«Держава розплатиться кров’ю…»

"До розкішного ресторану під'їжджає "Мерседес". Звідти виходить багатій зі своєю дружиною. Біля входу їх зустрічає оточений численною охороною міністр. Ця товстопуза сволота тисне одне одному забруднені кров'ю руки... Спочатку я кидаю в цю компанію кілька пляшок із бензином, потім дістаю автомата, кричу «Ви засуджені революцією до смерті» та добиваю виродків, що корчаться на землі. І так буде в кожному місті. В одну мить піднімуться всі мої товариші і знищать усіх тих, хто смокче кров з чесних людей. І той, хто буде не з нами, той буде проти нас. Viva revolution! Viva Liberte! (Цитати тут і далі - з бесіди двох молодих анархістів)

«Держава розплатиться кров’ю…»

«Всесвітня розправа з буржуями» - мрія сучасних анархістів

Стас АЛЕКСЄЄВ

Мрії двох молодих синдикалістів про початок "всесвітньої розправи з буржуями" не варто сприймати з усмішкою. Світ готується до війни проти олігархів. І вже не важливо, під яким прапором збираються ті, хто "готові пожертвувати життям за волю" — під зеленим, червоним чи під розсіченим по діагоналі червоно-чорним.

Чеченці кидаються з гранатами під російські танки за те, щоб "жити у своїй країні за своїми законами". У США група людей скерувала пасажирські літаки у "серце" і "мозок", гроші і владу, головні органи Держави. В Росії живцем спалюють міліціонерів у їхніх власних офісах.

"Пані Держава, залежна чи незалежна", потрапила під зливу свинцю, бензину і "розривається зсередини". "Народ втомився бути приниженим", тому до барикад і вуличних перестрілок з міліцією часу залишилося стільки, скільки залишилося "терпіння в принижених". І головне завдання тих, хто рухає "зневіреними", не змінилося з часів Нестора Махна: "розгін урядових закладів і оголошення поза всякими правами існування приватної власності на землі, фабрики, заводи й інші види суспільних підприємств".

Проти всіх

Батька Махна й дотепер згадують на Запоріжжі. Причому багато хто — добрими словами. Щороку 26-27 жовтня, у день народження незабутнього Нестора Івановича на Гуляй-Полі збираються під червоно-чорними прапорами юрби молодих людей. Вони організовані, у них залізна дисципліна. Це зовсім не та п'яна ватага матросів у пошматованих тільняшках, котра, завдяки радянським фільмам, десятиріччями асоціювалася з анархістами.
Дисципліна на таких масових зборах обов'язкова, тому що будь-який сміливий вигук, будь-який різкий рух розцінюється патрулями міліції як спроба державного перевороту.

Акції на Гуляй-Полі відвідують цього дня й інші організації Приїздять, наприклад, "нові козаки" на "волгах" і "мерседесах" ще якісь бритоголові індивідууми та просто селяни, колиши махновці. Все як у кіно!

Більшість обивателів не сприймають анархістів серйозно. Але, "судячи з настільки підвищеної уваги, усе-таки побоюються". Побоюються — м'яко сказано, — бояться, адже ці люди ратують за відкритий терор проти всього, з чим усі вже давно змирилися. "Навіть комуніст злилися з бізнесменами і виступають за якісь реформи, вони продались". Анархісти ж не бачать іншого шляху до змін, окрім революції і збройних акцій.

Найвагомішу підтримку анархісти отримують у профспілок, особливо — незалежних. Колись Незалежна профспілка гірників домоглася того, що у Федерації анархістів Донбасу (ФАД), однієї з найпотужніших анархо-синдикалістських організацій України, з'явився офіс у колишньому будинку Мінвугілля. Вона ж надала безкоштовну юридичну підтримку та ще багато чого. Це сталося після того, як ФАДівці зуміли звільнити з донецького СІЗО ув'язненого після чергової акції протесту лідера страйкарів-шахтарів.

Стихійні страйки та новітні профспілки — це величезне поле діяльності для анархістів різного роду. Хто, як не робітники, усім та завжди незадоволені? В тому числі — і корумпованими профспілками, навіть "незалежними". Адже відомо, що там, де починають крутитися великі гроші, з'являється мафія. Тому профспілкові боси, котрі колись були рядовими робітниками, починають надурювати своїх товаришів. Відповідний хід "обдурених" — створити контрмафію, тобто своє угруповання.

Всім відомо, що таке профспілка. Це добре описано в історії США, Іспанії, Італії, Англії та ще багатьох європейських держав. Популярні фільми на кшталт "Кулака" цілком правдоподібно розповідають про те, як незадоволені робітники спочатку починали страйкувати, потім у їхніх лавах з'являлася сильна особистість. Вона організовувала усіх в одну армію, в "кулак", де робітники перетворювалися у загін бійців, що був готовий на все.

Профспілка — це завжди бойова організація. Досить лише подивитися інші значення англійського слова Strike, аби зрозуміти, що таке протест робітників...

"1) ударяти(ся), завдавати удару, бити (фізично: рукою, зброєю, інструментом і т.п.)... 2) пробивати, проникати крізь що-небудь: а) уст. заколоти, зарубати, проткнути (букв, і перен.); б) проникати крізь, проростати... 3) атакувати (про людей, звірів, хвороби, стихії і т.п.)... 5) доводити (доходити) до певного стану (пов'язаного з фізичними збитками),to strike smb dead - вбити... 6) вселяти (страх і т.п.)..."

Ненависть, убогість, готовність до відкритого бою і відчайдушність страйкарів — на руку їхнім керівникам. "Люди — це порох революції", як сказав молодий "геноссе" на одному зі страйків у неофіційній бесіді. А якщо більш чесно і прямолінійно, то люди – це м’ясо, яке пожирає будь-яка боротьба, те, чим харчуються вожді. І це стосується не лише босів профспілок та лідерів анархістів. У більшості випадків це стосується усіх, хто керує більш ніж однією людиною.

Слово — вождям
N — анархіст, партійний бос, учасник і організатор багатьох страйків. Йому близько тридцяти років і сенс його життя тільки у боротьбі:
"Я, звичайно, не думаю, що побачу вільних від рабства людей при житті. Швидше за все, я загину. Але я загину не марно. За мною — тисячі моїх товаришів, і моя смерть принесе користь... Ми учимо робітників ненавидіти і вміти боротися за свої права. Ми вчимо їх у відкритих зіткненнях зі владою обстоювати свої вимоги. У цих же зіткненнях вони здобудуть і бойовий досвід, а він згодиться у майбутньому. Коли-небудь робітники знищуватимуть офіси і захоплюватимуть фабрики й заводи. Це вже буде справжня революція А те, що діється зараз, — просто розминка. Нам їх не потрібно агітувати, до наших лав їх залучає сама держава. Це вона поставила робітників у нелюдські умови, вона вбиває їх і саджає у в'язниці. Держава, конкретні чиновники і керівники, розплатяться кров'ю за свої знущання".