На Заході бояться якихось конкретних дій щодо української влади, щоб не підштовхнути Україну в обійми Кремля. Між тим, Януковичу та його оточенню дедалі менше хочеться в ті обійми...
Місцеві вибори, які відбулися в Україні 31 жовтня, мали далеко не місцевий резонанс. Міжнародні (не плутати з «есендешними»!) спостерігачі, західні оглядачі та політики, а також мас-медіа в один голос охарактеризували ці вибори як такі, що не відповідали стандартам демократії та прозорості і являли собою великий крок назад порівняно з президентськими виборами січня 2010 року. Які, до речі, і привели до влади Віктора Януковича.
Суть реакції Заходу доволі точно передав американський журналіст Пітер Берн у «Kyiv Post» від 4 листопада: «Міжнародна спільнота приходить до консенсусу з приводу того, що він (Янукович) провалив перший серйозний тест на демократію з часу свого обрання президентом 25 лютого».
Приклади негативних до української влади і особисто Януковича відгуків можна наводити десятками.
Верховний представник з міжнародних справ та безпекової політики Кетрін Ештон занепокоєна повідомленнями від представників багатьох спостережних місій про порушення під час виборів 31 жовтня. «Це підриває довіру до виборчого процесу та в подальше укріплення демократії в Україні. Повага до спільних цінностей, включаючи права людини, демократичні принципи та верховенство права лежить в основі відносин між ЄС та Україною».
Заява уряду США щодо місцевих виборів в Україні: «Попередні повідомлення від спостерігачів за виборами вказують, що місцеві вибори в Україні 31 жовтня не відповідали рівню відкритості й чесності, встановленому останніми президентськими виборами, що відбулися раніше в цьому році. Джерелом проблем у день голосування спостерігачі та міжнародні експерти називають закон України про вибори, ухвалений у липні. Деякі ускладнення, створені новим законом, такі, як унеможливлення участі нових партій, були полегшені або усунуті завдяки змінам, ухваленим на вимогу президента Януковича у вересні. Проте інші аспекти законодавства й передвиборчих правил і процедур ставали на заваді внесенню певних кандидатів у бюлетені для голосування, давали змогу застосовувати адміністративний ресурсу під час виборчої кампанії, створювали дисбаланс у складі виборчих комісій, ускладнювали процедури реєстрації та голосування».
Голова Комітету «За відкриту демократію» Том Нолан (США): «На виборах у Одесі було багато явних фальсифікацій, і вони (вибори) не відповідали міжнародним нормам. Ми розчаровані, оскільки ці вибори можуть посилити негативний імідж України».
«Понад сто міжнародних спостерігачів мають у своєму розпорядженні незаперечні факти порушень у Одесі чинного законодавства про вибори, а також міжнародних стандартів».
Інший представник комітету професор Ерік Херон зі США зазначив: «Я спостерігав за виборами в чотирьох пострадянських країнах. Але те, що я побачив на виборчій дільниці №311 в Одесі, було найгіршим з баченого за довгі роки моєї участі у місіях міжнародних спостерігачів».
Авторитетне німецьке видання Die Welt: «Переконлива перемога на місцевих виборах “Партії регіонів” досягнута частково за рахунок утиску та перешкоджання опозиції, зокрема партії “Батьківщини” на чолі з Юлія Тимошенко, якій не дозволили взяти участь у Києві та Львові – двох бастіонах її підтримки. На думку експерта з Гамбурга Отто Лухтерхандта, Україна перебуває на шляху до встановлення авторитарного режиму на зразок російського».
Жорсткі статті про наші місцеві вибори друкують також Associated Press, Financial Times, Wall Street Journal, Die Presse, Suddeutche Zeitung та інші відомі західні видання.
Віце-президент Групи Європейської народної партії в Європарламенті Гуннар Хекмарк вважає за необхідне для України дотримуватися демократії і верховенства права. «Ми сказали про наше занепокоєння щодо верховенства права, чесності й прозорості останніх місцевих виборів, а також щодо свободи преси в Україні», – зазначив він. При цьому він також висловив переконання, що такі вибори не повинні повторитися в Україні.
Крім того, за словами Хекмарка, фракція ЄНП, найбільша у Європарламенті, підготувала проект нової резолюції щодо України й наполягатиме на його прийнятті 11 листопада. Тобто ще до саміту Україна – ЄС, призначеного на 22 листопада. Документ містить критику української влади, яка, на думку представників ЄНП, не забезпечила прозоре проведення місцевих виборів.
