Чечетов: За те, що я махаю рукою у ВР, грошей не одержую, це на громадських засадах

Найактивніший член Партії регіонів Михайло Чечетов останнім часом не сходить із телевізійних екранів і роздає коментарі на будь-яку тему. Його вмілі руки диригують голосуванням у Верховній Раді, його пронизливий голос, який називають «золотим голосом» ПР, знає вся країна.

Наша бесіда проходила досить незвично. Михайло Васильович на мої питання реагував мляво, не слухав їх зовсім або чув у них те, чого я не питала.

Нашу бесіду пан Чечетов почав з компліментів, адресованих своїй політичній силі.

ПАРТІЯ РЕГІОНІВ СКРОМНА, ГРОШЕЙ У НАС НЕМАЄ

Кабінет у вас досить скромний...

Партія регіонів – це скромний народ. Грошей у нас немає, це не те, що БЮТ.

Ну що ви так прибіднюєтеся на рівному місці?

А що, зайдіть до пана Турчинова, побачите, який у нього кабінет. Там тільки одних самого приладдя (столового? – Авт.) на п`ять тисяч доларів.

ЗАКОРДОНОМ НАВІТЬ НЕ ЗНАЮТЬ, ЯК ПРИЙМАТИ ЯНУКОВИЧА, ДАЮТЬ ЙОМУ НАЙКРАЩЕ КРІСЛО

Михайле Васильовичу, не вводьте мене, а заразом і наших читачів в оману. Кабінет – це ще не показник. Але перейдемо до запитань. Днями Ющенко заявив, що Віктор Янукович повинен обов`язково ветувати Податковий кодекс. Може, Вікторові Федоровичу варто прислухатися до свого попередника?

Знаєте, в чому відмінність Партії регіонів і Віктора Януковича від решти всіх політиків? Що ми вміємо слухати, ми чуємо, ми дякуємо за розумні підказки, але живемо ми своїм розумом і виходимо тільки з національних інтересів України. На відміну від Віктора Ющенка, якого ви назвали. Вони чітко жили за вазівкою Вашингтона. Ми не живемо ні за чиїми вказівками. Ми не проводимо ні проамериканську, ні проросійську політику, а проукраїнську.

Ми сьогодні абсолютно по-іншому почали позиціонувати себе в світі. Минула влада поділила весь світ на своїх і ворогів. Америка – друг, на прапор Російської Федерації помараранчеві начепили клеймо ворога. У результаті, коли поділили світ на своїх і ворогів, Україна мало не потрапила в ізоляцію. І в кінці своєї каденції Віктор Андрійович їздив тільки в дві країни – Польща і Грузія. А після того, як він присвоїв звання Героя Бандері і Шухевічу, його і до Польщі не хотіли пускати.

Ми це все поламали. Ми зі всіма добре живемо. І перед Януковичем світ відкрився. Країни навіть не знають, як його приймати. Коли він приїжджає, йому дають найкраще крісло. З ним усі розмовляють, укладають договори. Ось вже майже узгоджено безвізовий режим з Європою.

Коли Янукович виступав у Вашингтоні, йому аплодував весь світ.

Ви розповідаєте якісь казки. По-перше, Віктор Ющенко присвоїв Героя Бандері після першого туру президентських виборів, тому Польща не могла вже його приймати або не приймати. А у Вашингтоні Янукович виступав у порожньому залі. Тому йому ніхто не міг особливо аплодувати, окрім української делегації.

Можна аплодувати й по-іншому. Люди аплодували, коли читали статті про нього.

УКРАЇНЦІ МОЖУТЬ ТЕРПІТИ ВСЕ, БУЛА Б ДРУЖБА З РОСІЄЮ

Я зовсім не захищаю попередню владу, але це суто хохляцька позиція, коли, наприклад, Росія розповідає, що робити, яку історію вивчати, кого вважати своїми героями, а ми як собачки біжимо і слухаємося. Ось, наприклад, Верховний Суд РФ ліквідував найбільшу і майже єдину громадську організацію українців у Росії перед візитом Януковича. Це такий ляпас, що далі нікуди. Україна промовчала у відповідь. Це як по-вашому називається?

Позиція хохляцька – це у вас. У чому відмінність у нас від вас? Ми бачимо в Росії не тільки своїх друзів, але й братів. Ми вийшли з одного черева – матері Русі, в нас тече одна кров.

Можливо, у вас з росіянами щось там тече, тому що ви народилися в Росії. Не треба нав`язувати цю, так би мовити, думку, всім...

Тому ми робимо все, щоб наші відносини були дружніми і братніми. І якщо якийсь дурень намагається вбити клин, ми говоримо: ніколи не вийде. Нікому не дозволено скоїти замах на святе – на дружбу Росії і України. І коли Ющенко підняв руку на дружбу між нашими народами, народ його змів.

Народ терпів усе, зарплати, пенсії, але коли замахнулися на святе – дружбу двох братніх народів, – народ його просто змів раз і назавжди.

Та не дуріть себе і народ – добре відомо, чому Ющенко не став другий раз президентом, і «святе» до цього не має анінайменшого стосунку...

Ніколи в Україні не буде президентом та людина, яка робитиме замах на святе! Ніколи!

