Ні хворе горло, ні вказівка губернатора, ні приїзд мордоворотів із сусіднього округу, ні необхідність узгоджувати результати перегонів з місцевим відділенням чи то Республіканської, чи Демократичної партії, не заважає територіальним виборчим комісіям (чи як вони там) десь у штаті Айдахо чи Північній Кароліні оперативно оголошувати імена переможців на виборах до Конгресу. Тож електоральна мапа оновлюється щодесять хвилин в режимі он-лайн.
Результати перегонів були відомі заздалегідь, і вони підтверджуються – республіканці, омолоджені ботоксом Чайної партії (Tea Party), відвоювали щонайменше 52 місця в нижній палаті, і здобули там більшість. Деморалізовані демократи все ж втримали з останніх сил Сенат. Це також вписується в повоєнні закономірності – партія Президента як правило втрачає і послаблює свої позиції на проміжних виборах, на яких обирається Палата Представників, третина сенаторів і частина губернаторів.
Тож особливість американських проміжних виборів 2 листопада не в перестановках на Капітолійському пагорбі. Вони розбили на друзки фаталістичні прогнози дворічної давнини, які після поразки на президентських виборах пророкували Республіканській партії США маргіналізацію і втрату електоральної привабливості щонайменше на десятиріччя. Консерватори-республіканці, здавалося, спопеліли в променях мегазірки Обами.
За час після тріумфальних для демократів виборів 2008 року супернова Президента Обами втратила температуру і рейтинг. З’ясувалося, що з економічною кризою легше боротися на мітингах ораторською зброєю, аніж долати її в кабінетних війнах та на переговорах в Конгресі. Американці не віддали належне зацикленості Президента на реформі охорони здоров’я – понад 60 їх відсотків вважає, що в розпал економічної кризи та 10-відсоткового безробіття все ж краще фокусуватися на порятунку економіки, і не лише за рахунок друку трильйона доларів.
Причини очікуваної поразки демократів можна перераховувати довго, однак нас цікавить інше – паралелі з Україною. І це не лише зростаюча недовіра американців до традиційних партій і втома від двопартійної системи. Саме тому на підйомі кандидати від Чайної партії (історичне посилання на Бостонське чаювання, яке виявилося іскрою для збройного повстання колоністів проти корони Британської імперії). Поки що вони зі своїм радикалізмом і гіпертрофованим несприйняттям великого уряду та вашингтонського істеблішменту перебувають у межах Республіканської партії, однак не включено, що цей осередок нових республіканців викристалізується в окремішню партійну структуру. Так само й українці перебувають у пошуках третьої сили – перенаситившись БЮТом, перетравлюючи «Регіони» і спробувавши на зубок «Сильну Україну» (судячи за результатами виборів 31 жовтня, її смак не сподобався).
Головне ж – як виявилися в США перебільшеними й нежиттєздатними прогнози дворічної давності про всесилля демократів та імпотенцію республіканців, так само запрограмовані на поразку сьогоднішні медитації на тему безлімітної епохи «регіоналів» в Україні.
На сьогодні вже очевидними є їхня інтелектуальна вторинність, заміщення реформ балаканиною і сурогатами, цілковита залежність від зовнішніх джерел фінансування. Медовий місяць у стосунках із західними спонсорами хоча ще не призвів до подружньої сварки, однак почуття вже охололи. Що ж до Росії, то медовий місяць з вже перейшов у стадії перегляду шлюбного контракту на користь сильнішого з партнерів. Почекаємо з рік – і НТВ вечорами транслюватиме розслідування із життя не лише білоруського, але й українського президента.
Викручування рук «регіоналами» на місцевих виборах і неприродність їх штучно сформованих більшостей в радах Центральної України повернуться до них бумерангом, як повернулися сьогодні до демократів США їхня зверхність і зневажливе ставлення до суперників дворічної давності.
В американських умовах біль удару бумерангом замортизована інституційними бамперами. В Україні це може бути дошкульніше.
Станіслав Голубенко
Комментариев нет:
Отправить комментарий