Днями одне за іншим пройшли декілька цікавих призначень. У комітет з економічних реформ увійшли народні депутати Наталія Королевська і Костянтин Бондарєв (БЮТ). А в групу, що займається зміною виборчої системи, такі ревні опозиціонери, як Богдан Ключковський (НУ-НС) і Руслан Князевич (група «За Україну!»). Як розуміти подібні кроки назустріч опозиції? Це стратегія з її нейтралізації? Чи бажання почути опозиційні голоси? Чи корисно це для суспільства? Чи потрібно це самим опозиціонерам?
Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій:
ТАК РЕАЛІЗУЄТЬСЯ СТРАТЕГІЯ КООПТАЦІЇ
Приклади з Королевською, Ключковським і Князевичем – це ілюстрація стратегії кооптації. Це коли найбільш видні і найменш радикальні й перспективні члени опозиції кооптувалися в структуру правлячої команди – або в експертні, або в інші консультаційні ради.
Що стосується Ключковського і Князевича, то тут ідеться про використання їх експертного і професійного потенціалу. Це юристи, які свою депутатську кар`єру пов`язували саме з опрацьовуванням виборчого законодавства та інших специфічних і складних тем, пов`язаних з юридичним забезпеченням політичного процесу.
Що ж до Королевської, то тут очевидним є використання подвійного потенціалу цього політика – як публічного, так і консультаційно-експертного. До того ж, не можна не враховувати досить серйозні перспективи її політичного майбутнього.
Якщо говорити про Жванію, то тут враховуються здатності його внутрішньої човникової дипломатії між представниками коаліції і опозиції. Він активний політик, який ефективний у політичних кулуарах і тим більше цінний в умовах, коли сама українська політика набуває кулуарного і кабінетного характеру.
Володимир Фесенко, директор центру політичних досліджень «Пента»:
РОБОТА ОПОЗИЦІЇ – ЦЕ НЕ ТІЛЬКИ КРИТИКАНСТВО, А Й ВИРОБЛЕННЯ АЛЬТЕРНАТИВ
Влада запрошує представників опозиції в ці робочі групи з виборчого кодексу, з економічних реформ тому, що звучала критика, що мовляв у підготовці стратегічно важливих документів не беруть участь опозиційні сили. Влада не відразу, але відреагувала на цю критику.
Я знаю цю ситуацію на прикладі Ключковського. Коли постало питання про підготовку виборчого кодексу, вирішили підключити людей, які зробили чималий внесок у розробку законодавства України, а тут однією з найавторитетніших фігур є Юрій Богданович. Його можна критикувати за надмірну любов до пропорційно-виборчої системи, через яку він навіть закриває очі на її деякі негативні моменти. Але проте, він один з найавторитетніших і шанованих фахівців з виборчого права і у Верховній Раді, і в країні в цілому.
Думаю, що з Королевською схожа ситуація. Вона, врешті-решт, голова парламентського комітету з питань підприємництва. Можливий ще один мотив. Не беруся судити, наскільки це відповідає дійсності, але є думка, що участь представників опозиції в подібних структурах сприяє створенню певного демократичного антуражу. Рішення прийматимуться на Банковій, але повинна бути видимість участі опозиції.
Що стосується мотивів самих представників опозиції. Чи потрібно їм брати участь у цих органах? Потрібно. Навіть розуміючи ризики того, що тебе можуть використовувати, як демократичне прикриття, що можуть не взяти до уваги твою точку зору, тим більше що ти там будеш у меншості. Проте – брати участь потрібно. Щоб знати, що відбувається в кабінетах влади, й інформувати громадськість. Щоб заявляти свою позицію, причому заявляти, як у цих робочих органах, так і в публічній сфері. Опозиціонери повинні донести суспільству, в якому напрямі готується виборчий кодекс, і багато інших рішень, що впливають на політику.
Досвід показує, що іноді до конструктивних зауважень влада повинна прислухатися. Думаю, історія з Податковим кодексом повинна багато чому навчити її. Я не бачу нічого поганого в тому, що і Ключковський, і Королевська, і деякі інші представники опозиції беруть участь у робочих групах. Для нормальної демократичної цивілізованої країни це взагалі норма – участь опозиції в таких структурах. У нас демократія деформована різними обставинами, але однак, робота опозиції має полягати не тільки в тотальному критиканстві, а й у виробленні змістовних конструктивних альтернатив.
Віталій Кулик, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства:
ВЛАДІ ПОТРІБНА ПІДТРИМКА КОНСТРУКТИВНОЇ ЧАСТИНИ ОПОЗИЦІЇ
Запрошення опозиції в дорадчі комітети влади доволі зрозуміле. Очевидно, що влада зіткнулася з проблемою формування адекватної суспільним очікуванням державної політики. Вони зрозуміли, що їм необхідна широка база для суспільного консенсусу, для проведення широкої модернізації країни. Ця соціальна база була порушена під час прийняття податкового кодексу і подій на Майдані. Владі потрібна серйозна підтримка конструктивної частини опозиції у формуванні суспільно значущих економічних і соціальних проектів. Тому участь Королевської – це позитивний крок, який сприятиме зваженій політиці, коли враховуються різні інтереси.
Участь у робочій групі Ключковського і Князевича ставить за мету збалансувати вироблення політичних законів. У тому числі й відносно формування виборчої системи, створення нового інституційного дизайну влади і підготовки до написання нової редакції Конституції України. Але думаю, комісія маєі бути розширена і за рахунок людей, які користуються повагою в експертному товаристві. Зокрема, було б доцільно залучити до групи з підготовки Конституції Марину Ставнійчук, Козюбру, інших відомих конституціоналістів.
До питань економічного реформування було б доцільно залучити представників класичної економічної науки, які займаються теоретичними розробками у сфері вибору моделі розвитку економіки.
Вплив представників опозиції на формування політики має бути інституалізовано. Президент повинен зустрічатися з опозицією і вести діалог. При цьому опозиція повинна відмовитися від шантажу й ультиматумів. Тоді можна буде збудувати майданчик, де відпрацьовуватиметься ефективна стратегія державного будівництва.
Віталій Бала, директор агентства моделювання ситуацій:
УЧАСТЬ ОПОЗИЦІЇ НЕ ДАСТЬ МОЖЛИВОСТІ ПРИЙМАТИ РІШЕННЯ НА КОРИСТЬ ПЕВНИХ ФПГ
Нова влада, намагаючись проводити реформи, зіткнулася з проблемою інформованості суспільства, якому вже треба пояснювати, як і чому готуються і затверджуються саме ці законопроекти. Потрібно пояснювати, як вони впливають на життя України і конкретних громадян.
Прихід Королевської в Комітет з економічних реформ – це прямий результат підприємницького Майдану. Влада вимушена визнати необхідність безпосереднього діалогу з суспільством, підприємцями в рамках формального законодавчого процесу. І закономірно, що головним таким комунікатором між суспільством і урядом є глава відповідного парламентського комітету ВР. Завдання Королевської в комітеті – оприлюднити кожну ініціативу, кожне важливе рішення і неоднозначний проект, щоб експертне середовище мали час і можливість розробити доповнення і альтернативні варіанти.
У Комітеті економічних реформ при президентові України представники опозиції отримають додаткові важелі впливу на політику реформування економіки України. Тому участь опозиціонерів при формуванні стратегії реформ вважаю для суспільства нормальною і доцільною.
Олена Мігачова
Комментариев нет:
Отправить комментарий