ЖИТТЯ І СМЕРТЬ СЛОНА БОЯ І ОСОБЛИВОСТІ МУНІЦИПАЛЬНОГО МОРУ ЗВІРІВ
Фільм, над яким у дитинстві плакало все моє покоління, називався «Чорна Гора». Це фільм про слонів, у фіналі якого ватажок племені слонів, чудовий і сильний слон на ім`я Чорна Гора, бажаючи врятувати село людей, вбиває свого сина Грозову Хмару. Скажені слони, що збожеволіли від засухи, були страшною небезпекою для сіл. Цьому фільму, напевно, років тридцять, але досі пам`ятаю драматичні вигуки слона-батька і неголосний «закадровий переклад» цього трубного звуку: «Пробач мене, Грозова Хмара, я вбиваю не тебе, а зло, яке в тобі живе». Думаю, що я була не єдиною школяркою, хто залишав кінотеатр із заплаканими очима і з твердим переконанням: слони кращі за людей.
Це дитяче переконання спливає в пам`яті, коли бачиш ганебну статистику київського зоопарку. Ось померла самка бізона. Напередодні, у п`ятницю, з`явилася інформація про забракування самки гаяла. Забракування – це визнання тварини бракованою, після чого її відвозять на приватну бійню. У Київському зоопарку тварини вмирають з такою швидкістю, що не знаєш, чи не стане зоопарк порожнім до моменту написання тексту. У популярному Інтернет-пошуковику на фразу «в київському зоопарку помер» - під 200 тисяч посилань. А архівна база УНІАН по темі зоопарку видає якщо не некрологи за твариною, то оприлюднення конфліктних позицій щодо чергового зоологічного скандалу. Скажений слон вбиває двоногих, впавши в хворобу, а двоногі вбивають тварин продумано, технологічно і безжально. Просто тому що їм подобається тридцять гектарів розкішної столичної землі, на яких стоять їх вольєри?
БІДОЛАШНИЙ БОЙ І ЙОГО ПОКІЙНІ НАРЕЧЕНІ
Слони, якщо вірити зоологам, однолюби і дуже компанійські тварини. Бой, який помер більше місяця тому, був дивовижний.
Можливо, тому, що він був наш, київський слон, і дорослі, і діти стежили за його життям з однаковою цікавістю. Ви пам`ятаєте, як йому, втомленому від самоти, неодруженому, привезли слониху – мініатюрну красуню Дірндл з Мюнхена. Вдівець Бой, який стужився за спілкуванням, радісно сурмив і гладив нову наречену хоботом. Їх фотографії обійшли всі газети, їх показували по телевізору: по Києву висіли плакати «Діндрл плюс Бой дорівнює любов», зоопарк переживав нову хвилю популярності, а ця парочка була абсолютно щаслива. Це був 2002 рік. Тоді ще Київський зоопарк продовжував залишатися гордістю країни і славився одним із кращих на пострадянському просторі. Сюди ще жадібно ходили журналісти, докладно з’ясовуючи, наприклад, коли привезуть рідкісного птаха, коли народжуватиме ведмедиця і чи можна зробити нічну екскурсію по зоопарку.
Сергій Григор’єв, у минулому завідувач просвітницьким відділом Київського зоопарку, який зараз через суд поновлюється на посаді, розповідає, що вже тоді на зоопарк з цікавістю поглядали комерційні структури. «Проекти з комерціалізації зоопарку пропонувалися різні, – розповів Сергій Григор’єв, – Були точкові проекти. Наприклад, виділити ветеринарну клініку в окреме підприємство. Або розмістити атракціони. Щоб розмістити атракціони в зоопарку, був зруйнований фруктовий сад і знищена своя пасіка. Мед звідти використовувався для годування тварин. Атракціони таки були розміщені. І орендну плату, наскільки знаю, ніхто не платив. Були сегментарні проекти освоєння зоопарку. Це коли частину зоопарку хотіли використовувати під що завгодно – забудову, розважальні комплекси. А були глобальні проекти. Я сам бачив такий глобальний проект – зробити із зоопарку цілодобовий розважальний комплекс, де вже не велася б наукова робота, а просто залишилося б кілька рідкісних тварин, які б використовувалися як частина забави». Окремі бізнес-видання ще в 2007 році писали про плани знову переобраного мера влаштувати там розважальний комплекс.
