Збори акціонерів Маріупольського меткомбінату ім. Ілліча, що відбулися 1 липня, можна вважати епохальною подією для вітчизняного ГМК. Найбільша українська металургійна компанія - Метінвест отримала право на купівлю 75% акцій ММК ім. Ілліча після проведення додаткової емісії акцій підприємства. Таким чином, останній з безсировинних гігантів галузі влився у вертикально-інтегровану компанію. Тепер украй хворобливе для ММК питання забезпечення залізорудною сировиною і коксом можна вважати закритим, Метінвест у надлишку має і те, і інше. Комбінату обіцяно двомільярдні інвестиції у модернізацію виробництва. Одним словом, з економічної точки зору підприємство, безумовно, виграло, як власне і Метінвест, який отримав контроль хоча і над проблемним, але все таки дуже ліквідним активом. Влада вже дала зрозуміти, що повністю схвалює злиття. Незрозумілим, щоправда, залишається найважливіший момент цього об`єднання, а саме - у скільки Метінвесту обійшлися або обійдуться 75% акцій підприємства.
Передісторія
Анонсованому у середині червня злиттю ММК ім.Ілліча з Метінвестом передував цілий ланцюг подій, які поставили меткомбінат на межу виживання. Тут і традиційні труднощі з забезпеченням сировиною, і падіння замовлень, і невідшкодований ПДВ, і борги за газ.
До речі, упродовж останніх двох років генеральний директор ММК ім.Ілліча Володимир Бойко неодноразово заявляв про те, що з Метінвестом неможливо домовитися про прийнятні ціни на залізорудну сировину (зрс). При цьому він постійно говорив про монопольне становище компанії на українському ринку зрс. "Може бути у виробника 300% рентабельності? Це роблять наші монополісти, приватні монополісти. Візьміть SCM (основний акціонер Метінвесту - авт.), скільки воно заробило на сировині за минулий рік. У нас не працює антимонопольний закон... Ви можете собі уявити, щоб у Європі, яка гине, хтось один мав 300% рентабельності? Завтра б у них усе забрали б. Усе забрали б і посадили. А у нас усе це сходить з рук", - заявляв В. Бойко у березні 2009 року.
Між тим, власник Метінвесту Ринат Ахметов, виступаючи перед трудовим колективом ММК ім.Ілліча 1 липня, назвав В. Бойка кращим металургом України. Ну що ж, як кажуть, хто старе згадає - тому око геть. Але, хто забуде - тому обидва.
У травні цього року ситуація на комбінаті склалася якнайгірше, але виявилось, що "ягідки" були ще попереду. 26 травня представники чотирьох кіпрських офшорок заявили про те, що ще у травні 2009 року придбали 100% акцій ЗАТ "Ілліч-сталь" і пред`явили свої права на 90% акцій комбінату.
Тут варто нагадати, що формально основним акціонером ММК ім.Ілліча до недавнього часу вважалася організація орендарів підприємства, або простіше кажучи трудовий колектив.
Організація орендарів ММК ім. Ілліча створена у 2000 році на підставі закону про особливість приватизації меткомбінату. Вона володіла контрольним пакетом акцій компанії "Ілліч-сталь", яка у свою чергу контролює сам меткомбінат.
Угода про купівлю 100% "Ілліч-сталі" у 2009 році нібито була підтверджена документально і повністю відповідала законодавству, з чим погоджувалися навіть деякі офіційні особи, зокрема, глава Держкомпідприємництва Михайло Бродський. Незважаючи на гнівні заяви голови правління, гендиректора ММК ім. Ілліча В. Бойка про те, що він нікому нічого не продавав, а підприємство стало жертвою добре спланованої рейдерської атаки, органи влади фактично зберігали нейтралітет у протистоянні за акції комбінату. Теоретично, "кіпрські" власники ММК могли зірвати збори акціонерів, що відбулися 1 липня, але вони навіть не спробували цього зробити. Єдиним поясненням їх поведінки стала заява В. Бойка.
"Вирішення ситуації зі скандальним "придбанням" офшорними компаніями акцій ЗАТ "Ілліч-сталь" уже практично завершено. Ми вирішимо це питання цілком цивілізованим шляхом, на підставі норм чинного законодавства", - сказав гендиректор 25 червня в інтерв`ю газеті "Іллічівець". Він зазначив, що ряд чинників, у тому числі "наявність порушень в оформленні угоди, зробили важкореалізованою перспективу вступу офшорів в управління ЗАТ "Ілліч-сталь". На його думку "не останнім був і той факт", що рейдерам стало відомо про умови укладеного між ММК і "Метінвестом" 25-річного контракту на постачання комбінату концентрату, коксу і руди. "Вони зрозуміли, за якими цінами можуть бути ці постачання і які штрафи доведеться платити за відмову від виконання контракту. Криза, загальна економічна ситуація на комбінаті, при якій збитки від роботи можуть досягти мільярдних сум, напруженість з погашенням багатомільйонного боргу з повернення ПДВ - усе це разом узяте вплинуло на рішення "покупців" акцій піти на переговори", - підкреслив гендиректор. За його словами, ситуація вирішиться просто - "у нас "відвели" акції, перерахувавши нам за них якісь гроші. Ми повернемо ці гроші, а акції повернуться їх законному власникові".