В іншому мене ніхто ніколи не переконає.

Ви народилися в Росії, живете в Україні. Ким ви себе вважаєте – українцем чи росіянином?

Громадянином України.

В Україні живуть різні національності, і я не хочу будувати Україну тільки для титульної нації. У Німеччині в тридцяті роки вже будували, черепи міряли.

Так, ми не прихильники будувати рай для титульної нації в Україні. Ми будуватимемо рай для українського народу.

Як я відчуваю, так і говорю. Що я фальшивитиму?

...На відміну від помаранчевої влади, яка тільки декларувала європейські цінності, а робила все навпаки. Ющенко дав звання Героя Бандері, і його ніде не хотіли вже приймати.

Знов здоров... Навіщо ви повторюєте цю неправду?

У нас є мета – увійти в Європу. І для реалізації цієї мети йдемо крок за кроком.

НА МАЙДАНІ ПРОТЕСТУЮТЬ ТІЛЬКИ ТІ, У КТО В ГАМАНЦІ ЩОСЬ ШЕЛЕСТИТЬ

Тільки чомусь ні Європа, ні український народ не побачили жодного кроку.

Це ж треба мізки мати, щоб зрозуміти, якщо ти з американцями дружитимеш, то Європа для тебе буде закрита, а Росія буде ворогом. А помаранчеві вожді цього не розуміли.

А зараз ми з Росією дружимо, і з Америкою дружимо, і Європа нам двері відкрила. Всі вітають дружбу з Росією.

Звичайно, коли більше половини нашої економіки в тіні, нас до Європи не візьмуть. А що потрібно зробити? Я скажу як. Чому ось частина бізнесу виявилася незадоволеною Податковим кодексом? Хочу підкреслити, що незадоволені не ті, в кого в гаманцях порожньо, а як раз ті, у кого в гаманцях гроші шелестять. Я ще раз повторюю, що протестують тільки ті, у кого в гаманцях щось є – і шелестить, і добре шелестить.

І чому ось вони повстали, обурилися? Ні, не тому, що податки підняли.

А тому що у них зможуть без суду і слідства відбирати майно. І ще тому, що гроші, як ви чомусь критично висловилися, шелестіти не будуть.

Ні. Послухайте головне – Податковий кодекс направлений проти одного: на зменшення тіньового бізнесу. Зараз я скажу ключову фразу – потрібно засвітити обороти кожного. А вони проти! Янукович правильно сказав, що податки повинні платити всі. Інакше нас до Європи ніхто не прийме. А як же пенсіонери?

Це хто ж готовий з Партії регіонів засвітити свої обороти?.. Дивно, що ви мовчите про те, як потрібно великий (а не дрібний) бізнес виводити з тіні. З тією корупцією, з якою Янукович обіцяв боротися, нас до Європи і так ніхто не прийме. Про це ви теж мовчите.

Потрібен грунт для компромісу. Ми не ідеалізуємо кодекс, але його ідеологія правильна – скорочення тіньового бізнесу. Головна філософія закону – податки повинні платити всі. Ті, хто протестують, повинні розглядати кодекс в інтересах цілої країни. І вони почали це розуміти, тому на Майдані вже нікого немає. Подивіться, все порозходились! А спочатку бізнес бачив тільки свою нішу. Коли я зустрічався з пенсіонерами, я вимушений був захищати малий бізнес. Вони на мене нападали.

Підприємці говорять, що їх задовольнить тільки вето Януковича, тому, про який компроміс ви говорите, незрозуміло.

Є одні підприємці, а є й інші.

Це ті підставні, про які писалося в ЗМІ?

Ще раз говорю, що протестувальникиі вже бачать свою проблему в контексті всієї країни.

У чому відмінність вас від нас – ви весь час ділите, а ми – об`єднуємо. То ви Україну ділите, то про якийсь патріотичний дух говорите!.. Тепер ви підприємців ділите. А це ж один народ. І як тільки позиція підприємців не співпала з вашою, ви говорите: це не ті.

ПР БУДУЄ ДЕМОКРАТИЧНЕ СУСПІЛЬСТВО – МАЙЖЕ ЯК В ІТАЛІЇ

Здається, ви мене сприймаєте не як журналістку, а як якусь політичну партію...

І те, що люди мітингують у нас, свідчить про те, що Партія регіонів будує демократичне суспільство. Майже як в Італії.

ЯНУКОВИЧУ ВЖЕ ВДАЛОСЯ СФОРМУВАТИ ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

Але тільки в Україні судом забороняють протести, а в Італії – ні!

Я недавно зрозумів, що ми на правильному шляху – Вікторові Федоровичу за останні місяці навіть вдалося сформувати громадянське суспільство в Україні.

Ну, щодо цього є великі сумніви, хоча дійсно, з кожним днем протестні настрої в суспільстві ростуть.

Я б усім хотів сказати, що не треба паразитувати на тимчасових наших труднощах. Ми самі розберемося з людьми. Ці політичні трутні, паразити, яких народ вигнав, нехай мовчать.