На думку Сергія Григор’єва, проекти не реалізувалися, оскільки жоден з попередніх директорів зоопарку не був готовий от так жертвувати землями зоопарку, і власне, самим зоопарком. Тому директорів звільняли. За розповідями цього колишнього співробітника зоопарку і колишнього юнната, перше, що зробила нинішній директор Світлана Берзіна зі своїм приходом, – підсилила піар-відділ і збільшила юрвідділ. Піар-відділ створював позитивний імідж, юрвідділ контролював, щоб ніхто зі співробітників не сказав нічого зайвого. Ще один колишній співробітник зоопарку Кирило Трантін заявив, що за протязі періоду її керівництва зоопарком звідти було звільнено близько двохсот фахівців, з нинішнього персоналу менше сімдесяти осіб пов`язані з тваринами. На сайті зоопарку пропонуються акції для молодят, корпоративи, заняття з орігамі. Кирило Трантін каже, що там висить список колекції тварин ще за 2007 рік.
СМЕРТЬ ДІНДРЛ: ПОЧАТОК ПОНЕВІРЯНЬ БОЯ І МЕШКАНЦІВ ЗООПАРКУ
Історія слона Боя дуже пов`язана з долею зоопарку. Не проживши в Київському зоопарку і шести років, його нова подруга Діндрл померла від хвороби серця в 2005 році. У них з Боєм не було нічого такого, що могло б принести потомство. Слониха виявилася не тільки дуже маленькою, але й дуже хворою. Вони просто спілкувалися. Але її смерть Бой оплакував надривним ревінням. Служителі зоопарку говорять, що він бив хоботом об землю і плакав великими сльозами.
Бой мав особливий характер, він не терпів панібратського ставлення. Він вимагав поваги й розуміння. Кирило Трантін, у минулому один із керівників зоопарку, який добре знав слона і опікувався ним, розповідає, що Бой знав до сорока команд. Якщо він був у поганому настрої, то міг набрати дрібного піску і кинути в служителя.
Коли був у доброму гуморі, легко виконував команди: «назад», «не можна», «припиняй». Це було зворушливе видовище, коли скоряючись команді «Дай ногу», він піднімав задню ногу, або показував задоволення, якщо його чесали по спині мітлою. На думку Кирила, догляд за слоном – це особливі навики. Людей, здатних доглядати за слоном, в зоопарку практично не залишилося.
Убити звірів, зробити зоопарк порожнім – це не швидко, це за часом займає десь стільки ж, як, наприклад, внутрішня робота з підготовки стати столичним мером. Але два роки методичної планомірної роботи із масового звільнення досвідчених служителів зоопарку, згортання кваліфікованої ветеринарної допомоги, смерть самця і самки окремих видів тварин, що унеможливлює поповнення колекції, давали свої результати. У 2007 році Київ виключили з Європейської асоціації зоопарків і акваріумів. Це ЄАЗА підтвердив УНІАН в одержаному ексклюзивному коментарі. Сіетске Вінман, відповідальна за членство і комунікацію в Європейській асоціації зоопарків і акваріумів, уточнила, що Київ був виключений за неналежні умови утримання тварин, питання про поновлення його членства навіть не стоїть, і лише в 2012 році він міг би спробувати звернутися за поновленням.
Втім, не відомо, чи залишиться в 2012 році ще зоопарк. Керівники організацій, чи то Київське товариство захисту тварин, чи Товариство захисту тварин SOS, до яких звертався УНІАН, у своїх коментарях підтвердили, що в зоопарку проводиться політика знищення звірів. Ось коротка статистика того, як умирають тварини.
3 грудня 2009 року в клітці вмирає уссурійський ведмідь. Він помер від хронічного запалення легенів, викликаного вогкістю і браком тепла. Він так і не дочекався нової вольєри, жив у клітці два на чотири метри, хоча за даними активістів, які хочуть врятувати зоопарк, у цей рік зоопарк мав побудувати ведмедеві вольєру, але натомість витратив 300 тисяч на рекламу.
У грудні 2009 року помер молодий броненосець. Пару броненосців влітку 2009 року подарував Київському зоопарку один меценат, вони були частиною нічної експозиції. Про причини смерті керівництво не повідомило. Але смерть самця унеможливила потомство.
25 березня 2010 року. У ніч після святкування Дня землі в зоопарку було вбито тринадцять водоплавних птахів, занесених до Червоної книги.
