Активізація тероризму на початку ХХІ сторіччя спонукає більшість держав світу переглянути своє ставлення до нього. Стає зрозумілим, що нинішнє політико-правове визначення цього явища потребує доповнень, а можливо, й кардинальних змін. У цьому контексті постає питання щодо спроможності української політичної еліти адекватно реагувати на загрози з боку всіляхи терористів
Сергій ТЕЛЕШУН
Традиційно тероризм визначався як замах на життя державного або громадського діяча, насильство або його погроза, спрямовані на примушення влади ухвалювати вигідні для терористів або терористичних організацій рішення. Тому не дивно, що ще в 1545 році німецький радикал Карл Гейнцен запевняв своїх прибічників у тому, що заборона на вбивство не поширюється на політичну сферу, і фізична ліквідація сотень тисяч людей виправдана «вищими цілями». Тоді ж (а не сучасними терористами, як дехто вважає) була сформована «філософія бомби», яка передбачала використання новітніх технологій у проведенні терористичних акцій.
«Суспільство вимагає тероризму…»
Наприкінці ХІХ ст. пропаганда тероризму концентрується в Європі та США. Соціально-економічна та політична нестабільність, втрата духовних ідеалів спровокувала значну частину громадян до радикальних дій, що мали ознаки тероризму. За висловом одного з його ідеологів – Йоогана Моста, тероризм – це «варварський засіб боротьби із варварською системою, яка знищує людину». До речі, слід зазначити, що саме суспільство, як це не парадоксально, вимагає тероризму, коли держава не може або не хоче впоратися з покаранням винних. Тоді виникають міфи про добрих Робін Гудів, Котовських та Кармелюків. При цьому тероризм не є статичним явищем, що законсервувалося у вигляді рудимента ХІХ або ХХ століття, - він розвивається разом із сусіпльством яке його породжує.
За оцінкою Філіппа Уілкокса, координатора по боротьбі з тероризмом Держдепартаменту США, тероризм може використовуватися як дешева стратегічна зброя деякими державами, "що здійснюють ці злочини чужими руками, а іноді групами, які керуються ідеологічними, релігійними та етнічними інтересами". Тобто "дешеві конфлікти низької інтенсивності" стають знаряддям впливу як у внутрішній, так і в зовнішній політиці тих політичних та соціально-економічних сил, які не в змозі повноцінно реалізуватися в рамках існуючого суспільства.
За цих умов виникає необхідність внесення змін до концепції національної безпеки України, які б базувалися на нових методологічних засадах і визначали суть такого явища, як сучасний тероризм.
Потенційні загрози Україні
Експерти пропонують розглянути окремі доповнення до концепції національної безпеки, які додатково акцентують увагу на потенційних загрозах як то :
• диверсійні війни як засіб дестабілізації ситуації на території України з боку окремих держав і антиукраїнських зарубіжних центрів;
• екологічний тероризм як відображення незадовільного стану екологічного середовища на території України;
• інформаційний тероризм як результат незахищеності інформаційного простору України від негативного зовнішнього і внутрішнього впливу;
• ядерний тероризм як наслідок стратегічного розташування України на шляху транзиту нелегальних поставок радіоактивних компонентів, матеріалів та ізотопів, а також наявності АЕС на території країни;
• хіміко-бактеріологічний тероризм як результат низького рівня санітарного й епідеміологічного контролю, системи сертифікації товарів, що перевозяться через кордон держави, а також відсутності матеріально-технічної бази для ліквідації наслідків можливих епідемій;
• державний тероризм, що сприймається не як втручання іноземної держави у внутрішні справи України, а як засіб вирішення внутрішньополітичних, міжкланових конфліктів усередині держави;
• збройна боротьба з метою реалізації політичних прав і свобод (етнічних, конфесійних та інш.), до якої належить терористична діяльність повстанців (insurgents) проти військових, поліцейських об'єктів та органів влади.
Передумови виникнення тероризму
Останнім часом в середовищі українських політиків, урядовців та науковців точиться достатньо жвава дискусія щодо питань виникнення і розвитку тероризму на українському ґрунті. Цікаво, що погляди частини українського істеблішменту на ці проблеми кардинально змінюються протягом кількох днів, що може свідчити лише про те, що підхід до національної безпеки в більшості вітчизняної еліти грунтується на політичній доцільності і ситуативності.
