим на те, що Янукович пропонував Ющенку перед переголосуванням в 2004 році. Піти на третій тур виборів разом – щоб боротися проти проблем республіки. В Україні це не спрацювало. Але Багапшу довелося поступитися. Свою роль зіграли різні чинники: велика залежність Абхазії від Росії, відсутність європейських альтернатив, та й сам статус російських посередників теж був специфічний. Замість дипломатів і політиків «посередниками» від Росії виступили представники ФСБ і прокуратури.
Загалом, Багапш пішов на компроміс із Хаджимбою. Тандем пішов на вибори – Багапш як президент, Хаджимба – як віце-президент. Проте всім було зрозуміло, що компроміс – усього лише спроба дати Росії зберегти обличчя. Багапш ніколи не мав особливого пієтету до свого помічника. І той відповідав йому взаємністю. По-різному вони намагалися будувати відносини і з Тбілісі. Залишаючись на позиції незалежності, Багапш, проте, наполягав на більш стриманому підході до грузинського керівництва. Хаджимба продовжував наполягати на радикальнішій реакції на кожен грузинський хід. Плюс до цього, Хаджимба критикував Багапша за нездатність встановити порядок і впоратися з криміналітетом. Загалом, відкритий конфлікт був справою часу.
Як тільки Багапш зміцнився у своїй владі, він почав урізати повноваження віце-президента і передавати їх своєму дальньому політичному партнерові Олександру Анквабу, який підтримав його під час революції. До 2009 року конфлікт оформився й формально. Хаджимба пішов в опозицію, а Анкваб, який пережив на той момент безліч замахів, став віце-президентом. Це при всьому тому, що всі абхазькі політики виступають за незалежність і дружбу з Росією. Але є ті, які вимагають більшого ступеня незалежності у прийнятті рішень, і ті, які не ставлять собі таких цілей і готові йти шляхом компромісу з Росією так далеко, як Росія зажадає. Багапш і Анкваб були з перших, Хаджимба – з других. Зрозуміло, що Росії зручніше мати справу з другими.
Багапш і Анкваб були незручні для високих російських функціонерів ще й тим, що не були активно залучені в корупційні схеми. Не можна сказати, що Багапш був активним борцем із корупцією, але вже однозначно він не влаштовував тих російських діячів, які присмокталися до величезних грошей, що виділяються як кавказькі дотації. На відміну від лідера Південної Осетії Кокойти або чеченського лідера Рамзана Кадирова, Багапш ніколи не наполягав на тому, щоб фінансові потоки російської допомоги, що направляється в республіку, стікалися в його міністерства. Він просто говорив російським партнерам, де що потрібно побудувати, але особисто брати участь у таких проектах відмовлявся. Таким чином, російські корупціонери практично не могли встановити в Абхазії димової завіси для прикриття своїх відкатів, як це виходило в Осетії, Чечні або Дагестані. Таке не могло не викликати невдоволенняі крупних російських чиновників...
Як далі розвиватимуться події? Очевидно, що віце-президент Анкваб має більше шансів стати президентом Абхазії. Очевидно, що Хаджимба теж має президентські амбіції і не буде перебірливий у методах боротьби з Анквабом. Нескладно передбачити, кого підтримає Росія.
Отже майбутня кампанія очікується жорстка.
Олег Павлов
Комментариев нет:
Отправить комментарий