29 березня 2010 року загинув молодий самець зебри. Прес-служба зоопарку пояснила це тим, що він «помер від радості». Нібито так зрадів переведенню із зимового стійла в літню вольєру, що не розрахував сили і врізався в огорожу. Цікаво, що днем пізніше, за тією ж схемою врізалася в огорожу самка зебри, але оскільки вона була недостатньо радісна, то її вдалося врятувати.
На питання зоозахисників щодо того, де результати розтину і де шкура зебри, керівництво зоопарку не відповіло.
У березні, за повідомленням Кирила Трантіна й інших членів ініціативного комітету порятунку зоопарку, також тихо, без великого шуму із зоопарку забрали самця коня Пржевальського, який два тижні лежав зі зламаним хребтом.
ВЕГЕТАРІАНЦЮ БОЮ ПРИДУМАЛИ МАЙЖЕ ПРЕЗИДЕНТСЬКИЙ ЗАМАХ: ВІД ЯЙЦЯ.
26 квітня помер слон.
Якби тварини вміли говорити, вони б сказали «відмучився». Минулу зиму Бой провів у вольєрчику чотири на вісім метрів, який служить свого роду перегонкою із зимового в літнє приміщення. Це приміщення називали «стаканом», це не кімната, це за людськими мірками коридорчик. У цьому приміщенні Бой стояв у своїх випорожненнях всю зиму 2008–2009 рр. Адже прибирати там було неможливо, зимове приміщення було не готове, там затіяли ремонт. У літнє слона пускати не можна було. Цієї зими, 2009–2010, у приміщенні встановили так званий електросторож. Пристосування, покликане стежити за тваринами, передбачає використання струму. Коли Бой торкався до стелі хоботом, а слон завжди піднімає хобот, його било струмом. Газети багато писали про специфічну дієту Боя, через яку у нього почали рости нігті.
Керівництво зоопарку наступного дня знайшло справді президентське пояснення причини смерті Боя: нібито вегетаріанець Бой отруївся яйцем. І яйце це нібито занесли колишні співробітники зоопарку. (Пригадується, удар яйцем по нинішньому президентові шість років тому його оточення сприйняло як теракт і замах).
Директор Миколаївського зоопарку Володимир Топчій заявив прямо:
«Бой просто помер від поганого утримання – поміняли вже дорослому слонові раціон, різко, в один день! Поставили на сіно й солому. А перенести шість операцій з повним наркозом! Після останнього знерухомлення минулого року він взагалі мало не помер, захворів наступного дня».
Ті, хто був у зоопарку, говорили, що це була миттєва смерть. Слон просто стояв, скрикнув і помер. Кирило Трантін і Сергій Григор’єв, стверджують, що розтин слона проводився вночі, а кишки на машині зоопарку вивезли на київське звалище сміттєзбирачем. Служителі зоопарку говорять, що наступного дня від померлого слона не відходила самка носорога, чия вольєра знаходиться поряд. Вона сама мало не захворіла цієї зими. У її вольєрі було 8 градусів тепла, замість необхідних п`ятнадцяти.
Комітет із захисту зоопарку підняв шум, і керівництво вжило заходів, щоб обігріти вольєру.
26 травня загинула верблюдиця Майя. Керівництво зоопарку знову каже про зловмисників, які нібито отруїли верблюдицю. Але смерть Майї, так само як і недавню хворобу сім`ї яків, зоозахисники пояснюють якістю кормів і невмінням поводитися з тваринами. «При переході на літній корм із сухого у тварини може опухнути живіт, – пояснює Кирило Трантін. – Достатньо зробити укол, щоб тварина скинула гази і за півдня встала на ноги. Смерть верблюда дуже схожа на смерть молодого бізона три роки тому. Тварина тоді лежала зі спухлим животом. Але щоб вчасно зреагувати на недугу, потрібно знати, що робити, потрібно хотіти щось робити. А персонал зоопарку за березень-квітень ще не одержував грошей. Колекція скоротилася на 45%.
(Ми не згадуємо тварин, які померли від старості або невиліковних хвороб).
ТАК ЧОМУ ВМИРАЮТЬ ТВАРИНИ?
Члени комітети з порятунку зоопарку переконані, що таке поводження з тваринами – це один з кроків зі знищення зоопарку.