ЛЮДЯМ ВСЕ ОДНО, ЯКА КОНСТИТУЦІЯ – ВОНИ ЇЇ НЕ ЧИТАЛИ

Може, вам би не варто було розкидатися такими словами? А раптом і вас чекає така доля? Адже якби ви не боялися парламентських виборів, то провели б їх відповідно до Конституції 1996 року, яка дивним чином відновила свою силу. Це ж та Конституція, за якою ви самі захотіли жити.

А ми ніколи не паразитуємо! Ви ось мене не перебивайте, мені з вами цікаво, і час у нас є.

Щодо Конституції. Джерело влади – народ. Можна міняти все що завгодно, але НІХТО НЕ МАЄ права поміняти і змінити святу волю народу, окрім нього самого. Так от, коли народ прийшов на дострокові вибори в 2007 році, то він ВИМІВ помаранчевих на політичний смітник, а мандат довіри на п`ять років – до жовтня 2012 року виписав Партії регіонів. Те ж саме і з президентом. Тому сьогодні ми просто привели у відповідність окремі норми Конституції зі святою волею народу.

Було б краще, якщо б ви не маніпулювали такими поняттями, як «свята воля народу». Народ своєю «святою волею» вибирав вас не за цією Конституцією. Чи це для вас не має значення? Де тут святе?

Давайте я вам видам такі чоботи гумові, і поїдемо в село. Ви ж звикли ходити тільки по асфальту. І люди вам всі скажуть. Ви ж спілкуєтеся з тими, хто по асфальту ходить, а я з тими, хто багно місить. А вони не читали цю Конституцію, їм усе одно. Головне, що народ вибрав свого президента на п`ять років. Люди не дивилися, яка там Конституція, вони голосували за Януковича, за вольову людину, яка врятує країну.

Ну навіщо так принижувати народ?..

У чому позитив останніх виборів – вони об`єднали країну. Народ проголосував за ПР у всій Україні. Залишилися тільки дві області, де голосували за «Свободу». БЮТу вже немає ніде. Думаю, на наступних виборах БЮТу потрібно буде шукати голоси десь у канадській діаспорі, й те якщо добре проплатять.

МИ ЗАВЕДЕМО 300 ОСІБ У ВР: 100 – ЗА ПАРТІЙНИМИ СПИСКАМИ, 200 – ПО МАЖОРИТАРЦІ

Даруйте, але канадська діаспора сповідує інші цінності...

Думаю, Тягнибок не пустить БЮТ на Західну Україну.

А ми не боїмося виборів. Ми сто відсотків заведемо триста осіб до парламенту від Партії регіонів. Вибори будуть за змішаною системою. 100 людей заведемо за партійними списками, і двісті – по мажоритарці.

Але у нас немає часу займатися зараз виборами. Ми ж повинні виконувати свої обіцянки людям.

А чому ви так сміливо за Тягнибока відповідаєте? Ви з ним співпрацюєте, щоб відібрати голоси у БЮТ?

Ну, ви ж бачите, який у мене кабінет, у нас же грошей немає.

У Верховній Раді вас називають «диригент». Ви неначе стоїте на посту і махаєте рукою, показуючи соратникам, як голосувати... Самі депутати від ПР ніколи не знають, як вони проголосують за те або інше рішення, всі чекають вашого сигналу. А звідки ви отримуєте інформацію, як потрібно голосувати, хто цей центр, який роздає команди?

Я вам зараз розкрию технологію ухвалення рішення.

(Пан Чечетов розповів довгу історію, як Партія регіонів залучає безліч експертів, які аналізують ті або інші рішення).

У нас завжди позиція суто професійна. Ніякої політики не немає! Потім, коли позицію вироблено, свої пропозиції можуть давати народні депутати.

Потім я доповідаю позицію на засіданні фракції.

Далі – ми працюємо в єдиному тандемі з Кабміном. Там ухвалюють своє рішення. Далі – Адміністрація президента. Там теж ухвалюється своє рішення.

Тоді всі разом ми сідаємо і ще раз виходимо на спільне позиціонування з усіх питань, де буде єдина позиція, – фракції, Кабміну і президента, оскільки це не Ющенко і Тимошенко, у нас влада єдина. Ми ж сповідуємо демократичні цінності – коли влада єдина і могутня.

У ВР дуже погана акустика, і не кожен депутат може почути, про що йдеться під час обговорення, хтось депутатові може подзвонити або ще щось, тому хтось повинен контролювати синхронність голосування. І я виступаю в цій ролі просто як координатор.

Але такого немає в жодній цивілізованій країні.

Ні, це нормально. Так виробляється єдина позиція. Ми ж реалізуємо свою програму.

Важко керувати сірою масою. А в Партії регіонів усі особистості. Ви вдумайтеся тільки – п`ятнадцять героїв України, чотири олімпійські чемпіони, колишні губернатори, екс-міністри, доктори наук, академіки. Тобто всі неординарні особи.

За те, що ви махаєте рукою, ви отримуєте окрему платню?

Ні, я отримую як народний депутат. І все. Це на громадських засадах.

Один з українських телеканалів зробив сюжет про те, як голосують наші нардепи, і показали його євродепутатам. Коли вони бачили, як ви махайте рукою, хапалися за голову: «Такого не може бути. І український народ це бачить?» Тобто для них це дикість...

