Завдяки «відміні» політичної реформи глава держави може практично одноосібно впливати на склад уряду. На Банковій готують кадровий бліцкриг, для якого є хороший привід: сьогодні в уряді працює на двох віце-прем`єрів більше, ніж належить за Конституцією 1996 року, що спонтанно набула чинності.
Віктор Янукович і Микола Азаров
Тим, хто з літа чекає звільнення Миколи Азарова з поста прем`єр-міністра доведеться потерпіти: Янукович, звичайно, захоплений ліберально-реформаторською риторикою, але не настільки, щоб звільнити прем`єра, який не має власних політичних амбіцій і покірно виконує всі команди. Після відміни конституційних змін Азаров перетворився на ще вірнішого і відданішого соратника президента, для звільнення якого потрібні залізобетонні підстави. Другого такого лояльного прем`єра не буде, і на Банковій це добре розуміють.
Правда, все може бути, адже й непотоплюваність Валерія Пустовойтенка, який займав аналогічну позицію половину президентської каденції Леоніда Кучми, грунтувалася на старанності і відданості. Але в 1999-му Валерія Павловича легко розміняли.
Ще один чинник – звільнення прем`єра і відставка уряду суперечать культивованій владою тезі про успішне подолання економічної кризи.
Тігіпко, Клюєв, Колесников
Тому цікавіше йде справа з кадровими перспективами віце-прем`єрів. Перший заступник Азарова – донецький Андрій Клюєв – почувається цілком упевнено, він скоріше піде на підвищення, ніж буде звільнений, адже Клюєв – визнаний майстер у роботі з депутатським корпусом. Практично не загрожує звільнення Борису Колесникову і Сергію Тігіпку. Донецький Колесніков, якому доручено займатися підготовкою України до Євро-2012, останнім часом роздає коментарі з економічних питань так активно, ніби наша футбольна збірна вже стала чемпіоном Європи. Чого гріха таїти: за енергійністю Колеснікова добре помітна фігура Ріната Ахметова, що поступово нарощує свою економічну потужність. Не-донецький Тігіпко, навпаки, виглядає чужорідним тілом в уряді Азарова – багато виступає, демонструє відвертість, вдає, що бере на себе відповідальність. За апаратними мірками – наривається на звільнення. Але його залишать на роботі з двох причин: відставка лідера «Сильної України» перед місцевими виборами дозволить партії поліпшити результат, а Податковий кодекс у разі провалу залишиться без цапа відбувайла.
Перспективи ще трьох заступників прем`єра не такі райдужні. Куратор АПК Віктор Слаута не може похвалитися досягненнями у ввіреній йому сфері. Втім, проблеми можна списати на аномальну спеку. Заступник прем`єра з регіональної політики Віктор Тихонов влітку викликав спалах президентського гніву, і цим можуть скористатися в президентській канцелярії.
Тези про необхідність федерального устрою країни якось самі собою зникли з публічної риторики вождів Партії регіонів, а провести адміністративно-територіальну реформу в осяжному майбутньому навряд чи вдасться. Не-донецький Володимир Сівкович, який курирує в уряді силові структури, після конституційних змін узагалі стає непотрібним. Кажуть, що на Банковій, щоб не кривдити хорошої людини, розглядають варіант його призначення в РНБО. Можливо, навіть на пост секретаря. Правда, Радбез при президенту Януковичу поводиться тихо смирно. Але саме з цієї трійці високопоставлених чиновників Януковичу належить зробити вибір, залишивши лише одного «віцика».
Втім, не варто забувати, що президент отримав право власноручно призначати міністрів, а МНС вже декілька місяців обходиться без керівника: Нестор Шуфрич як вірний солдат партії терпляче тримається, переносячи тяготи і біди роботи заступника секретаря РНБО.
Михайло Єжель
Якщо продовжувати тему силовиків, то назріває заміна міністра оборони Михайла Єжеля. Це й без конституційної реформи президентська квота, так що залишилося почекати чергової події, яка регулярно траплялася в Збройних Силах, щоб у Міноборони повернувся Олександр Кузьмук, який засидівся в депутатах.
А ось шефові МВФ Анатолію Могильову розлука з міністерським портфелем не загрожує: проти нього активно виступає опозиція, і Янукович не захоче бути жертвою тиску.
На Банковій все більше визріває ставлення до міністрів як до баласту, , що заважає стрімкому зростанню президентського рейтингу. Обіцяна стабілізація і розквіт економіки ніяк не хочуть наставати, а тому доведеться знайти винних у пробуксовці поліпшення життя вже сьогодні. За законами жанру відповідати за проколи влади будуть не малопомітні міністри, на зразок шефа вугільної промисловості Юрія Ященка, а глави міністерств, які стабільно викликають суспільний резонанс. Главу Мінохоронздоров`я Зиновія Митника можна звільнити, щоб нагадати Азарову, хто керує виконавчою владою і порадувати Тетяну Бахтєєву, яка горить бажанням перейти на роботу у виконавчу владу. Міністра фінансів Федора Ярошенка доцільно призначити крайнім за провали зі збиранням податків (Сергій Тігіпко, до речі, чекає від президента кадрових рішень у ДПАУ і Митній службі). Міністр економіки Василь Цушко може виявитися крайнім за нереалізацію анонсованих президентом перетворень і недостатню дерегуляцію.
Дмитро Табачник
А Дмитра Табачника можна приберегти для «компромісу» з опозицією. Скальп міністра науки й освіти може стати хорошою розмінною монетою.
Очевидним є одне – Янукович не буде зволікати з реалізацією своїх спонтанно знайдених конституційних прав на участь у формуванні складу виконавчої влади. Отже невелика кадрова вакханалія уряду забезпечена.
Євген Магда, УНІАН
Комментариев нет:
Отправить комментарий