Добре, якби читач самостійно ознайомився зі спірним документом і зробив власні висновки... Адже немає жодного резону спиратися на оцінки тих, кому ми не довіряємо...
Політики, політологи, правозахисники, експерти, коментатори та інші представники навколополітичної тусовки вже майже два тижні мусолять тему підготовки до другого читання законопроекту №2450. Коротке резюме зводиться ось до чого: ті, хто обстоює точку зору опозиції, твердять, що документ спотворено поправками, його первинний демократичний зміст викривлено та вихолощено, а нинішня коаліція свідомо на догоду команді Януковича перетворює Україну на поліцейську державу. Представники більшості навпаки запевняють, що ретельно вичистили з документа все, що могло заважати громадянам вільно висловлювати свою позицію, бо попередня влада прагнула заборонити навіть чхати без дозволу.
Добре було б, аби читач самостійно ознайомився зі спірним документом. І зробив власні висновки, адже немає жодного резону спиратися на оцінки тих, кому ми не довіряємо. Якщо у вас замало досвіду в цих речах, раджу почати з порівняльної таблиці до другого читання – там усе досить наочно. Крайня ліва колонка – моменти, які хочуть змінити після першого читання. Друга зліва – пропозиції нардепів. Крайня права – те, що на думку комітету, має бути затверджено в другому читанні.
Далі ця публікація для тих, хто вважає роботу з документами марнуванням часу...
Як голосували
Законопроект 2450 було подано до Верховної ради 06.05.2008. Суб’єктом законодавчої ініціативи значиться Кабінет міністрів, ініціатором – екс-прем’єр Юлія Тимошенко. У пояснювальній записці до документа зазначено, що “положення законопроекту спрямовані на забезпечення державою права людей збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи, демонстрації та гарантування такої свободи, що передбачає встановлення законом чіткого можливого обмеження цієї свободи з боку органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які спрямовані на захист легітимних інтересів влади та захист прав інших осіб і є необхідними в демократичному суспільстві”.
Законопроект 2450 був проголосований у першому читанні 03.06.2009. Із 228 голосів “за” 146 дала фракція БЮТ (не голосували Віталій Барвіненко, Олександр Гудима, Віталій Курило, Віктор Павленко, Микола Потапчук, Борис Пудов, Сергій Сас, Микола Томенко, Валерій Шаманов, а Ігоря Рибакова не було у сесійній залі). Фракція НУ–НС дала 60 голосів (не голосували Олег Гуменюк та Іван Плющ; відсутні: Юрій Бут, Ірина Геращенко, Олександр Доній, Павло Жебрівський, Едуард Зейналов, Владислав Каськів, Ігор Палиця, Володимир Поляченко, Олександр Третьяков і Арсеній Яценюк). Фракція блоку Литвина дала 100-відсотковий результат. Також законопроект підтримали двоє “регіоналів” – Олексій Федун та Віктор Бондаренко. Комуністи не голосували в повному складі.
У п’ятницю в ефірі програми Шустера екс-голова МВС Юрій Луценко визнав, що Кабмін подав “поганий закон”, утім до зізнання, що й сам Луценко приклав руку до його підготовки, не дійшло. А Геннадій Москаль договорився до того, що в усьому винен Цушко. Мовляв це він за часів свого головування МВС підготував такий негарний документ, а наївна Юлія Володимирівна лише передала його до Верховної Ради,й навіть не дивилася, що там усередині...
Хай там як, нині причини, з яких Тимошенко “не заглядала” в поганий законопроект, – справа далеко не першочергова. Набагато цікавіше, що ж там за зміни такі, через які опозиція пророкує ледь не перетворення України на концтабір, – якщо вони будуть ухвалені.
Що додали
- Дозвіл бути організатором мирного заходу з 14-річного віку, але лише з метою захисту своїх прав та за наявності письмової згоди батьків або піклувальників. У редакції Тимошенко пропонувалося встановити, що особа до 18 років не може бути організатором мирного зібрання.
- Дозвіл організаторам мирних зібрань приймати й надсилати органам влади заяви, скарги та інші звернення.
- Обмеження на встановлення наметів, сцен та інших тимчасових споруд: установлювати можна, але вони не мають перешкоджати дорожньому руху та пересуванню громадян.
- Вимогу до організаторів мирного зібрання повідомляти владу за 4 дні до його проведення. Виняток – “спонтанне мирне зібрання”, про яке повідомляти не треба. (Нашоукраїнець Кармазін вимагав уписати “один день”, бютівець Писаренко хотів “не пізніше як за п’ять днів до очікуваної дати проведення”). “Часові обмеження” з’явилися в тексті законопроекту на заміну пункту про те, що організатори мають повідомляти про мирне зібрання, “беручи до уваги час, необхідний для підготовки” влади та міліції “до забезпечення громадського порядку і безпеки людей”. Який саме час варто вважати “необхідним”, у редакції першого читання не уточнювалося.