Ну, є різні країни. Наприклад, у парламенті Канади присутні не більше двох депутатів, тобто тільки ті, хто доповідає.

Чи лестить вам, коли вас називають «златоустом», «солов`єм» ПР?

Ну, мене по-різному називають. Я дуже публічна людина, дуже відкрита, дуже люблю зустрічатися з аудиторією, з якою можна подискутувати. Я вчений, професор, доктор наук, політик.

Мене народ питає: «Коли ми будемо жити краще?» Я відповідаю: «Тоді, коли політики перестануть лізти у ваше життя». Ось, наприклад, Ющенко заганяє всіх у єдину помісну церкву, всі повинні говорити тільки українською мовою і ходити у вишиванках. Ти ось мені скажи, навіщо ти в церкву лізеш?

Я НЕ ЗАПАЛЮЮ СВІЧКИ У ДЕНЬ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ, ОСКІЛЬКИ Я ЛЮДИНА НЕВІРУЮЧА

А що поганого в єдиній церкві? Принаймні, Ющенко не давав ніяких преференцій жодній із церков. А Янукович робить усе для Московського патріархату. Але Україна ж багатоконфесійна країна.

Я не знаю, про що ви говорите. Я такого не бачу. Я взагалі не віруючий, я атеїст. Янукович – так, він віруючий, але в нас є багато кон`юнктурників.

Я не ходжу в церкву, хоча іноді можу відзначити Великдень. (Сміється. – Авт.).

Які з українських пісень вам найбільше подобаються?

(Співає). «Рідна мати моя, ти мене на зорі проводжала...» Я багато знаю українських пісень.

А як ви зазвичай вшановуєте пам`ять жертв Голодомору?

Знаєте, у нас обов`язково потрібно зробити кон`юнктурну політику навіть на найсвятішому. Це політика з душком.

Не розумію, про що ви. Я вас просто запитала, як ви особисто вшановуєте пам`ять жертв Голодомору?

Була трагедія, яка торкнулася всіх національностей. Путін пропонував варіант – давайте ми сьогодні зробимо один день пам`яті, пам`яті тієї трагедії. Один день в усіх країнах: Росії, Україні, Білорусі. Цим днем ми б ушанували пам`ять і в той же час об’єднали наші народи. Правильно? Правильно. Але ніі, кажуть, так не буде. Це ж, мовляв, не голод був, це був геноцид.

Висмоктали з пальця, коли росіяни умисне вбивали українців.

Ніколи такого не чула... Хіба сталінський режим – це російський народ?

Робилося це тільки з однією метою – зліпити з Росії образ ворога. Але народ цього не сприйняв. І коли замахнулися на святе – дружбу Росії і України – і коли братів намагалися зробити ворогами – росіянина і українця – народ змів цих політиків з політичних підмостків.

Думаю, якби пропозицію Путіна прийняли, ми б об’єднали народи.

А навіщо нам «спільні дні», якщо в Україні є день, коли впродовж багатьох років весь український народ у всьому світі вшановує пам`ять жертв геноциду, – це остання субота листопада? То ви можете сказати, як віддаєте дань пошани жертвам Голодомору? Може, запалюєте свічки?

Я не запалюю свічки, оскільки я людина невіруюча.

Знаєте, ще чому Віктор Андрійович канув у лету? Тому що не можна жити весь час у минулому! Треба жити майбутнім. Були трагічні події. Ну і що тепер? Що тепер ми повинні робити?

Помаранчеві з голоду зробили геноцид тільки з однією метою – зробити з Росії ворога. А лідер держави завжди повинен об`єднувати народ, а не роз`єднувати. Ось намагалися зомбувати людей геноцидом. І що, ця політика об`єднувала людей?

Ось я росіянин, моя дружина українка. То що, я повинен визнати, що мій дід убивав українців?

Я ось коли виступаю перед учителями, говорю їм: «Я вас Христом Богом благаю, ось ті зерна зла, ненависті, які намагаються сіяти помаранчеві, не допускайте до дітей! Ось ті зерна зла-геноциду!»

Це була трагедія системи, система винна, а не росіяни. У тому уряді тільки один росіянин був. (Далі пан Чечетов детально розклав учасників Жовтневого перевороту 1917 року за національною ознакою, проте, на його прохання, ми опускаємо цей момент).

Отже причому тут росіяни?! Не було росіян. (Переходить на крик. – Авт.).

Та я нічого про росіян і не говорила. Здається ніхто про це не говорить. Є й рішення суду, в якому названі винуватці Голодомору. Таких як ви, вашого колегу, теж «златоуста», Колесніченка називають найбільш маргінальним крилом Партії регіонів. Вас це не ображає?

Ні. Я ніколи ні під кого не підлаштовуюся. Мене по-різному називають. Я знаю собі ціну. Мені дуже комфортно в партії. І взагалі. Я знаходжуся в науковому середовищі, член докторської ради із захисту дисертації, веду аспірантів. Почуваюся комфортно в будь-якому середовищі. На мене скрізь дивляться, як на тверезомислячого політика.

Розмовляла Оксана Климончук

МВФ - тумбочка, де лежать гроші для Фірташа?

