Нагадаємо, що вибори до органів місцевого самоврядування відбудуться 31 жовтня. Аналітики вже назвали цей закон “фільтром для регіонів”, звинувативши Партію Регіонів у тому, що вона фактично прописує нове виборче законодавство “під себе”. Нагадаємо основні новації: вибори у місцеві органи влади будуть проводитися за змішаною системою, половина депутатів обиратиметься за пропорційною системою, половина - за мажоритарною. Скасовується право йти на вибори партійним блокам. Кандидати в мери та мажоритарники обов’язково повинні належати до якихось партій. Участь у виборах можуть брати партії, осередки яких зареєстровані не менше, ніж за рік до проведення кампанії. Тобто ті партії, які не мають зареєстрованих осередків на місцях, автоматично позбавляються права брати участь у кампанії. Ми подзвонили народним депутатам від Регіонів, які ініціювали закон. Олена Лукаш сказала, що відповість, якщо всі запитання будуть надіслані у письмовому вигляді. Такий формат у цьому випадку для нас неприйнятний, оскільки позбавляє нас можливості для уточнень і контраргументів. Ще один фахівець виборчого права Сергій Головатий (нардеп шести скликань, колишній віце-президент ПАРЄ та у минулому член Венеціанської комісії) сказав, що йому “нецікаво це коментувати”. Олександр Єфремов, ініціатор закону, стабільно не брав мобільний телефон, а інші спікери фракцій раптом захворіли (і як їм в ліжках вдається голосувати?).
Ми попросили прокоментувати цей закон народних депутатів - як членів опозиції, так і членів коаліції.
Сергій Подгорний, БЮТ:
ЗМІШАНА СИСТЕМА ПОДІЛИТЬ ДЕПУТАТІВ НА ПЕРШОСОРТНИХ І ДРУГОСОРТНИХ
Небезпека полягає у змішаній системі. Одна частина депутатів - ті, що пройдуть мажоритарні округи, - будуть першого сорту, а інша частина депутатів - ті, що пройшли по списках, - будуть другого сорту. І якщо він пройшов за мажоритарною, він битиме себе в груди й казатиме: я обраний народом. А ти, мовляв, зайшов від партійного списку, то обраний незрозуміло ким. Це неправильно, бо і за тих, і за тих голосують виборці. А змішаною системою на етапі формування рад закладається протиріччя між депутатами, і вони працюватимуть в антагонізмі.
Чому мажоритана система для нашого суспільства гірша за пропорційну? Я пам’ятаю мажоритарні вибори у Києві. Чи була досягнута рівність умов для кандидата, який вже був депутатом, і кандидатом-новачком? Думаю, що ні. Бо в бюджеті на кожного депутата закладається, умовно кажучи мільйон гривень на роботу в окрузі. І він той мільйон бюджетних коштів використовував на вирішення якихось там питань. І коли підходять вибори, він каже громадянам: я ж вам зробив те й те. Але ж, він зробив це за бюджетні кошти. А той, хто йде вперше, може й фахова людина, може, й підготовлена, але вона не може сказати: я вам зробив. Йдемо далі... Момент контролю та залежності депутата. Від кого залежить мажоритарний депутат? Найперше – від голови ради. Я свого часу проводив аналіз в Луганську, хто такі мажоритарні депутати. Це або дуже багаті люди або люди з бюджетної сфери. Тому ті, які багаті, вони оцих бюджетників, директорів школи, лікарів, працівників будинку культури, просто скуповували, щоб вони голосували за те чи інше питання, яке хоча провести інший багатий депутат, керівник підприємства чи банку. Бюджетники - вони ж "голодні". Ну, пообіцяє йому депутат- мажоритарник якісь бонуси плюс школу поремонтує, і той голосує.
У законопроекті є норма, що участь у виборах можуть брати тільки ті, хто зареєстрував свої партійні осередки в районах не менше, ніж за рік до виборів.
Ця норма має право на життя в принципі. Але вона не має права на життя сьогодні. Якби закон приймався у 2008 році, за два роки до виборів, і ми такі правила встановили, то тоді – так. Тоді кожна партія зробила би все, щоб її осередки на місцях були. А якщо партія є, але вона знає, що для проведення виборів на місцях їй не обов’язково мати районні організації, досить мати обласну організацію, а тут раптом змінюються правила, і виявляється, що районні осередки таки потрібні, що їй робити? Люди повинні були знати правила не за кілька місяців до кампанії. Те саме я можу сказати про заборону утворювати блоки. Але це треба було сказати рік тому: вибори будуть без блоків. Справа не в блоках Тимошенко чи Литвина. Вже є блоки, утворені місцевими партійними організаціями, спрямовані на вирішення проблем того чи іншого регіону - “Комунальний фронт” на Черкащині, "зелені" об’єднання. Люди готувалися до виборів, створювали громадські рухи. Що їм тепер робити? Саме цим страшний цей законопроект.
Новим законопроектом дається шість днів на висунення кандидатів, з них одна субота. Давайте уявімо область, наприклад, Луганську. За шість днів треба провести тридцять дві районні та міські конференції, які висунуть кандидатів у районні та міські ради, та обласну конференцію, яка висуне кандидата в облраду. А тепер уявіть, це – робочі дні, кінець вересня, в АПК йде потужна робота. Як людина в робочий час піде на партійну конференцію? Це тільки ввечері. А як ми зберемо конференції ввечері, коли делегати мають приїхати з сіл? А як ходить транспорт між селами, ми приблизно знаємо. Я запитую колег: як ми проведемо конференції? Кажуть: проводьте в суботу. Я кажу, добре, а коли ми проведемо обласну?