Запропонуємо перші 9 опосередкованих передумов можливого виникнення і розвитку тероризму в нашій країні.
1.Політична нестабільність в країні. На думку окремих експертів, передумовами розвитку тероризму в Україні може стати криза "нестійкої" ідеології і державно-правової системи країни, в умовах якої в державі з'являються різні опозиційні групи — політичні, соціальні, національні, релігійні — які ставлять під сумнів легітимність існуючої влади і всієї системи управління. Якщо ці групи дійдуть висновку, що не зможуть добитися своєї мети законним шляхом, вони можуть використати у своїй політиці тероризм як фактор тиску на інститути влади і громадську свідомість. Одним з факторів політичної нестабільності в країні може бути неможливість значної частини громадян повноцінно реалізувати свої права і свободи, а також відсутність реальної демократії, яка тісно переплетена з проблемою недосконалості українського законодавства, відсутності прозорості в ухваленні політико-економічних рішень владними структурами, слабкості інтелектуальної конкуренції, системного контролю за реалізацією ухвалених рішень та високого рівня корупції в системі державної влади. Ці фактори можуть реально порушити систему суспільних зв'язків в Україні, а отже, створити суспільство "постійного ризику", при якому тероризм буде базуватися на політичних і соціально-економічних інтересах значної частини громадян.
2.Існування конфліктів в релігійному середовищі. Релігійний підйом падінням рівня життя значної частини громадян, втручанням іноземних релігійних центрів у внутрішньоцерковне життя України, а також що іноземною релігійною експансією та радикалізацією як традиційних, так і нетрадиційниx конфесій. На території України релігійний тероризм можливий у трьох формах вияву: як вирішення спірних питань у сфері власності, як варіант підтримки і поширення ідеології у низці регіонів України, та масові суїциди з боку деструктивних релігійних культів.
3.Незадовільний стан екології, що створює передумови для виникнення екологічного тероризму на території України.
4.Існування міжкланових конфліктів — в умовах регіонального лідерства політичних сил може призвести до розвитку тероризму як засобу їхнього вирішення окремими фінансово-промисловими групами та політичними партіями "прикриття", дестабілізації ситуації в регіоні, що підконтрольний політичному опоненту.
5.Низький рівень медичного обслуговування, санітарного, епідеміологічного контролю зумовлює можливість проведення на території України терористичних актів з використанням хіміко-бактеріологічної зброї. За оцінками спеціалістів, Україна сьогодні не в змозі ефективно боротися з виникненням більше як 4 вогнищ епідемій в містах з населенням понад 1 млн. людей.
6.Наявність військової бази ВМС РФ на території України створює значне підґрунтя для проведення терористичних актів проти російського військового контингенту в Україні, як з боку іноземних терористичних центрів, так і з боку внутрішніх радикалів.
7.Висока концентрація в регіоні об'єктів підвищеної небезпеки, які потребують капітального ремонту, автоматично звертають на себе увагу терористичних груп і організацій — як об'єкти посягання. За оцінками деяких експертів, такими можуть бути Дніпровський каскад, АЕС, комплекси хімічної промисловості, склади боєзапасу МО України, сховища отруйних речовин та низка інших об'єктів.
8. Існування етнічних протиріч в окремих регіонах України може спровокувати акти тероризму, спрямовані на дискримінацію окремих етнічних груп, обстоювання прав етнічних меншин з боку їхніх радикальних представників та латентне втручання у ці конфлікти третіх країн, а також спробу зміни території компактного проживання деяких етнічних груп.
9.Незахищеність інформаційного простору України може дозволити проведення актів інформаційного тероризму в інтересах як внутрішньополітичних сил, так і іноземних держав, а також зарубіжних антиукраїнських центрів. Найслабкішими елементами в інфраструктурі України є телекомунікаційні вузли, центри супутникового зв'язку і канали міжнародного інформаційного обміну.
Комментариев нет:
Отправить комментарий