Днями до України приїхав цікавенький такий персонаж - колишній телеведучий ICTV, нині заступник генерального директора Всеросійської державної телерадіокомпанії Дмитро Кисельов. Він відвідав Київ та заявив, що створює клуб “Сковорода” (назвав так на честь філософа Григорія Сковороди). Клуб, за його задумом, має об’єднувати російську й українську еліти.
«Я хотів би привезти до Києва з Москви людей першого ряду, щоб три години українські лідери з різних сфер ставили їм запитання. Тоді вони зможуть вирішувати спільні завдання для своїх країн», – заявив Кисельов. За образним висловом журналіста, він має намір сприяти «в`язці» представників еліт України та Росії. Пан Кисельов вдався до порівнянь: «Як собакам елітних порід потрібна стороння допомога при в`язці, вони вже не можуть самостійно, так і людям благородної натури потрібна людина, яка б їх просто представила один одному. Інакше вийде, як у тому анекдоті, коли два англійці померли на безлюдному острові, тому що їх просто нікому було представити».
Людиною першого ряду з Росії, якому запропонували акт “в’язки”, став Віктор Вексельберг (родом, до речі, з Дрогобича Львівської області), один з власників п’яти українських облгазів та керівник проекту “Сколково”. Що там і казати, напевно, власнику українських облгазів важко без сторонньої допомоги потрапити до української еліти, але коли в’язці сприятиме фахівець-інструктор, то двосторонні відносини на рівні еліт мають летіти вперед так само стрімко, як той паровоз з радянської пісні. У цю псевдо-масонську ложу не пускатимуть журналістів. Дмитро Кисельов пояснює це тим, що “ЗМІ намагаються в своїх інтересах створити сенсацію. Це може зіпсувати людські відносини, які я хочу налагодити. Як лікарі проводять консиліуми без преси, так і люди першого ряду повинні мати право спілкуватися без преси, у них немає обов`язків жити весь час у скляному будинку». Наступним гостем клубу, за словами Кисельова, повинен бути Нікіта Міхалков.
Уявлення самого пана Кисельова щодо двосторонніх відносин України та Росії віддзеркалюють такі його цитати. “Україна і Росія – це приклад розділеного народу, як, скажімо, Східна і Західна Німеччина, Південна і Північна Корея. Я вважаю, що ми один народ і у нас загальні національні інтереси. Можна говорити про інтереси правого і лівого вуха або правої і лівої руки, але вони доповнюють і балансують нормальний організм". А ось ще одна цитата:
“В Україні «слово» означає значно менше, ніж у Росії. Коли я працював тут, то мене це шокувало: пряма брехня... є прийнятним політичним інструментом. Політик може прямо набрехати, і при цьому зберегти свою посаду. В Європі або Америці подібне означало б політичну смерть, а в Україні вважається прийнятним...
Слово нічого не означає взагалі... Прикладів прямої брехні достатні багато, і поясненням тому може бути тільки одне – інфантильність українських політиків”.
Українські журналісти мають своє уявлення про людей “першого ряду благородної натури”. Саме їх ми запитали, чи спрацює для зближення народів клуб “Сковорода"? Чи підходить для ролі фахівця-інструктора такої в’язки пан Кисельов? Чи, зрештою, потрібно це людям першого ряду?
Мирослав Попович, директор Інституту філософії НАН:
НЕ ТРЕБА МЕНЕ НІ З КИМ В’ЯЗАТИ. Я САМ ЗВ’ЯЖУСЯ ІЗ ТИМ, ХТО МЕНІ ПОТРІБНИЙ
Те, що робить Кисельов, виглядає штучним та абсолютно безперспективним. Наш інститут 4 грудня приймає в себе провідних філософів Росії, будемо розв’язувати і питання поточної співпраці. Це – нормальна робота з підтримання та розширення зв’язків із російською громадськістю. Є інша задача, яка теж вимагає наших спільних зусиль. Мені дзвонив директор інституту історії РАН, ми також плануємо зустрічі. До нас в інститут приїздили російський письменник Віктор Шендерович та філософ Ігор Чубайс, ми знаходили спільну платформу для дискусії. Цією спільною платформою є демократизація нашого суспільного життя, Росії та України. Це не фахові “пов’язання”, а громадсько-політичні, але ми готові їх продовжити без всякого втручання збоку.
Не треба мене ні з ким в’язати. Я сам зв’яжуся із тим, хто мені потрібний.
А часом бувають дивні пропозиції. Я отримав пропозицію РФ щодо святкування дня Древньої Русі, там йдеться про наукову конференцію про початок Руського миру. Я не приймаю цієї парадигми. Та не хочу мати ніяких пов’язань із Руським миром. Так само, як Григорій Сковорода не має нічого до Руського миру, ні до тих всіх уклонів та клубів. Треба зрозуміти, що являв собою Сковорода, як явище української культури, а потім думати, чи має ваш клуб право на те, щоб носити його ім’я.
Іван Марчук, народний художник України, у жовтні 2007 року включений до Британського рейтингу “Сто геніїв сучасності”:
РОСІЇ ПРОСТО ПОТРІБНО ВІДНОВИТИ ПРАПОР УРСР
Спекулювати народом немає ніякої потреби. Росії просто потрібно відновити прапор УРСР, і всі ці подібні клуби і організації – це емісари РФ, які працюють в цьому напрямку, щоб Україна як держава не існувала.
Мета одна – гегемонія.