– Якщо в зоопарку тварини вмирають і не немає ніякого заповнення потомства, то пустіють вольєри і виникає питання, а навіщо зоопарку стільки місця, – розповідає Кирило Трантін. – Раніше від старості помер верблюд, чотири самки залишилися без самця. Ніхто не привіз верблюда, і зараз це зрозуміло. З нинішньою політикою в зоопарку нікому не потрібні верблюжата. Самець зебри розбивається. Ніхто й пальцем не поворушив, щоб привезти нового. Керівництво не ставить завдання щось розвивати. Хочу сказати, що поява потомства завжди збільшує потік відвідувачів. Народження ведмежати в Берлінському зоопарку дало мільйона додаткових відвідувачів на рік.
– Вони пішли відомим шляхом відбирання земель. Спочатку вибивається досвідчений персонал, потім поодинці усуваються рідкісні тварини, – приєднується Сергій Григор’єв. – Все це під переможні марші нового керівництва. Я пам`ятаю, що з приходом у зоопарк Світлани Берзіної мені доводилося щодня писати прес-релізи і створювати інформприводи, щоб привернути журналістів. Спочатку мені подобалося, але потім, коли приводи зникли, вольєри так і не почали будуватися, грошові потоки не стали прозорими, залишилися тільки сумні події, – це стало нестерпно. Щодня в зоопарку проводилися наради, де звучали багатогодинні монологи нового керівництва з переходом на ненормативну лексику. Мені давалися завдання для мого просвітницького відділу, потім співробітників відділу викликали поодинці до начальства і їм давалися інші завдання. Я зараз не знаю: пані Берзіна свідомо руйнує зоопарк, чи, знаючи її геніальні здібності до руйнування, її навмання використовують для того, щоб вона зруйнувала зоопарк. Але припускаю, що наступним кроком київської адміністрації стане те, що запросять нового керівника, якогось месію, який скорботно дивлячись в очі киянам скаже: такий зоопарк нам не потрібний. Щось будуватимемо за містом. Хтось із київських чиновників заявив, що утримувати зоопарк дорого. Але я з усією відповідальністю говорю: зоопарк здатний сам себе прогодувати. Єдине, на що зоопарку важко зібрати гроші, – на будівництво нових вольєр. А для підтримки життя зоопарку, харчування тварин, зарплати співробітникам вистачить того, що зоопарк може запрацювати. Це, якщо грошові потоки прозорі.
Світлана Берзіна
Цікаво, що можливість закрити зоопарк озвучила сама Світлана Берзіна. Після смерті слона, вона сказала, що столичні власті розглядають можливість закрити зоопарк, і нібито їй приходять листи від керівників європейських зоопарків, які називають ситуацію, що склалася в зоопарку «політичним тероризмом».
Світлана Берзіна намагається звинуватити в отруєнні тварин колишніх співробітників тих самих Кирила Трантіна і Сергія Григор’єва. Нібито вони брали участь у корупційних схемах, і зараз мстяться директорові ось таким чином. Але і Трантін, і Григор’єв у коментарі журналістам, сказали, що з моменту їх звільнення ні міліція, ні КРУ жодного разу не зверталася до них із претензіями. Більш того, вони заявляють, що, знаючи про ймовірність подібних звинувачень, жодного разу не бували в зоопарку. Також сказали, що, бажаючи розвінчати звинувачення Берзіної про нібито грошові зловживання, готові показати всю свою власність будь-якому журналістові.
Ми звернулися за коментарем і до Світлани Берзіної. Вона не змогла відповісти нам по телефону. У п`ятницю в її приймальні сказали, що в зоопарку проходить наукова конференція, закрита для журналістів, з темою, яка не оприлюднюється в пресі. У понеділок нам продиктували номер мобільного телефону прес-секретаря пані Берзіної. Але той не відповідав. Напевно, був зайнятий на все тій же, закритій для всіх, науковій конференції.
Чекаючи, що мені передзвонить прес-секретар пані Берзіної, я зайшла на сайти європейських і китайського зоопарків. Подивилася на розклад годування тварин у віденському зоопарку. Подивилася на фото зоопарку в Парижі.
Зоопарк у Будапешті ударною зробив на сайті статтю, присвячену народженню малюка у самки орангутанга.
Пекінський зоопарк налічує 5 тисяч особин. І з ним нам теж змагатися не доведеться. Лондонський зоопарк дає повну інвентаризацію своєї колекції, показуючи, як вона мінялася протягом року.
Але найголовніше, те з чого починається і що є окрасою сайту Лондонського зоопарку: слонячі свята і відеоролик зі слоненям, яке недавно народилося. Нам так не жити, слоненята народжуються в тих зоопарках, де вони потрібні.
Лана Самохвалова
Комментариев нет:
Отправить комментарий