На прес-конференції в середу віце-прем`єр-міністр України Сергій Тігіпко висловив думку, що кошти кредиту Міжнародного валютного фонду (МВФ) не використовуватимуться для погашення боргу НАК «Нафтогаз України» перед компанією «РосУкрЕнерго». «У бюджеті статті на повернення грошей «РосУкрЕнерго» я не бачив, тому що там її просто немає. Тому ці кошти не використовуватимуться на повернення (боргу перед РУЕ)», – заявив він. Проте цей аргумент економічного віце-прем`єра, який виголосив його як коментар до недавнього резонансного звернення Юлії Тимошенко на адресу керівництва МВФ, викликає «здивування». Бачте, оскільки немає такого рядка в бюджеті, то, значить, не буде і відповідної виплати – хіба ж це переконлива аргументація для досвідченого чиновника і фінансиста?

По-перше, статті на повернення грошей «РосУкрЕнерго» немає тільки в бюджеті-2010. Зате така норма цілком може з`явитися у фінансовому кошторисі країни на 2011 рік – пан Фірташ і його друзі можуть і почекати трохи, якщо йдеться про такий «жирний пиріг», як 5,4 млрд. дол. Програма ж допомоги МВФ розрахована не на один тільки нинішній рік, а на два з половиною роки.

По-друге, це поки що немає такої статті в бюджеті поточного року. Проте навряд чи у когось є сумніви з приводу того, що якщо на Банковій, скажімо, восени дадуть відповідну команду, то уряд швиденько підготує проект змін до закону про держбюджет-2010, парламентська коаліція без затримок за нього проголосує, а президент відразу ж підпише.

Ну і, по-третє, для того, щоб розплатитися з компанією «РосУкрЕнерго» за нібито борг перед нею НАК «Нафтогаз України» зовсім необов`язково мати статтю в бюджеті зі згадуванням назви цієї швейцарської посередницької структури. У рішенні Арбітражного інституту при Торговій палаті Стокгольма від 8 червня 2010 року йдеться, що «РосУкрЕнерго» може одержати борг і 10%-й штраф від української компанії не грошима, а газом – 11 млрд. кубометрів плюс 1,1 млрд. кубометрів, відповідно.

Далі, як то кажуть, справа техніки. НАК «Нафтогаз Україна» ніби то передає фірмі «РосУкрЕнерго» 12,1 млрд. Кубометрів, які належать їй за судовим рішенням. Потім українська нафтогазова компанія вирішує, що їй потрібно терміново придбати цю саму кількість газу, і купує його в «РосУкрЕнерго». А вже гроші на ці цілі «немічному» «Нафтогазу» виділяє з бюджету уряд. Насправді ніяких переміщень газу при цьому не буде – він як лежав у підземних сховищах України, так і залишиться там лежати.

Питання залишиться лише в ціні. З рішення Стокгольмського суду випливає, що «РосУкрЕнерго» претендує на 5,4 млрд. дол., проте пан Фірташ може «змилуватися» і погодитися на «якихось», скажімо, 4 млрд. дол. При цьому глава Мінпаленерго Бойко презентує як власне досягнення таку «велику поступку» з боку «РосУкрЕнерго».

Також надалі, напевно, можна буде почути заяви, що на повернення боргу перед «РосУкрЕнерго» гроші від МВФ не підуть, оскільки, мовляв, вони будуть направлені на якісь інші, причому, конкретні цілі. Наприклад, коментуючи останні домовленості з МВФ, Міністерство фінансів України повідомило днями, що «кошти МВФ можуть бути направлені в Національний банк України для підтримки на належному рівні золотовалютних резервів або на рахунки Держказначейства з обов`язковим виконанням умови про їх використання лише для врегулювання питань погашення зовнішньої заборгованості уряду».

Припустімо, що в кінці липня або в серпні МВФ таки вирішить відновити кредитну співпрацю з Україною і якісь суми почнуть надходити на рахунки Держказначейства - причому, нехай, з обов`язковою до виконання умовою, що ці гроші можуть призначатися лише для повернення узятих раніше державою зовнішніх позик. А український уряд, уявімо собі, чесно направлятиме ці кошти виключно на обумовлені цілі. Ну і що, в цьому випадку не можна буде порахувати, що кредити МВФ використовуються на які-небудь проекти (наприклад, на будівництво доріг, стадіонів і готелів під Євро-2012), що фінансуються урядом, або на підвищення зарплат і пенсій, або на латання дірки в Пенсійному фонді, або на виплати боргів перед якимись компаніями?

В тому то й річ, що вищенаведені умови з використання грошей від МВФ нічого, по суті, не означають, якщо частина з них потрапляє на рахунки Держказначейства України. Підемо від зворотнього і уявімо собі ситуацію, що МВФ не дасть Україні ніяких грошей (що, втім, дуже ймовірно). Але це ніяк не повинно привести до того, що держава перестане обслуговувати раніше узяті кредити - адже в бюджетах кожного року обов`язково передбачаються кошти на виплати відсотків за узятими раніше позиками і на повернення сум кредитів, за якими підійшли терміни до повернень.

