Володимир Путін нічого і нікому не прощає. Днями в Москві озброєні люди в масках обшукали офіс Національного резервного банку. Вилучили комп`ютери і ворохи службових паперів. Банк належить мільярдерові Олександру Лебедєву, з яким дружать дуже багато політиків в Україні.
ФСБ «наїхала» на друга України
«Використання «масок», вже заборонених російським законодавством у подібних операціях, – пише невідомий нам очевидець цієї події на своєму блозі, - примушує задуматися про те, що дійсна причина наїзду в чомусь іншому.
Силові структури, які увірвалися в офіс Лебедєва, не мають жодного відношення до ГУВС Москви. Спецоперацію проводить управління «К» ФСБ РФ, що відповідає за безпеку держави у фінансовій галузі».
Отже, ФСБ проти Лебедєва. Колишнього полковника КДБ, який, як і інший, добре відомий нам полковник, міг би зробити запаморочливу кар`єру.
Спростимо можливі причини цієї події до банальності. Хоча пройшло багато років з того часу, коли газета «Московський кореспондент» опублікувала скандальну на весь світ статтю про те, що колишній президент Путін розлучився зі своєю дружиною Людмилою і одружується на гімнастці Аліні Кабаєвій, розплата прийшла.
Річ у тому, що власником «Московського кореспондента» був мільярдер Олександр Лебедєв, який і є власником вище названого банку. Хоча на тлі московських фінансових ділків, Олександр Лебедєв - дуже дивний банкір. У першу чергу, він не войовничий фрондер. Захоплюється театром, Чеховим, видавництвом газет, у Криму будує церкви, намагається з в`язниці «Бутирки» зробити музей ГУЛАГу.
Під час Помаранчевої революції Лебедєв підтримував демократію, симпатизував її лідерам, хоча потім критикував їх нещадно, більше того, зненавидів і вщент розсварився.
Коли Кремль організовував газові шантажі, викручував руки, коли російські федеральні канали виливали відра бруду на Україну, Олександр Лебедєв організовував круглі столи, захищав Київ в прямих ефірах на «телевізійних поєдинках» з російськими штатними патріотами.
Правда, при всій його порядності і інтелігентності він завжди вражав невмінням підбирати собі команду. Ті моральні виродки, які були і є його персональним PR-оточенням, вражають своєю ненаситністю, хамством, зарозумілістю і скандалющим ставленням не до своїх грошей.
У принципі, вони ж його і підставили. Тоді йшлося про те, що Лебедєв може повторити долю Ходорковського. Тому що публікація про весілля Путіна і Кабаєвої, в строго репортерському сенсі, була висмоктана з пальця і придумана нинішнім «помічником» Олександра Лебедєва Артемом Артемовим (який, до речі, прийшов до нього від Костянтина Затуліна).
Артем Артемов і повинен був нести відповідальність за весілля і розлучення Путіна. Правда, тоді, в 2008 році газету закрили. Кримінальної відповідальності ніхто не поніс. У редакцію прийшли строгі дядьки «всі в чорному», журналістів розігнали, Лебедєву пробачили. Але виявилось, не забули, пам`ять у «путінців» чорна і зла.
Білий і чорний PR
Російські ЗМІ час від часу заполоняють новини про приватне життя прем`єр-міністра уряду РФ Володимира Путіна. Наприклад, той же Станіслав Бєлковський написав про «синяк» під оком Путіна.
Виявляється, що «всякий, хто бачив Путіна під час недавнього київського візиту, погодиться: пластична хірургія – страшна річ. Ось воно, справжнє лице архаїки: натягнута на череп мертва шкіра в агоністичних синяках».
Як не пригадати телекілера Сергія Доренка, який «убив» за півгодини кандидата в президенти Євгена Примакова. І всього лише, показуючи в прямому ефірі кров і операцію на «шийці стегна».
Схоже, що сьогодні хтось невідомий дуже серйозно узявся за Володимира Путіна. Для такого висновку є серйозні підстави. Рейтинг Дмитра Медведєва наздогнав любов російського народу до «лідера нації». Якщо Дмитро Анатолійович модернізатор і ліберал, то Володимир Володимирович - звичайний мачо, з оголеним торсом, «в обнімку з тигром і білим ведмедем». Тобто інтелект і молодість Медведєва переграє «білий» і «чорний» PR, якими так гордяться ті, хто зліпив телеобраз Путіна.
Російський синдром Клінтона і Моніки
Полум`яні адепти Володимира Володимировича закликають не втручатися в його особисте життя – «Це непорядно! Аморально!» Проте, навряд чи особисте життя Путіна і все, що відбувається під сімейною чи альковою ковдрою, допустимо, «невідомого російського громадянина», – це одне і теж.
У прем`єра Володимира Путіна немає особистого життя і сімейних таємниць! Він політик, на нього дивляться мільйони, і від нього залежить життя мільйонів обивателів, причому не тільки в Росії.
Володимира Путіна і його сім`ю всі розглядають за допомогою найбільшого зоряного телескопа! І це правильно! Він мегапублічна людина. Народ бажає знати, наскільки етично те, що говорить улюбленець всієї країни і як він сам живе. Чи не краде? Чи порядний він? Чесний? Добрий, злий чи мстивий? Чи робить те, що говорить? Будь-яка інформація про Путіна – це стратегія підтримки Путіна або політичної боротьби з ним.