Нагадаємо, за 100% акцій ЗАТ "Ілліч-сталь" чотири кіпрські компанії заплатили смішні 239 млн. грн.
Ціна і питання
Але повернемося до зборів акціонерів комбінату. Як вже було сказано, на ньому було прийнято рішення про надання компанії Metinvest B.V. (основний акціонер компанії "Метінвест") права на купівлю 75% акцій ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча". Перед цим учасники зборів проголосували за збільшення статутного капіталу ММК ім. Ілліча у 3,7 раза - до 3 млрд. 92,934 млн. грн. з метою поповнення оборотних коштів і подальшого розвитку товариства. Також було прийнято рішення трансформувати комбінат з відкритого акціонерного товариства в публічне акціонерне товариство, відповідні зміни стосувалися дочірніх підприємств. Найважливішою і, можливо, визначальною умовою продажу Метінвесту 75% акцій ММК ім.Ілліча стало збереження за В. Бойком посади генерального директора і голови правління меткомбінату.
Як сказано у прес-релізі Метінвесту, під час переговорів про можливу співпрацю і об`єднання зусиль із подолання наслідків світової фінансової кризи комбінат ім. Ілліча і Група "Метінвест" прийняли рішення про об`єднання активів. У результаті об`єднання сукупний виробничий потенціал досягне 20 млн. тон сталі на рік.
У партнерство від комбінату ім. Ілліча увійдуть усі належні йому активи, основним з яких є ВАТ "ММК ім. Ілліча", а від Групи "Метінвест" - ВАТ "Інгулецький ГЗК", ВАТ "Краснодонвугілля", ВАТ "Авдіївський КХЗ", ВАТ "ХТЗ", а також інвестиції в розвиток і модернізацію виробничих активів ВАТ "ММК ім. Ілліча" на суму 2 млрд. дол. Частка Групи "Метінвест" у цьому партнерстві після завершення процесу об`єднання складе 75%, а 25% залишаться під контролем комбінату ім. Ілліча на чолі з В. Бойком.
У компанії уточнили, що подальші кроки і остаточний формат партнерства будуть визначені після завершення юридичної експертизи і отримання схвалення відповідних регуляторних органів в Україні і за її межами. Оформлення досягнутих домовленостей буде проведено відповідно до вимог чинного законодавства.
З усього вищесказаного напрошується висновок, що 75% акцій ММК ім.Ілліча дістануться Метінвесту всього за 2 млрд. 319 млн. грн., або приблизно за 290 млн. дол., що ніяк не в`яжеться з оцінками експертів. Ось обіцяні Метінвестом 2 млрд. дол. інвестицій - це вже близько до реальної вартості. До того ж, існують деякі законодавчі нюанси, які дисонують з заявами Метінвесту про те, що "остаточний формат партнерства буде визначений після завершення юридичної експертизи".
Як сказав аналітик інвестиційної компанії BG Capital Євген Дубогриз, для того, щоб отримати право на придбання 75% акцій у статутному капіталі ММК ім. Ілліча після додаткової емісії, Metinvest B.V. бажано сконцентрувати 75% частку у статутному фонді ММК на момент початку підписки на акції емісії. "На начала року у System Capital Management було усього близько 8% акцій ММК ім. Ілліча. Юридично виходить так, що на 30 липня у Metinvest B.V. повинно було бути 75% акцій ММК ім.Ілліча, інакше викуп 75% акцій після емісії складно провести згідно з" законом, - пояснив аналітик.
При цьому, за його словами, той факт, що ММК ім.Ілліча перейменований в публічне акціонерне товариство, ніякої ролі в даному випадку не грає. "У новій версії закону про акціонерні товариства просто немає поняття "Відкрите акціонерне товариство"", - додав він.
Є. Дубогриз також підкреслив, що Метінвесту треба заплатити лише близько 280 млн. дол., щоб збільшити частку у власності ММК до 75% акцій після збільшення статутного капіталу до 3 млрд. 92,934 млн. грн. "Зрозуміло, що за таку суму подібні підприємства не отримують. Таким чином, цю суму можна розцінювати тільки як інвестиції у збільшення статутного капіталу меткомбінату, а не як розмір угоди з продажу ММК ім.Ілліча. Поки сума угоди залишається невідомою, але загальна вартість меткомбінату складає не менше 2 млрд. дол"., - додав Є.Дубогриз.
Він припустив, що отримати контроль 75% акцій ММК ім.Ілліча Metinvest B.V. міг в обмін на постачання сировини на спеціальних умовах, вигідних нинішнім власникам MMK. (25 червня 2010 року ММК ім.Ілліча уклав з групою "Метінвест", основним акціонером якої є Metinvest B.V., контракт на 25 років про постачання залізорудної сировини - авт.).