Уряд зобов`язаний платити за зовнішніми боргами, якщо він не хоче оголошення дефолту, а ось на інші бюджетні потреби за такого розвитку подій (при відмові МВФ у кредитуванні) грошей залишиться, зрозуміло ж, менше. Отже, якщо МВФ дасть кошти нібито лише на обслуговування зовнішніх позик, то більше виявиться грошей на поточні бюджетні витрати.

Тобто, бюджет можна порівняти з гаманцем, у якому є декілька відділень. У всіх цих відділеннях можуть лежати ваші гроші, і якщо ви з якоюсь метою позичили ще скількись у сусіда, то немає особливого значення, у яке відділення гаманця їх покласти.

Хтось може сказати, що кредит від МВФ не піде на погашення боргу перед «РосУкрЕнерго» в тому випадку, якщо ці гроші в повному об`ємі будуть направлені в Нацбанк для підтримки гривні від девальвації і ні копійки не потрапить на рахунки Держказначейства. Так, наприклад, було з першим траншем кредиту МВФ восени 2008 року (значна частка вже другого траншу, одержаного навесні 2009 року, була використана для покриття дефіциту бюджету). Але і з таким висновком не можна погодитися.

І Азаров, і Тігіпко відкрито говорять, що кредит МВФ їм дуже потрібний з огляду на те, що його виділення відкриє українському уряду шлях до отримання позик від Світового банку, Європейського союзу, ЄБРР та інших організацій, які вже безпосередньо підуть на фінансування бюджету. Справа в тому, що до відновлення програми співпраці з МВФ ці зарубіжні структури не будуть давати Україні своїх кредитів.

Отже, рішення МВФ про виділення фінансової допомоги Україні, дозволить уряду напозичати грошей в інших місцях, а вже їх можна буде використати і для розрахунку з «РосУкрЕнерго».

Про те ж, що нинішня влада серйозно налаштована провести виплати нібито боргу НАК «Нафтогаз України» перед «РосУкрЕнерго», однозначно свідчать події у четвер, 8 липня у Верховній Раді. Зокрема, український парламент не підтримав проект постанови «Про деякі питання у зв`язку з рішеннями Арбітражного інституту Стокгольмської торгової палати у справі НАК «Нафтогаз України» проти ЗАТ «РосУкрЕнерго» - «за» проголосували лише 186 із 436 народних депутатів, зареєстрованих у сесійній залі.

Чому коаліція провалила цей проект постанови? Та тому що в ньому передбачався цілий комплекс заходів, що перешкоджають можливості використання бюджетних коштів України на оплату так званого боргу перед «РосУкрЕнерго».

Зокрема, постановою передбачалося заборонити уряду використовувати бюджетні кошти і кошти, надані Україні міжнародними фінансовими організаціями, для погашення будь-яких боргових зобов`язань НАК «Нафтогаз України» перед ЗАТ «РосУкрЕнерго», відповідно до рішень міжнародних судових інстанцій. Крім того, уряду заборонялися будь-які дії з цього питання без згоди Верховної Ради. Пропонувалася ще низка інших заходів у даному напрямі.

Отже Тігіпко хитрує. Насправді кредити МВФ точно не будуть прямо або побічно використані для погашення боргу НАК «Нафтогаз України» перед «РосУкрЕнерго» тільки в двох випадках: перший – якщо МВФ відмовить українському уряду у виділенні грошей; другий – якщо влада України прийме рішення про невиплату компанії «РосУкрЕнерго» яких-небудь боргів узагалі. Інших варіантів немає.

Юрій Глухов

Тема геноциду – гра в слова і в гроші

Міняються президенти і знову міняється наша історія. То був геноцид, то не було, потім знову був, тепер знову не було. Навколо теми Голодомору з усіх сторін нагромаджено мільйони політичних слів, за якими гине історична суть.

Чомусь головним чином дискусія точить навколо питання «Хто винен?» і навколо слова «Геноцид»... Хіба це – головне?

Нашим крайнім націоналістам хочеться представити справу так, ніби в усьому винні виключно росіяни. Але, зрозуміло, що це не так. Бо голодомор був і в Росії. І це їхній біль, російський, про який Кремль старається забути.

Друга точка зору: крайні московські націоналісти намагаються представити Голодомор, як штучне питання, яке перебільшується нашими націоналістами для того, щоб посварити два братніх народи. Слів нема, народи справді братні, але вони разом потрапили у спільну біду, після якої один з братів (принаймні його вожді) старається сказати, що біди не було, а брат інший, який постраждав найбільше, старається, з документами в руках, довести, що трагедія була.

Тут мала б бути третя точка зору, та що істина, яка посередині. Але її поки що немає. Європа, і це її сором, досі не сформулювала консолідованої легітимної думки щодо нашого українського Голодомору.

Тому подумаймо про «Хто винен?» і визначення слова «Геноцид».

Звісно, в Голодоморі не винна російська нація. Хіба під час Холокосту у нищенні євреїв брали участь лише німці? Ні. Але це не означає, що Холокосту не було. Справді, у голоді тридцять третього винний злочинний режим Сталіна, коли недовчені, малограмотні семінаристи й слюсарі керували велетенською країною, робили згубні стратегічні помилки і виправляли їх терором.

Але це не означає, що не було самого геноциду.