Ціна всьому цьому величезна. І називається – ВЛАДА. Пустун Білл Клінтон, затіявши інтрижку з Монікою Левінскі, потім 40 томів «інтерв`ю-допитів» наговорив компетентним суддівським людям.
Весь світ дізнався, що президент США – «звичайний мужик» зі своїми слабкостями, та ще і ябеда. Клінтон ридав, плакав, в своїх мемуарах писав, що говорив дочці, що її тато поганий і ночував не в спальні з дружиною, а на кушетці, на кухні. А вранці провів засідання Радбезу по тероризму. І ох! Дісталося цього дня Усамі бен Ладену!
Володимир і Людмила Путіни чудово розуміють, що їх особисте життя – це не приватна справа Вови і Люди, а майбутній політичний торг і боротьба за виборців, війна за Кремль, за скіпетр російський.
І навряд чи могутня російська бюрократія пробачить своєму «національному лідерові» будь-які відступи від декларованої в Росії богообраності свого героя – Володимира Володимировича Путіна. Наприклад, Олександр Проханов, Віталій Третьяков, Рамзан Кадиров, Гліб Павловський і багато інших переконані в тому, що на Росію в образі Путіна Божа нагорода впала.
Адже від цього залежить їх добробут і їх вічна благодать. Російську силову бюрократію і її ідеологів (чого вартує маніфест «просещенного консерватизма» Микити Міхалкова), її статус-кво більш ніж влаштовує, і нічого міняти вони не збираються. Тому «друзі Путіна» знайдуть потрібні методи і фінансові кошти підправити прем`єр-міністра, допомогти сім`ї Путіна стати щасливою. Або знайти своєму улюбленцеві заміну.
Російська буржуазія рветься до влади
Проте зовсім інші люди вже стовпилися біля Олімпа російської влади. Їх легіони! Ім`я їм Національна Буржуазія!
Як свого часу пророкував Карл Маркс в «Капіталі», за двадцять років поряд зі всесильною російською військовою бюрократією виріс клас, який створює робочі місця, годує вчителів, лікарів, утримує армію, міліцію і ще десятки два силових структур, які множаться в Росії як гриби після дощу.
Соціолог Ольга Криштановська констатує, що до 80 відсотків вищих чиновників російської держави – це представники спецслужб, військові і інші силовики. А класики говорять, що владу можна узяти силою, тільки навряд чи можна всидіти на багнетах. Мізки не ті, а навики і традиція тільки одні – забрати, поділити, посадити.
Нинішню ситуацію в Росії можна порівняти з Францією кінця 18-го - початку 19-го століття. Оноре де Бальзак в своїй «Людській комедії» блискуче показав, як на зміну паразитуючому французькому дворянству приходила буржуазія і, врешті-решт, відправила французький абсолютизм на гільйотину.
Медведєв для російської буржуазії – це Наполеон, який в гіпотетичній перспективі приведе в Кремль її представників, а не залишить у владі полковників «чекістського братства». Багато років тому таку спробу зробив Михайло Ходорковський, за що і сидітиме у в`язниці рівно стільки, скільки путінська команда спецслужб і військових буде при владі.
Наїзд на мільярдера Олександра Лебедєва – це зачистка тих, хто «більшою мірою» закоханий в одного з двох лідерів «російського дуумвірату». Олександр Лебедєв, не зважаючи на те, що він з колишніх колег Путіна, ніяк не вписується в чекістський режим, створений в Росії. А, може, це просто сигнал?! Месидж – так буде з кожним!
Судячи з його численних висловлювань про демократію і лібералізм, і, особливо, тісна дружба з лауреатом Нобелівської премії Михайлом Горбачовим, серце і прагматичний розум Олександра Лебедєва належить Дмитру Медведєву, а не «лідерові нації».
Хоча в Росії святково відзначили «День національного примирення», але насправді в країні починається велика Громадянська війна, яку намагаються очолити ті, хто володіє реальною, економічною, фінансовою силою, але не мають влади. А ті, хто командує спецполками омонівців і в`язницями ФСБ, МВС, крадуть, віднімають, паразитують, розподіляють, – схоже, дуже активно вибудовують лінію оборони.
Лебедєва треба забрати до України
Як відомо, політика - справа не для слабких нервами інтелігентів, навіть якщо вони в російському списку журналу «Форбс» числяться в лідерах і займають 34-е місце з володіння дзвінкою монетою з портретами батьків-засновників США. Це про Олександра Лебедєва.
Тому сьогодні навідповідніший момент від імені президента Віктора Януковича запросити банкіра Олександра Лебедєва до України на постійне місце проживання. Тим більше що у нього в Україні є справжні, а не вигадані бізнес-інтереси.
Узяти хоча б готель «Україна» на Хрещатику, яка належить Олександру Лебедєву вже п`ятнадцять років і з причин «конфлікту інтересів» ніяк не може перетворитися на перлину готельного фонду Євро-2012. Але це дрібниця, про яку навіть не слід згадувати.
Громадяни України! Брати і сестри! Настала доленосна для країни година! Треба зібрати ареопаг пострадянської космополітичної буржуазії і перевести геополітичні стрілки з Білокам`яної на місто, де зародилася слов`янська цивілізація.
А центром могутньої, демократичної держави оголосити матір слов`янських міст – столицю держави України – Київ. Крим хай стане місцем паломництва світової буржуазії, і здійсниться мрія письменника Василя Аксьонова про «Острів Крим».
Віктор Тимошенко, Москва–Київ
Комментариев нет:
Отправить комментарий