Кисельов зовсім не належить до тієї касти, яка займається культурою. Він займається політикою. А знайомство з елітою – це зовсім інша категорія.
Я з радістю буду знайомитися з російською елітою будь-де. Я починав свої виставки у Москві, тому що в Україні був заборонений. І у мене там була маса шанувальників.
Але в даному разі йдеться виключно про політику.
Наша еліта туди їздить, їхня - до нас. Ніхто нікому не заважає знайомитися і спілкуватися, нема ніяких політичних перешкод. Але step by step Росія намагається здійснювати політичний і економічний вплив в Україні.
Тарас Возняк, український культуролог, політолог, головний редактор і засновник незалежного культурологічного журналу "Ї"
ТРЕБА ОРГАНІЗОВУВАТИ ЗУСТРІЧІ ТЯГНИБОКА З ВЕКСЕЛЬБЕРГОМ І МІХАЛКОВОМ
Що стосується в’язки, то я не спеціаліст по собаках, тому мені важко про це говорити. Але я особисто якось не хочу брати участь у цих процесах.
Контакти, безсумнівно, потрібні. І вони повинні бути і організовані, але не в такій, як на мене, трішечки драстичній формі. Тим більше, що є різна російська еліта.
З тих достойників, про яких я почув, – це не найблискучіші представники російської еліти. Не зважаючи на те, що Міхалков є хорошим, хоча трішечки попсовим режисером, він є добрячим російським шовіністом. Якою мірою це має бути цікаво українській громадськості, я не знаю. При цьому слід поставити питання, а що таке еліта? Яка еліта – військова, спецслужб, інтелектуальна, політична?
Табачника не треба знайомити з російською елітою, він “служить рад” і так. Це треба, напевно, організовувати зустрічі Тягнибока з Вексельбергом і Міхалковим. Подобається Тягнибок комусь чи не подобається – він є політичною елітою і має свій електорат.
Євген Головаха, заступник директора Інституту соціології НАН:
НЕ ВАРТО ЗГАДУВАТИ ІМ’Я ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ ВСУЄ
Що я можу сказати про візити Дмитра Кисельова та його клуб... Ім’я Сковороди використано явно не за призначенням. Його не варто згадувати всує. На жаль, в Україну приїжджає з Росії дуже мало достойних та інтелектуально розвинених людей...
Андрій Іллєнко, син покійного патріарха українського кіно Юрія Іллєнка, депутат Київської облради:
ІДЕОЛОГІЧНУ ОТРУТУ МОЖНА ДІСТАТИ В РІЗНИЙ СПОСІБ
Останнім часом в Україну почали активно їздити різні російські діячі. Гадаю, що це добре, бо такі візити дуже чітко артикулюють імперську політику Росії. Нещодавно був Проханов, він взагалі не соромлячись каже, що він – ідеолог імперії, він не камуфлює це, він прямо це говорить. (Взагалі, оці всі, Проханов, Дугін, Кисельов – речники російської імперіалістичної політики “добрі” тим, що вони показують реальну політику Росії такою, яка вона є). Проханов та Кисельов потрібні для того, щоб відверто говорити те, про що мріють російські можновладці. Вони вже не відмовляються від намірів імперії, вони змінили дискурс та кажуть, як це добре, які ви там будете там ситими, освіченими та інтелігентними малоросійськими рабами.
Ані я, ані мій батько не вживали щодо себе слова “інтелігент”. Це не зовсім українська система соціальних орієнтирів. Інтелігент – російське поняття, воно не вживається повсякденно ніде, окрім Росії. На жаль, так історично склалося в Росії, є невеличкий прошарок еліти, який має абсолютну владу. Є більшість людей, безправних, не здатних впливати на суспільне життя. І є вузький прошарок так званої інтелігенції, яка від рабів відрізняється тим, що має таку-сяку освіту, але при цьому не має жодної можливості на щось впливати, і тільки мучиться запитаннями: “Что делать? Кто виноват? Где мои очки?” Якщо говорити про “людей першого ряду”, то назвіть цей перший ряд... Кисельов? Та він повинен бути щонайменше персоною нон-грата за його шовіністичні заяви та антиукраїнську діяльність. Звичайно, він намагається загорнути свої наміри у якусь чи то гламурну, чи то інтелігентську обгортку. Кисельов робить такий собі бестіарій, російський шовінізм “в лицах”. Ідеологічну отруту можна дістати в різний спосіб. Є Московський патріархат, який пропагує імперіалізм у релігійній сфері. Тепер ось привезли Вексельберга, приклад економічної експансії. Потім буде Нікіта Міхалков, приклад кінематографічної експансії. Така галерея героїв. Що за маячня із ідеєю зближення народів та в’язки еліт? Якщо мені потрібно буде поспілкуватися із громадянином Росії, то я це зроблю без жодного Кисельова. Що таке зближення народів, чи зближення еліт? - Дружба та зближення можуть бути між конкретними людьми, родинами.
Постскриптум
Ми не знаємо, яку саме мету переслідує пан Кисельов в Україні. Може, йому не дає спати слава звідника Пєті Лістермана і він хоче стати таким собі брокером по ВІП-знайомствах, сподіваючись на свої комісійні на “в’язці осіб першого ряду благородної натури”, може хоче вибити у російської влади фонди під “українське питання” та реалізацію ідеї “Руського миру”. А може це просто нудно йому там вдома?..
Маша Міщенко, Яна Солнцева
Комментариев нет:
Отправить комментарий