Ось яке визначення цього слова дає Вікіпедія (цитуємо): «Геноци́д — цілеспрямовані дії з метою знищення повністю або частково окремих груп населення чи цілих народів за національними, етнічними, расовими або релігійними мотивами. До таких дій відносяться: а) вбивство членів цієї групи; b) нанесення тяжких тілесних або психічних ушкоджень членам такої групи; c) навмисне створення членам групи життєвих умов, які розраховані на повне або часткове знищення групи; d) дії, розраховані на унеможливлення народження дітей в середовищі групи; е) насильницька передача дітей цієї групи іншій групі.»

Пункт «с», як це не цинічно звучить, у нас був по повній програмі. Нищилося українське селянство. Одні історики пишуть, що навмисно, інші - що в результаті трагічних помилок і терору сталінського режиму, але, яка, в біса, різниця?

Геноцид був. Незалежно від того, як ми його назвемо.

І нехай мені кажуть, що хочуть. Двоє моїх предків, навіть у нас, на Поліссі, де ліс рятував людей, померли від голоду. І майже в кожній родині є така пам`ять. Не кажучи вже про тонни документів. Тонни незаперечних доказів.

А Європа все ще думає?

Тепер про ігри в гроші.

Кілька років тому мені довелося побувати в гостях у свого товариша по журналістській молодості, дипломата, який працював в одному з посольств Росії у великій країні. Я був здивований. Посольство займало два величезних квартали – із адмінбудинками, житлом, магазинами, бібліотекою, рестораном, кафе, парком. «Це все – спадщина Союзу», - сказали мені. А скільки таких спадщин є нині по світу? Нерухомих і тих, що плавають і літають. І скільки вони коштують?

Коли Союз розпався, Росія заявила, що вона стає юридичною правонаступницею СРСР, бере на себе усі його борги і разом з ними забирає собі все закордонне майно Союзу. З поверненням тих боргів вийшла не зовсім зрозуміла історія, щось там Росія на щось поміняла… А майно залишилося. Але треба визнати, що в той час це було вигідно всім. Україні теж. Бо ми не мали ні історичного часу, ні фінансових та адміністративних можливостей втягуватися у довгі з’ясування і витрати на підтримку свої частки зарубіжного майна.

А тепер ми маємо спільну не розміновану міну теми Голодомору.

«Ти що, не розумієш,» - сказав мені один опозиційний до нинішнього Кремля московський журналіст, - «чому наші вожді так проти визнання Голодомору і геноциду? Бо бояться, що тоді ваші націоналісти поставлять питання про грошові компенсації. Німеччина ж платила…»

Ось вам і ігри в гроші…

З наших навиків станеться, можуть і так поставити питання. Та навряд чи їх підтримає в цьому українське суспільство. Ні.

Але хіба в цьому суть?

Треба визнати сам факт трагедії. На Європейському і загальносвітовому рівні.

І від визнання цього факту перейти до наступного етапу. До справжньої дружби двох держав і народів, які разом пережили весь той жах.

Валерій Нечипоренко

Перший місяць нового уряду: почин дорожчий за гроші?..

З одного боку, прем`єр-міністр Микола Азаров начебто має повне моральне право відбитися від критиків заявою, що один місяць діяльності його уряду – це дуже малий термін. Дайте, мовляв, нам хоч би три місяці, ще краще півроку або рік, а тоді вже вимагайте від нас конкретних результатів і звинувачуйте в чомусь!

Проте, з іншого боку, керівники Партії регіонів ще задовго до виборів і під час виборчих перегонів з серйозною міною запевняли всіх, що у них є і антикризова програма, і велика кількість високоякісних законопроектів, і що вони продемонструють ефективне використання своїх напрацювань, як тільки отримають владу в країні.

Як виявилось, гучні заяви команди Януковича-Азарова про наявність у них нібито чіткого плану дій після формування парламентської коаліції і уряду були банальною бравадою. Також стало очевидним, що багато своїх щедрих обіцянок регіонали тепер не дуже-то поспішають виконувати, а деякі обіцянки, зокрема, прем`єр-міністра Азарова вже провалені.

Наприклад, Микола Янович на початку березня урочисто пообіцяв, що закон про держбюджет на 2010 рік буде підготовлений урядом і переданий на розгляд Верховної Ради не пізніше 11 квітня. Ніхто, як то кажуть, за язик Азарова не тягнув, але сьогодні зрозуміло, що цю обіцянку не виконано, і це, звичайно ж, дуже неприємний нюанс.

Цікаво, що головною причиною затримки з бюджетом сам прем`єр назвав невирішеність досі з російською стороною питання перегляду газового контракту в частині зменшення ціни для України. Проте навряд чи потрібно нагадувати, що однією з головних передвиборчих фішок Януковича була якраз обіцянка негайно домовитися з «братньою» Росією про зниження ціни на блакитне паливо. Виходить, погано думали або проявили зайву самовпевненість.

А якщо відкладається бюджет, то відкладається і виконання головної обіцянки Партії регіонів – про підвищення соціальних стандартів шляхом введення в дію прийнятого минулої осені закону. Це теж неприваблива обставина, адже підвищення пенсій і зарплат було обіцяно провести відразу ж після приходу до влади.

