Минулого тижня КС скасував політреформу 2004 року та повернув Конституцію 1996 року. Виникла низка запитань. Текст Основного Закону від 1996 року не містить такого поняття, як “коаліція парламентських фракцій”.
Отже, чи існує з моменту скасування політреформи коаліція як суб’єкт парламентського життя? Як обормяться відносини по лінії парламентська більшість – президент? Чи буде тепер президентові “дешевше” здобувати голоси членів парламенту, щоб протягнути те чи інше рішення і щоб привести законодавство у відповідність до старої Конституції? Чи мають парламентські вибори пересуватися на рік раніше, адже стара Конституція передбачає чотири роки повноважень? Коли мають проводитися вибори і за якою системою? Про це ми запитали політиків та експертів.
Олександр Голуб, народний депутат, КПУ:
КПУ ВВАЖАЄ, ЩО ПОСАДУ ПРЕЗИДЕНТА ТРЕБА СКАСУВАТИ
Коаліція потрібна хоча б тому, що уряд та президент потрібують більшості для проведення реформ, незважаючи на те, як це називатиметься: просто більшість чи коаліція. Інша справа, як ця більшість впливатиме на дії уряду. Це найбільша колізія прийнятого рішення.
Фракція КПУ ще не приймала рішення щодо рішення КС. Але позиція комуністів незмінна – ми залишаємося прихильниками парламентської республіки. І вважаємо парламентську республіку найбільш прогресивною моделлю й такою, що підходить для України. А президентська республіка, це підтверджує досвід трьох попередніх президентів України, залишається нездалою та неефективною.
Наш проект Конституції, який ми оприлюднили в газеті і яким пропонували скасувати посаду президента, нікуди не зник, і ми продовжимо його пропагувати та переконувати суспільство, щоб країна пішла саме тим шляхом.
Важко сказати, дешевше чи дорожче обходитимуться голоси президентові в парламенті. Але кожне його рішення особисто йому коштуватиме дорожче. Бо він та його партія несуть особисту відповідальність за всі невдачі й негаразди.
Щодо дати парламентських виборів, то з цим має визначитися парламент. Ми не будемо бачити трагедії, якщо вибори відбудуться в березні 2011 року.
У президента є два шляхи. Перший: той, яким ішов Кучма, тобто намагатися “нахиляти” парламент. Другий: утворити конституційне зібрання та обговорювати новий проект Конституції. Якщо президент протягуватиме своє бачення через інші закони (скажімо, закон про Кабмін, про президента), то ми висловимося, коли побачимо ті законопроекти.
Я вважаю, що наступні вибори мають відбуватися за пропорційною системою. Вона найбільш прогресивна, вона створює політичні партії. У майбутньому тактика нашої партії формуватиметься залежно від поведінки президента.
Марина Ставнійчук, член Венеціанської комісії:
ВИБОРИ В ПАРЛАМЕНТ МАЮТЬ ВІДБУТИСЯ В БЕРЕЗНІ 2011 РОКУ
Не хочу коментувати питання коаліції. Тому що сказати, що її нема, досить складно. Бо розумію, що для того, аби повернути до життя редакцію Конституції 1996 року, парламент має здійснити певні кроки.
До речі, відбуваються маніпуляції з позицією європейських інституцій. (За твердженням юристів з президентської команди, європейські структури всіляко критикують зміни до Конституції 2004 року. – Авт.) Європейські структури ніколи не казали, що сам зміст змін до Конституції 2004 року є такими, що шкодить конституційному ладові країни.
Щодо дати парламентських виборів... КС сказав, що закону 2222 (про зміни до Конституції) реально не існує. Але народні депутати обираються за певного конституційного ладу. За певних визначених Конституцією та законами України повноважень і на певний строк, передбачений Конституцією. Той, хто каже, що діє чинна редакція Конституції 1996 року, має розуміти (там це чітко вказано): дата виборів – остання неділя березня четвертого року повноважень. Іншого вже немає.
Вадим Карасьов, член ЄЦ, директор Інституту глобальних стратегій:
ЦЕ НАЙБІЛЬШИЙ УДАР ПО КОМУНІСТАХ І ЛИТВИНУ
Коаліція перестала існувати ще до скасування політреформи, тобто до сумнозвісного рішення КС. Оскільки коаліція, сформована за участю індивідуального членства, уже не є коаліцією. Принаймні не та коаліція, яка відповідала Конституції 2004 року. Тому спочатку не стало коаліції у варіанті 2004 року, і вона зберігалася у якомусь дивному гібридному варіанті 2005 року.
Зараз немає ані коаліції, ані опозиції, існують якісь парламентські трансграничні туманності між опозицією та коаліцією. А зараз і де-юре, і де-факто після скасування реформи парламент перетворився на депутатську корпорацію, де ключовою фігурою є не фракція, а депутат.
Чи подешевшає голос депутата? Подешевшає. І не лише в монетарному еквіваленті, а в тому, що президентові не треба буде домовлятися з партнерами по коаліції задля тих чи інших рішень. Нова конституційна реальність б’є по партнерах ПР з коаліції – по КПУ та по Литвину. Парламент повертається в часи дифузних ситуативних більшостей, які виникатимуть під голосування окремих законів. У кожному окремому випадку ПР та президент збиратимуть необхідні 226 голосів.
Потрібно прийняти новий регламент, виборчий закон, щоб підігнати повноваження парламенту під нові повноваження президента та скоригувати нову конституційну реальність. Зміни у виборчий закон будуть прийняті простою більшістю – не менш як 226 голосами. Усі решта законів – про Кабмін, про президента – прийматиметься парламентом без проблем, адже там є Партія регіонів.
Борис Безпалий, народний депутат попередніх скликань:
ТЕПЕР ДЕПУТАТИ МАТИМУТЬ ДОРАДЧИЙ ГОЛОС, А НЕ ВИРІШАЛЬНИЙ
Після скасування політреформи коаліції як конституційного суб’єкта вже не існує. А взагалі як суб’єкт парламентського життя вона існує, бо в парламенті можуть утворюватися міжфракційні депутатські об’єднання. Просто її статус змінився: з конституційного суб’єкта на міжфракційне об’єднання.
У 2004 році теж була створена парламентська більшість. І зараз створюють групи депутатів за екологічною або регіональною ознакою. І зараз існуватиме така собі більшість, яка,утім, не зможе пропонувати кандидата в міністри.
З якою більшістю президентові домовлятися дешевше? Думаю, що з більшістю, обумовленою Конституцією, домовлятися дорожче. У тих людей були повноваження, від їхньої позиції щось залежало. Хоче він (президент. – Авт.) когось із міністрів призначити чи зняти, то мусить домовлятися з депутатським корпусом, переконувати, зрештою. А зараз їхній голос, так би мовити, суто дорадчий. Самі подумайте, з ким дешевше – з тим, у кого голос вирішальний чи в кого дорадчий, як тепер?
Опитувала Леся Дідківська, УНІАН
Комментариев нет:
Отправить комментарий