Років сім тому була така громадська ініціатива, яка закликала дивитися кіно лише українською. Агресивна українофобська політики сьогоднішньої влади змушує українське суспільство відновлювати цю ініціативу.
Останнім часом Міністерство культури почало в масовому порядку видавати прокатне свідоцтво фільмам, що дублюються російською мовою в Росії, і там же, мабуть, на них чіпляють українські субтитри – бо вони ще й з граматичними помилками. А головне, Мінкультури не зобов’язує прокатників дублювати ці ж фільм українською.
До речі, як це не сумно, але саме таку ситуацію я свого часу передбачав.
У 2008 році в моїй статті «Про дублювання і озвучення непрофесійності в мовній політиці» було сказано таке:
«Своїм наказом міністр Вовкун з «кращих» міркувань фактично заборонив можливість дублювання чи субтитрування іноземних фільмів мовами національних меншин, бо встановив, що розповсюдження і демонстрування іноземного фільму дозволяється лише в разі його дублювання (озвучення або субтитрування) державною мовою на фільмокопії мови оригіналу. Таким чином, з одного боку, пан міністр дозволив розповсюдження російських фільмів, субтитрованих українською мовою, з другого – виключив ситуацію, коли іноземний (не російській) фільм міг би бути дубльований чи озвучений російською мовою та субтитрований українською. Загалом рішення хороше, якби не один нюанс, який зовсім нівелює його позитивні сторони: у будь-який момент воно може бути скасоване – як таке, що суперечить законодавству України. І ми можемо опинитися в ситуації, коли знову всі іноземні фільми дублюватимуться чи озвучуватимуться в нашого північного сусіда російською мовою, а потім на них буде накладатись дешеве «копійкове» субтитрування. Очевидно, що в питанні розвитку української мови простих рішень “а-ля Вовкун” не існує. Потрібна сукупність заходів законодавчого характеру, які б гарантували захист та розвиток української мови, але й забезпечували мовні права національних меншин. Потрібно законодавчо встановити обов’язковість надання урядом бюджетної підтримки дублюванню чи озвучуванню іноземних фільмів українською мовою. Крім того, надавши право розповсюдження та демонстрування іноземних фільмів, дубльованих чи озвучених мовами національних меншин, захистити права використання української мови в будь-якій частині України шляхом законодавчого закріплення ліміту обов’язкового показу іноземних фільмів, дубльованих чи озвучених українською мовою в обсязі не меншому як 50% від усього прокатного часу (у тому числі й у прайм-тайм) показу цього фільму в кожному кінотеатрі. У цьому разі кінопрокатники будуть змушені не тільки робити принаймні однакову кількість фільмокопій, дубльованих чи озвучених українською мовою та мовами інших національних меншин, а й демонструватимуть українські фільмокопії в кінотеатрах».
На жаль, днями я зіштовхнувся з наслідками того, що не робилося раніше в правильний спосіб. Друзі запросили піти на перегляд документального фільму «Океани», знятого французькими режисерами Жаком Переном та Жаком Клюзо. Але коли фільм почався, то з’ясувалося, що він дубльований російською, а знизу лише додано українські субтитри. При цьому жодної інформації в касі кінотеатру «Київ» з цього приводу не було. Я був змушений залишити залу та пішов з’ясовувати стосунки з адміністратором кінотеатру з цього приводу. Вона повідомила мені, що в них є прокатне свідоцтво, яке дозволяє демонструвати цей фільм у такій спосіб, і гроші повертати не збирається. Формальний привід – уже зачинена каса. Усе-таки спробую піти й забрати свої гроші.
Але залишаються відкритими питання. Чи означає, що досить гучний наказ Міністерства культури і туризму від 18 січня 2008 року без жодних повідомлень скасовано? Крім того, чи означає це, що президент України Віктор Янукович та його уряд свідомо розпочали масовану русифікацію кінопрокату, послідовно знищуючи одну за одною всі сфери використання української мови?
Тобто чи слід так розуміти, що тепер у бізнесових інтересах російських та українських прокатників, усі фільми дублюватимуть чи озвучуватимуть російською, лише вішаючи на них українські субтитри, розуміючи, що в цьому разі їх ніхто не читатиме? Чи все таки президент України дасть можливість громадянам дивитися фільми в Україні українською? І якщо так, то який відсоток буде цих фільмів і хто це визначатиме?
Борис Кушнірук, УНІАН
Комментариев нет:
Отправить комментарий