Крім того, від дати ухвалення парламентом закону про бюджет залежать терміни можливого відновлення співпраці з МВФ. Але й тут не все добре - переговори з Фондом також проходять дуже складно, і уряду поки особливо нічим похвалитися на цьому фронті. МВФ не погодився з пропозицією Ірини Акімової про дефіцит бюджету в 10% від ВВП, наполягаючи на цифрі 6%, і, до речі, Фонд проти значного підвищення зарплат і пенсій (ухвалення Верховною Радою і підписання президентом Ющенком минулого року згаданого закону про соцстандарти стало головною причиною не виділення четвертого траншу кредиту).

Особливо ж неприємним для уряду і тривожним для всіх українців сигналом стали затримки з виплатами пенсій, які почалися в березні, чого не допускав попередній уряд і чого не спостерігалося в Україні вже десять років.

Ну наче ціла смуга невдач в уряду Азарова – куди оком не кинь. А, крім того, вже чимало зроблено і помилок, а також небезпечних на майбутнє кроків.

Наприклад, надмірно «розгулялася» нова влада в кадрових перетвореннях. Мало того, що наступили на старі граблі з масштабною заміною практично всього керівного складу в уряді, регіональних держадміністраціях та інших держорганах, за що, до речі, люто лаяли своїх попередників, так ще й продублювали останніх у частині кумівства. Чого варті, зокрема, призначення на посади заступників міністрів сина Ганни Герман з трирічним трудовим стажем, а також чоловіків Олени Бондаренко і Віри Ульянченко...

Певна річ, що переважна більшість урядових актів нового Кабміну в березні і квітні стосувалися звільнень і призначень чиновників. З тих самих небагатьох не кадрових постанов привертають увагу дві, оскільки обидва вони вельми знакові.

Так, постановою від 7 квітня уряд зняв з «Межигір’я» статус державного заповідника - напевно, щоб краще спалося Вікторові Федоровичу. А 24 квітня постановою Кабміну №289 були пролонговані до 30 червня пільги за тарифами на залізничні перевезення і електроенергію для підприємств хімічної галузі і гірничо-металургійного комплексу - ймовірно, для підвищення настрою їх власників, широко представлених, як відомо, в Партії регіонів.

І це при тому, що світові ціни на сталь стрімко ростуть останнім часом, забезпечуючи додатковий прибуток українським експортерам, зокрема, металургійній продукції. Наприклад, з грудня минулого року по сьогодні чорні метали вже подорожчали на світових ранках у середньому на 30%.

Стосовно ж політики грошових запозичень уряд Азарова не просто повторює своїх попередників, але вже дав їм величезну фору. За інформацією НБУ, в березні за наслідками розміщення на аукціонах облігацій внутрішніх державних позик (ОВДП) до держбюджету надійшло 8,6 млрд. грн., що в 1,7 рази більше, ніж за січень і лютий сумарно (5,0 млрд. грн.).

І саме в цьому полягає, в першу чергу, причина збільшення об`ємів коштів уряду на Казначейському рахунку до кінця березня, а не якісь успіхи на ниві збору податків. Так, за деякими даними, в березні плани збори на митниці виконані всього на 71% — в об`ємі 6,65 млрд. грн., до скарбниці не надійшло 2,6 млрд. Податкова зібрала минулого місяця 5,22 млрд., недобір — 2 млрд. грн. Тобто, «дива» зі зміною влади в цій сфері не сталося. Причому, за даними фінансового аналізу ДПА і ДМСУ, діючий фінансовий план, спущений міністром фінансів Ф.Ярошенком і затверджений Кабміном, не буде виконаний ні в квітні, ні в травні.

До речі, уряд, незважаючи ні на що, не забув похвалити себе за зростання об`ємів коштів на Казначейському рахунку, але при цьому в повідомлення з цього приводу, розміщене на офіційному сайті минулого четверга, закралася помилка. Там сказано, що за час роботи нового уряду в березні, залишки на Казначейському рахунку виросли в 4,1 рази, при цьому наводяться дві відповідні цифри - 0,882 млрд. грн. на момент обрання уряду і 5,412 млрд. грн. на 1 квітня. Проте навіть «неозброєним оком» видно, що в цьому арифметичному розрахунку щось не так – або вказані неправильні суми, або невірно поділено два числа (якщо 5,412 розділити на 0,882, то в результаті вийде більше 6, а не 4,1.).

Втім, це, швидше за все, неумисна помилка або друкарська помилка. Чого не скажеш про ще один недавній прокол з цифрами від прес-служби нового уряду.

Нагадаємо, 17 березня цього року прес-служба уряду проінформувала, що «на сьогоднішній день ЗАГАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ борг України, включаючи гарантований, складає 93,5% від ВВП». Тоді як насправді державний і гарантований державою борг України складає трохи більше 300 млрд. грн., що дорівнює лише близько 34% від ВВП. Отже, в уряді «промахнулися» всього нічого - на півтрильйона. Мабуть, дуже вже хотілося якомога болючіше вколоти попередників...

Загалом, свій перший місяць уряд Азарова відпрацював «криво й косо» практично за всіма напрямками. І було б дуже необачно розраховувати після такого корявого старту на якісь поліпшення в майбутньому.

Юрій Глухов