Сьогодні день якоїсь клоунади правоохоронців та суддів.
Причому і тим, і іншим, схоже, пофігу, що про них думає суспільство, адже роблять заяви, які можуть викликати вже навіть не обурення, а просто регіт.
Читаємо заяву генпрокурора Олександра Медведька про те, що заміна адвоката звинувачуваного в убивстві Гонгадзе Олексія Пукача здійснювалася за особистим рішенням Пукача. "Це була особиста воля Пукача. Я сам читав протокол допиту, де він сказав, що на нього не було ніякого тиску і він прийняв рішення, що з ним буде працювати новий адвокат", - зазначив Медведько.
Чи можна собі уявити існування протоколу допиту, у якому звинувачуваний у вбивстві Пукач повідомляє, що він відмовляється від свого адвоката у зв’язку з тиском на нього слідчих Генпрокуратури? Зрозуміло, що такий протокол ніколи б не побачив світ. Навіщо тоді цей цирк від генерального прокурора? Зрозуміло, що йдеться про намагання Генпрокуратури відмазати певний осіб від звинувачень у замовленні вбивства Георгія Гонгадзе, а тому й забажали відсторонити занадто активного, зараз уже колишнього, адвоката Пукача.
Хоча слід зазначити, що пан Медведько сьогодні просто в ударі: що не заява, то, як кажуть, хоч стій, хоч падай.
Він заявив, що Генпрокуратура визначить, чи є підстави для порушення кримінальної справи щодо колишнього прем`єра Юлії Тимошенко за результатами аудиту.
"У нас матеріалів цього аудита ще немає, але я давав доручення міжнародно-правовому управлінню викласти свою позицію мені", - сказав він.
"І якщо матеріали аудиту будуть спрямовані в Генпрокуратуру для розгляду й проведення дослідчої перевірки, то ми ухвалимо рішення в порядку статті 97-ї кримінально-процесуального кодексу, тобто або буде порушена кримінальна справа, або, якщо для цього не буде підстав, буде постанова про відмову в порушенні", - відзначив Медведько.
Цікаво, на кого розраховані такі заяви? Не секрет, що аудит закордонних фірм узагалі не може бути підставою для відкриття кримінальної справи. Підставою може бути інформація в ЗМІ про вчинення злочину. Але всі факти, що наводяться в аудиті, вже давно оприлюднені в ЗМІ.
Діяльність Генпрокуратури всі роки незалежності була політично мотивованою, тому про право згадувати вже навіть не смішно. Усі наші генеральні прокурори завжди орієнтувалися на інтереси найбільш сильних політичних гравців і аж ніяк не на правові підстави.
Згадаймо, яку клоунаду влаштувала Генпрокуратура, коли торік я надсилав офіційні заяви на ім’я Медведька щодо очевидних порушень бюджетного законодавства з боку уряду Тимошенко. Футболили вони ті заяви, як хотіли, бо не знали, хто виграє президентські перегони. До речі, уже рік минув, а я так і не отримав відповіді від наших прокурорів. Правда, уже цього року побачив, що Генпрокуратура оскаржила в суді одне з торішніх рішень уряду щодо використання бюджетних коштів, про яке я писав. Суд його визнав незаконним, хоча це й так було очевидним. І жодного сенсу в цьому не було, бо бюджетні кошти вже були витрачені. Завдання ж Генпрокуратури полягало в порушенні кримінальної справи ще тоді, коли гроші можна було “врятувати”. Але зась. Тоді прокурори не знали, хто виграє вибори. А у нас прийнято порушувати справи лише проти тих, хто їх програв. А поки порушники при владі, правоохоронці вдають, що вони сліпі, глухі й трохи пришелепуваті.
Очевидно, якщо це буде вигідно Банковій і звідти буде відповідна вказівка, у необхідній для влади послідовності порушуватимуться кримінальні справи проти тих чи інших персон.
Інакше взялися б не тільки за Ігоря Діденка та Анатолія Макаренка, які були виконавцями в справі незаконного відбирання та розмитнення газу “РосУкрЕнерго”, а й за розробника й головного організатора тієї відверто кримінальної схеми, який нині сидить на Банковій у кріслі одного із заступників глави Адміністрації президента. Якби була воля Банкової, то мала б бути порушена кримінальна справа узагалі щодо всіх газових контрактів, котрі були підписані в січні минулого року. Бо там фактів відвертих зловживань владою та халатності (як мінімум), які поставили українську економіку на коліна перед Росією, більше ніж достатньо.
Але ж серед співучасників тих оборудок сам Путін, тому про таке можна навіть не мріяти. Поки що.
Практика політично мотивованих рішень щодо відкриття чи невідкриття кримінальних справ у нас бутриватиме щонайменше доти, доки органи прокуратури виконуватимуть не властиві для них функції ведення слідства.
До речі, про заступників глави Адміністрації президента...
Маю запитання до пана Андрія Портнова, котрий відповідає за правові питання в АП. Тут у нас судді влаштовують цирк, не гірший, ніж прокурори.
Окружний адміністративний суд Києва заборонив партії "За Україну!" проводити акцію з вимогою негайного звільнення міністра освіти та науки Дмитра Табачника. Рішення типове як для сьогоднішнього уявлення влади щодо прав громадян на мирні збори. Тобто нічого дивного. Але погляньмо, з якою аргументацією це рішення суду було прийнято.
Відповідно до рішення суду "проведення масових заходів біля приміщення Адміністрації президента негативно вплине на імідж столиці України, що зумовить негативне враження вищих посадових осіб іноземних держав про країну в цілому".
Так от у мене запитання до пана Портнова як члена Вищої ради юстиції та одного з головних владних правників. Чи може він показати, у якому законі є така аргументація як підстава для заборони для проведення мітингів. І якщо немає, то коли слід очікувати розгляду у Вищій раді юстиції справи щодо відповідності судді займаній посаді та як узагалі довго цей суддя, котрий так відверто нехтує нормами матеріального права, перебуватиме на своїй посаді? Дуже хотілось би почути відповідь Андрія Володимировича...
Борис Кушнірук
Комментариев нет:
Отправить комментарий