Щоправда, співбесідники кореспондента газети «Комерсант-Україна» у Європарламенті зазначили, що ймовірність прийняття резолюції в четвер є невеликою.
І сам же Гуннар Хекмарк визнав, що ЄНП зараз не готова вимагати від Києва проведення повторних місцевих виборів у тих регіонах, де були зафіксовані значні порушення. «Ми лише підкреслюємо, що майбутні парламентські вибори, на відміну від минулих місцевих, мають відповідати всім правилам», – заявив він.
Отут і криється заковика зовні різкої та одностайної західної реакції на наші вибори. Як казав західний принц Гамлет, «слова, слова, слова…» І, принаймні поки що, не видно ніяких конкретних дій. Наприклад, вимог провести перерахунок голосів, які лунали наприкінці 2004 року. Між тим, на переконання автора цих рядків, масштаби фальсифікацій нині не менші (а може, і більші), ніж 6 років тому.
І навіть прогнозована рішуча резолюція Європарламенту навряд чи міститиме якісь дійові санкції щодо нинішньої української влади, це теж будуть слова тієї чи іншої міри різкості.
А конкретна дія – ось вона: на засіданні Ради міністрів з питань юстиції і внутрішніх справ Європейського Союзу було прийнято формальне рішення про те, що ЄС підпише з Україною протокол до Угоди про партнерство і співпрацю щодо основних принципів участі в програмах ЄС. Згідно з документом, Україна зможе брати участь у всіх програмах ЄС, відкритих для участі третіх країн.
...Не дивно, що сама нинішня українська влада ставиться до заяв Заходу як до, висловлюючись притаманною їй фразеологією, «шуму пурги». Її представники відповідають на ці заяви в знущальному тоні. Взяти до прикладу репліки стосовно заяви уряду США. Так, глава фракції Партії регіонів у ВР Олександр Єфремов лукаво заявив, що Штати дали… позитивну оцінку виборам і підтримали Януковича. «Вони (США) зробили заяву про те, що вибори були менш демократичними, ніж президентські, а потім зробили посилання, чому вони так вважають... Тим самим вони підтримали президента нашої держави з приводу написання Виборчого кодексу й, більш того, висловили бажання взяти участь у підготовці цього кодексу».
Тою самою збоченою логікою (явно штабна розробка) користувався в ефірі «Великої політики» на «Інтері» міністр закордонних справ Костянтин Грищенко. А «диригент» фракції ПР і відомий златоуст Михайло Чечетов поблажливо порадив США розібратися спочатку з виборами у власний Конгрес, а потім щось говорити про Україну.
Вся ця ситуація нагадує авторові історію з далекої молодості, коли він служив у конвойних військах і частенько спілкувався з офіцерами внутрішньої служби. Один з них, майор, черговий помічник начальника колонії, одного разу, присьорбуючи чифір у караулці, поділився таким спостереженням: «Оцей новий начальник загону не зможе засуджених до пуття контролювати». – «Чому? Ніби такий недурний хлопець – і виглядає браво». – «Ти б бачив, як він з ними спілкується! Стоїть перед ним заматерілий зечара, а він на нього олівчиком по столу постукує, моралі читає. Тьху!..»
Заради Бога, не потрібно проводити прямих аналогій, але ситуація чимось дуже схожа. Читання моралей і постукування олівчиком на цю владу не вплине.
Чи не прислухатися Заходу до слів того ж Анатолія Гриценка, який пропонує, зокрема, не давати візи в Європу порушникам виборчого законодавства з України: «Нинішня влада товстошкіра. Протокольні заклики до демократії і дотримання закону їх не дуже прошибають. А ось без кредитів уряд Азарова, при всіх своїх заявлених можливостях як сильної влади неспроможний збалансувати бюджет… Оце і є два потужні фактори – кредити МВФ і захист європейських та американських прав в Україні, у тому числі й обмеження візового режиму»?
Нині на Заході бояться якихось конкретних дій щодо української влади, оскільки нібито вони можуть підштовхнути Україну в обійми Кремля. Між тим, Януковичу та його оточенню дедалі менше хочеться в ті обійми. Адже взамін за позірну «мир, дружбу, кукурудзу» російське керівництво вимагає вже далеко не «пургу»: газотранспортну систему та рентабельні галузі нашої економіки. На чому ж «донецькі» гроші робитимуть? Які з них вийдуть «Брюси Всемогутні»?
Чи не час Заходу від постукування олівчиком перейти до більш рішучих заходів? Задля блага самої ж України, яка стрімко відкочується назад у своєму суспільному та політичному розвитку.
Микола Писарчук
Комментариев нет:
Отправить комментарий