Можливо, реклама й була колись двигуном лише торгівлі у первісному розумінні цього явища Але рекламний заклик завжди будувався на деякому перебільшенні і певному відсотку "припустимої брехні". Неоковирне "Подході не скупісь, покупай живопісь" без додаткової інформації на кшталт "це шедеври Жака Оглобліна, мордописця прямо з Парижу", не спрацьовувало, але принаймні точно вказувало, що предмет торгу належить саме до малярства
Іда ВОРС
У добу ж усіма улюбленого постмодернізму реклама перетворилася з допоміжної економічної ланки на окремий жанр мистецтва й іноді здається, що працює вона тепер лише на саму себе. А пріснопам'ятний відсоток "припустимої брехні" взагалі став основою креативного продукту. Тобто реклама набула ознак абсолютно казуїстичних. Та є взагалі окремий підвид креативу, що належав до суто фахової сфери, але поступово перетворився на майже творчий літературний опус із залученням усіх сучасних рекламних принципів: пряма реклама, прихована реклама, "припустима брехня", "якорні" елементи і т.д. Це — прес-реліз.
Ніякої лірики
Колись ці папірці мали просто, але грамотно й чітко пояснювати запрошеній пресі, куди і навіщо її запросили, що має відбутися і хто за це відповідає. Себто голий фактаж і ніякісінької лірики. Але часи змінюються і релізи разом з ними. Тепер здається, що задля написання релізів запрошують якщо не божевільних фізиків, то, у крайньому разі, — оскаженілих ліриків. У результаті "творчого процесу" прес-реліз набуває вигляду псевдовисокохудожнього витвору. Стиль і патос написаного вбиває. Але головне те, що опісля прочитання такого опусу абсолютно не зрозуміло, що ж він презентує конкретно, а іноді те, що потім показане. Це особливо стосується замудрих мистецькознавських досліджень під виглядом релізів до художніх акцій та виставок. Що ви можете собі уявити на імпрезі, коли читаєте, наприклад, хоча б таке: "Ейнштейн винайшов теорію відносності і віднайшов у власній уяві те, що ця теорія жодним чином не пояснювала. Калігула теж дрочив власну фантазію, виціджуючи з неї жорсткі та сліпучі сюжети. Схрестіть Калігулу з Ейнштейном, і ви отримуєте формулу ідеального митця", "Вже сама організація простору, в якому "відбувається шепіт", універсалізує це поняття" і т.д. Це з релізу до виставки "Мистецтво шепоту". Припустимо, ви второпали, що таки малося на увазі і попхалися дивитися на справжнє концептуальне диво, уявляючи гібрид фізика з давньоримським тираном в універсальному просторі. А вам натомість демонструють ідіотський пристрій у вигляді того, що соловйовський Бананан називав "communication tube", себто трубу, у яку з одного боку шепчуть, а з іншого — слухають. Все. Найбільша кількість слів народжується, коли описується порожнє місце. А як вам таке (все з одного релізу): "метафизическая предопределенность картинного пространства", "эстетизация всевозможных проявлений коллективной и приватной патологии бульварного толка", "гипертрофированная религиозность, усугубленные эсхатологические настроения", "эманация естественного цвета/света исполняет парадоксальную "затемняющую функцию", галлюцинаторно-виртуальний контакт", "интермедийность" тощо. Це — не передмова до філософської праці, це — "поема" про те, що ми побачимо на виставці сучасного художника. На мою думку, нещасний сам не підозрював, наскільки він глибокий творець. А читачі релізу збагатили свій лексикон, не заглядаючи до словника іншомовних слів та спеціальних визначень. Це, скажімо, наукоподібний підхід до креативу. Є й абсолютно протилежний — елегійний-патетичний... "Ренессансная ситуация невозможна без проявлення титанизма. Таким местным титаном оказался имярек"; "его можно было бы назвать Леонардо да Винчи одесского Ренессанса, если бы он не был гораздо плодовитее, чем Леонардо". Такі речі вже не сприймаються як пресрелізи, то вже є неприхованою рекламою зі стовідсотковою передоплатою . (До речі, бачили б ви роботи того "леонардо", це до питання "припустимої брехні" у рекламному тексті). Або така патока — "они объединяют людей разных возрастов", "люди с готовностью слались и гордятся принадлежностью к их поклонникам", "небывалая обнаженность чувств", "мы пришли к вам с миром"... Гадаєте, що я пропоную вам листівку з рекламою чергового новоявленого месії та його секти? Ні, перед нами реліз на презентацію нового альбому рок-гурту. Правда, є приклади майже геніального мінімалізму: "У програмі презентацїї: прес-конференція за участі Л. Кравчука та М Азарова. нагородження переможців, музика, бенкет, сюрприз". І це, власне, весь прес-реліз однієї акції. Виший пілотаж, опісля такого на презентацію хочеться буквально бігти, особливо, щоб дізнатися, який сюрприз і який посадовець ним виявиться.
Друкований абсурд
Але це стосується речей, так би мовити, вузькоспеціальних. Прес-релізи не часто потрапляють до рук пересічного громадянина. Та й для широкого загалу є що креативникам запропонувати. Головне — так подати, аби зацікавити обивателя чи для того, щоб купив, чи пішов та долучився. А те, що незрозуміло, про що йдеться, навіть і добре, бо коли бухнути "в лоб", то й перелякати можна. От порівняйте і здогадайтеся де про що: "Мировая практика — поддержка искусства не только специальными государственными комитетами, но и отдельными людьми. Поддержка искусства своей страны ее Гражданами — признак развитого государства" та "Мы призываем достойных граждан и государственных служащих всего мира принять меры, направленные на сохранение и укрепление семьи как основной ячейки общества". Як в одному рекламному відділі писане. Але перша цитата з прес-релізу до презентацій державної програми підтримки вітчизняної культури, а друга, ні-ні, не зі звернення до народу, наприклад, партії "Жінки за майбутнє", а з листівки, виданої... мормонами, представниками Церкви Святих останніх днів. Подібне має подіяти, особливо на старих переконаних комуністів. Хоча, здебільшого, народ годують друкованим абсурдом, мовляв, не журналісти, схавають і халтуру (журналісти, правда, і не таке хавають). Як вам таке ствердження: "Маммология — центральная ось гармонии в мире". Категорично, але дещо дискусійно, і чомусь дах від такого їде. А це лише буклет, котрий вкидають у поштові скриньки, в якому пояснено, що маммологія — галузь клінічної медицини, і діагностика захворювань молочної залози — важлива річ. А чи можна, приміром, одразу зрозуміти, що мав на увазі "пісатєль" рекламних текстів, пишучи (він), читаючи (ми) отаке: "Кожного місяця перед початком цих днів у твоєму тілі накопичується до 3 літрів зайвої рідини, дивно, але ти можеш її позбутися, якщо будеш пити багато води та їсти менше солі і тоді ти не почуватимешся як цей НАБРЯКЛИЙ ПАКЕТ!!!!!" Це ж марення божевільного, а за стилем нагадує голлівудські "жахливчики" про вампірів. А насправді, це просто "народний прес-релізик", реклама "критичних" прокладок. У мішках і з доставкою на хату.
Проаналізувавши змістовний склад цього мотлоху, тобто прес-релізів як явища, можна про створення тамтих, з погляду на сенс та певні технології, висловитися сентенцією з чергового... прес-релізу: "Работа над ними практически может быть оставлена, так и не начавшись по сути. Конечно, если подходить к последней с точки зрения обычного нормативного мьшшения..."
Комментариев нет:
Отправить комментарий