Заднім числом
Важливим моментом є той факт, що 25 червня збори організації орендарів ММК ім.Ілліча прийняли рішення про свою ліквідацію. Вони ухвалили з 8 липня 2010 року відновити викуп часток у орендарів-членів організації, з підвищувальним коефіцієнтом, 5,9 до існуючої номінальної вартості часток.
Коментуючи це рішення, В. Бойка заявив, що сам факт існування організації вже давно суперечить букві чинного законодавства, і податкові органи неодноразово вимагали врегулювати питання. При цьому до недавнього часу гендиректор ММК ім.Ілліча обіцяв завершити персоніфікацію акцій підприємства (розподіл серед працівників комбінату) згідно з трудовою участю. Саме у процесі підготовки до цієї самої персоніфікації 100% акцій ЗАТ "Ілліч-сталь" і придбали чотири кіпрські офшорки, що, на думку В. Бойка, було добре спланованою рейдерською атакою на підприємство.
Можна припустити, що, приймаючи рішення про ліквідацію організації орендарів, трудовий колектив ММК ім.Ілліча відмовився від обіцяної раніше персоніфікації акцій в обмін на забезпечення підприємства сировиною і залучення інвестицій з боку Метінвеста. У принципі, це цілком логічно - краще стабільна зарплата, ніж сумнівні перспективи в неясному статусі орендаря повільно вмираючого комбінату. Можливо що тоді ж, 25 червня, Метінвест отримав ті самі 75% акцій в статутному фонді, які і дозволять йому надалі викупити в пропорційному об`ємі акції додаткової емісії комбінату. Про це може свідчити і той факт, що саме 25 червня був підписаний 25-річний контракт на постачання залізорудної сировини на комбінат. Сюди ж слід віднести і звернення Метінвесту в Антимонопольний комітет, датоване 25-м червня.
Як повідомив голова прес-служби АМКУ Богдан Якимюк, цього дня АМК отримав від компанії "Метінвест" заяву на отримання дозволу для придбання контрольного пакету ЗАТ "Ілліч-сталь".
За словами Б. Якимюка, звернення розглянули у встановленому законодавством порядку на предмет того, чи приведе ця концентрація до монополізації товарних ринків України. "Рішення АМКУ грунтуватиметься на висновках дослідження, яке фахівці комітету проведуть із цього приводу", - сказав він.
За його словами, комітет продовжує вивчення питання щодо можливого продажу комбінату раніше, про що заявляли деякі джерела. "АМКУ вже отримав інформацію від суб`єктів господарювання, але скерував додаткові запити реєстраторам для того, щоб перевірити дані", - заявив голова прес-служби Комітету.
Тобто, для АМК історія з кіпрськими офшорками доки не вичерпана, на відміну від самих учасників об`єднання.
Все говорить про те, що 25 червня не менш значущий день в житті ММК ім.Ілліча, ніж день офіційного оголошення про злиття з Метінвестом. Схоже, усі необхідні для об`єднання домовленості були підписані саме тоді, а зборам акціонерів була відведена роль урочистого заходу. Більше того, виходить, що усі документи, пов`язані з угодою, включаючи отримання дозволу від АМК, можуть бути оформлені заднім числом ще пізніше. Але до чого усі ці міркування, коли експерти в один голос говорять про те, що злиття піде на користь не лише Метінвесту і ММК ім.Ілліча, але і гірничо-металургійній галузі України в цілому. У нас з`явилася найбільша на пострадянському просторі металургійна компанія з багатообіцяючими перспективами. Шкода тільки, що непрозорість угод з придбання металургійних активів в Україні стає нормою. Досі не зрозуміло, хто у січні цього року купив контрольний пакет акцій ІСД, не менш туманна історія з купівлею "Запоріжсталі" неназваними російськими інвесторами.
Справедливості ради варто зазначити, що ситуація з купівлею або точніше поглинанням ММК ім.Ілліча була спровокована ще у 2000 році, коли був ухвалений Закон "Про особливості приватизації пакету акцій, який належить державі в статутному фонді ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча". Тоді держава продала підприємство ЗАТ "Ілліч-сталь" за 455 млн. грн., що явно не відповідало істинній вартості, але ідеологічно вписувалося у концепцію "соціалістичного" експерименту на окремо взятому народному меткомбінаті. Проте, як показали недавні події, невизначена структура власності ММК зіграла з ним злий жарт, остаточно заплутавши і без того непросту ситуацію. У цих умовах Метінвесту як зацікавленій в придбанні стороні довелося імпровізувати, що і призвело до плутанини з послідовністю кроків з отримання контролю над комбінатом. Хотілося б сподіватися, що ті, хто створив для Метінвесту та ММК ім.Ілліча стільки проблем, у результаті були б притягнені до відповідальності згідно із законом. Завдання спрощує те, що персоналії історії з купівлею 100% акцій "Ілліч-сталь" за 239 млн. грн. прекрасно відомі…
Сергій Закруткін (для УНІАН)
Комментариев нет:
Отправить комментарий