Ще один момент... Мажоритарні кандидати мусять висуватися лише від партій. Це страшне порушення. І кандидати в мери мусять бути партійні. Чому партійні? - Щоб включити адмінресурс.
Спиридон Кілінкаров, КПУ
ЗАКОН ПРО ВИБОРИ – РЕЗУЛЬТАТ КОМПРОМІСІВ
Цей закон – результат компромісів, котрий був досягнутий в рамках коаліції. Ми - прихильники пропорційної системи, котра визначає ступінь відповідальності політичних партій за прийняте рішення. Як би хтось не намагався переконати, що мажоритарна система - це демократично, але насправді всі розуміють: за мажоритарки розмивається відповідальність.
Що нас насторожує в законі? - Наявність грошової застави. Це норма, яка суперечить Конституції та розподіляє людей за соціальною ознакою. Ми намагатимемося до другого читання скоригувати це…
Я не бачу нічого надзвичайного у тому, що система виборів змінюється за кілька місяців до виборів, бо якщо побачити саму хронологію подій минулих виборів, то ми змінювали закони навіть по ходу кампанії. Тому правила, виписані за кілька місяців до виборів, - це вже і не так страшно.
Те, що мер міста повинен бути партійним, викликало багато дискусій, але без підтримки мер жодне питання вирішити не зможе. Ми вважаємо, що цілком логічно, якщо ми ставимо завдання структурувати суспільство.
Я не бачу в законі загроз демократії. Зрештою, все буде помітно під час кампанії. Кампанію будуть серйозно моніторити, тому час покаже. Не думаю, що адмінресурс будуть використовувати нахабно та цинічно, хоча, як на мене, всі вибори після 1994 року проходили під жорстким контролем влади та з використанням адмінресурсу. Це демонстрували всі, і так звані демократи, і інші політсили…Спокуси застосувати адмінресурс у влади є завжди, але не думаю, що буде шанс дуже тиснути опозицію, вона і так отримає значно менше голосів, аніж мала на останніх виборах.
Знаю, що зараз в Західній України просять заповнювати “соціальні паспорти" - з даними на керівників підприємств. Це – одна з брудних технологій… Але не можна все погане передбачити законом. Так само як і все добре може бути знівельоване його невиконанням. Все залежить не від того, як прописаний закон, а від того, наскільки партії готові до проведення чесної передвиборчої кампанії. “Вскрытие покажет”, який це закон, побачимо, хто що демонструватиме на виборах. І не забувайте, що є регіони, де половина органів влади перебуває під контролем опозиції. Побачимо, хто намагатиметься скористуватися адміністративним ресурсом більше.
Ігор Кріль, Єдиний Центр:
РЕГІОНИ ПРОПОНУЮТЬ ПРАВИЛЬНІ РЕЧІ
За великим рахунком Регіони в плані виборчого законодавства роблять правильні речі. Це, перш за все, призведе до підсилення політичної структуризації суспільства. Існування понад ста партій не підсилює Україну, це її послаблює. Політсистема сильна тоді, коли є сильні партії. Партії плодяться як гриби, вони згодом стають партіями однієї особи, і від того, скільки грошей підкинули олігархи власнику партій, настільки її розкрутили. Реально партій немає. Візьміть нашого улюбленого Арсенія Петровича (Яценюка – авт.), який вже два з половиною роки створює партію. Два роки він поважно ходить по каналах, розповідає, що створює партію. При цьому він знав, що будуть місцеві вибори, бо вони мали бути в березні, потім в травні, тепер їх перенесли на осінь, він входить в місцеві вибори, і, виявляється, у нього всього-навсього зареєстровано дев’ятнадцять територіальних організацій по Україні. Тоді, вибачте, а що ви робили два з половиною роки?
Виходить, як виборів немає - то нічого немає. А як вибори з’являються на обрії, то швиденько взяли та "состряпали" проект імені Арсенія Петровича або Юлії Володимирівни. А Регіони роблять правильні речі для держави.
Або візьміть заборону блоків. Ви вважаєте блок “Наша Україна” сильним? Не вважаєте. Ми спілкувалися із Катеринчуком, Стретовичем. Стретович - взагалі аксакал, він в “Нашій Україні” з 2001 року. Коли Ющенко зібрав всіх у 2002 році та сказав, що слід зробити партію, то всі погодилися. Але ніхто у 2002 році її не створив. Потім обіцяли в 2006 році, теж партію не створили. Випадково наскочили позачергові вибори 2007 року, і тоді обіцяли, але і тоді не створили. А чому? Бо сидять собі по окремих квартирах (мається на увазі партіях – авт.) дерибанять все, що можна, добираються до окремих посад, а бути підпорядкованим одній сильній партії не хочуть. А для чого? То побігли до Ющенка, то побігли до Юлі та займаються "розводами". А в партії потрібна дисципліна та відповідальність.
Опитувала Маша Міщенко
Комментариев нет:
Отправить комментарий