- У редакції до другого читання з’явилася вимога вказувати в повідомленні про проведення мирного зібрання серію, номер та дату видачі паспорта, або іншого документа, що посвідчує особу організатора. У спадок від першого читання залишилася вимога вказувати прізвища, імена та по батькові або найменування організаторів мирного заходу, адреси та номери їхніх телефонів.
- Один з предметів суперечок – заборона мітингувати на територіях, що прилягають до “небезпечних виробничих об’єктів” та до об’єктів зі “спеціальними правилами техніки безпеки”, поблизу залізниць та магістральних трубопроводів, ближче ніж за три метри до територій, що використовуються у військових цілях, у прикордонних зонах та ближче ніж три метри до меж кримінально-виконавчих установ закритого типу, з’явилася у версії до другого читання з подачі бютівця Юрія Гнаткевича.
Що викинули
- Заборону бути організатором мирного зібрання особам, визнаним судом “обмежено дієздатними”. Утім, заборону для недієздатних, підданих адміністративному арешту, таких, що утримуються під вартою або перебувають у місці позбавлення волі за вироком суду, – залишили.
- Можливість заборонити проведення будь-яких мирних заходів об’єднанням громадян, щодо яких “в установленому порядку” прийнято таке рішення, або діяльність яких тимчасово заборонено чи зупинено.
- Обов’язок організаторів мирного зібрання “забезпечувати додержання умов проведення мирного заходу, зазначених у повідомленні про його проведення”. Змінено на обов’язок повідомляти учасників зібрання про умови проведення.
- Обов’язок організаторів “забезпечувати громадський порядок і безпеку людей під час проведення мирного заходу” та вимагати від зібрання недопущення перевищення встановленого санітарними нормами рівня шуму”. Замінено на “вживати можливих заходів для дотримання громадського порядку”.
- Вимогу до організаторів власноруч “припиняти проведення мирного заходу в разі вчинення його учасниками протиправних дій чи порушення умов проведення заходу” викинули взагалі.
- Вимогу до організаторів “мати на собі розпізнавальні знаки” також викинули цілком без будь-яких замін.
- Категоричну заборону організаторам “проводити мирний захід, якщо повідомлення про його проведення не було подано в установленому порядку” (була в першому читанні) до другого теж викреслили.
- До редакції до другого читання не потрапила поправка нунсівця Кармазіна: “Учасниками мирного заходу можуть бути лише громадяни України”. Також відхилено ідею бютівця Писаренка: заборонити брати участь у мирних заходах особам, які судом обмежені в дієздатності.
- Повністю вилучено статтю “Порядок припинення проведення мирного заходу”, за якою вимагати негайно розійтися міг будь-який “уповноважений” представник влади “в разі прийняття рішення про припинення” (ким саме мало прийматися таке рішення – у законопроекті Тимошенко не уточнювалося). Та про подальше застосування міліції для розгону зібрання, якщо вимогу не виконають. Також повністю вилучено статтю, за якою чиновник від влади мав право зупиняти проведення мирного зібрання на час, “необхідний для усунення” поміченого ним порушення. (Про які порушення йдеться – у документі також не було ані слова)
...На превеликий жаль, з першого до другого читання перекочувала норма про те, що суд може обмежити право на проведення мирних заходів, якщо їхньою метою, зокрема, є: “блокування або загроза захопленню окремих об’єктів підвищеної небезпеки та об’єктів, щодо яких здійснюється державна охорона відповідно до Закону України “Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб”. Очевидно, після такого пікетувати, скажімо Верховну Раду, Кабмін або Адміністрацію президента, навіть із наймирнішими намірами, стане вельми небезпечним. Про хатинки можновладців і казати не варто. А раптом хтось побачить у цьому спробу блокування чи, не дай Боже, захоплення? З усіма відповідними наслідками...
Якщо внаслідок підготовки до другого читання законопроект 2450 і не набув вигляду загального дозволу “на все що завгодно”, то й надто жорстким у порівнянні з першою редакцією теж не виглядає. Тож цікаво, чому проект закону з цілком придатного та навіть необхідного для “демократичного суспільства” перетворився на могилу прав людини? А може, навпаки – нам усім час стати в чергу, аби розцілувати Віктора Федоровича з його командою за принаймні не меншу, ніж у бютівців, відданість ідеалам демократії?
Чи не краще власноруч узятися за творення громадянського суспільства й привчитися мати власну точку зору, аніж знову очікувати, коли зверху спустять черговий сурогат “самоврядування” разом із “генеральною лінією партії”? Якої саме – не має жодного значення.
Олена Перегуда
Комментариев нет:
Отправить комментарий