Нафтове дежавю
Головним досягненням переговорів президентів Росії та України Д.Медведєва і В.Януковича 22 листопада в Москві, які, до речі, були вже десяті за рік (і ще два очікується) стала «нафтова» прихильність з боку Кремля. Вище керівництво України зворушилось і поспішило запевнити Європу, що Україна залишається надійним постачальником палива в країни Європейського Союзу, незважаючи на існуючі розбіжності з Росією щодо ціни на газ, які, як сподівається українське керівництво, в найближчому майбутньому будуть вирішені. Але як би не тішилися українські верхи російським «нафтовим благословенням», всі їхні метання останнім часом серед можливих постачальників чорного золота говорять тільки про одне – завантаження нафтотранспортної системи України практично на межі катастрофи. Якщо не зав`язати на Україні постачання каспійської нафти, то рано чи пізно росіяни залишать наші труби на зручному для них мінімумі, а Укртранснафта вийде на рівень, нижчий за нульову рентабельність.
Щоб розібратися в ситуації, почнемо спочатку. Перший випад в сторону Одеса-Броди відбувся в кінці 2009 року. Почалося з конфлікту, який не на жарт схвилював Європу. Єврокомісія закликала сторони гарантувати безперебійні постачання нафти в країни Європейського Союзу. У ЄК заявляли, що РФ назвала причиною «сварки» той факт, що "російська та українська нафтотранспортні компанії не згодні з умовами транзиту через Україну". Росія тоді попередила Словаччину про можливі перебої в постачаннях по трубопроводу "Дружба", який доставляє сиру нафту з родовищ Сибіру в Європейський Союз - до Словаччини, Угорщини і Чеської Республіки. Але Україна змогла потягнути ковдру на себе, підвищивши на 30% ставки транзиту. Змінений був контракт 2004 року(!)
Головна причина «розбором» – трубопровід Одеса-Броди, який створювався для транспортування додаткових об`ємів нафти до Європи не російського походження, і тоді ідеї практично судилося збутися – по ньому пропонувалося прокачати «чужу» нафту для Білорусі. Але Росія «вчасно» пішла на поступки, і всі правильні кроки української влади застопорилися.
Розуміючи напруженість дружніх відносин з РФ, влада, до речі, будь-якого забарвлення, завжди шукала альтернативу російським постачанням, не раз намагаючись зав’язати тісні зв`язки з каспійським регіоном, Казахстаном. І тут же слідували «дружні» рішення з боку РФ. Так і в листопаді 2010-го – Росію насторожило вдале пробне прокачування Одеса-Броди в аверсному режимі. Воно успішно завершилося 23 листопада. Нафту сорту "Юралс" об`ємом 80 тис. тонн прокачали на ЛВДС «Мозир» з використанням вільних потужностей нафтопроводу «Одеса-Броди» і одній з двох ниток нафтопроводу «Дружба». Спробу так довго відкладали, і тут раптом вийшло. Саме венесуельська нафта, а сюди ще можна додати переговори з Азербайджаном і готовність цієї країни збільшити постачання чорного золота до України, вивели «компаньйона» з рівноваги і Кремль дав «добро» на згадані 18 млн. тонн чорного золота.
"Допомогти", щоб жилося гірше
Як не хочеться Росії побачити в «молодшому братові» конкурента. Причому конкурент – це не віртуальна, а цілком відчутна реальність.
Як відзначає директор енергетичних програм центру "Номос" Михайло Гончар, в нафтотранзитних відносинах з Росією «йдеться про завантаження тих трубопровідних потужностей, які традиційно, з радянських часів, використовувалися саме для прокачування російської нафти до Європи. Оскільки Росія реалізує обхідні проекти і таких трубопровідних потужностей стає все більше, вона може тримати наші труби то довантаженими, то недовантаженими. Після введення РФ трубопроводу БТС-2 для нас залишаються гарантованими об`єми 15 мільйонів тонн, які йдуть по нафтопроводу “Дружба” транзитом через Білорусь, Україну до Словаччини, Угорщини, Чехії. Гарантії завантаження потрібні, а Росія не зацікавлена. В даному випадку вона як «собака на сіні». Те, що сама не використовує - одна справа, але ще й готова зайняти певну позицію лише б не допустити, щоб українці взяли на себе інші нафтові потоки. А Одесса-Броди при експлуатації в європейському напрямі відкриває можливість постачання іншими сортами нафти далі по системі «Дружба» країн Центральної Європи».
«У цьому контексті знакове наступн;е – росіяни не раз пропонували чехам і словакам диверсифікувати їх альтернативний трубопровід, щоб зробити можливими постачання російської нафти по «Дружбі» далі до Європи. Чехи принципово з цим не погодилися. Тобто, Україну підсадили на реверс, а чехів не змогли. Але це було в першій половині десятиліття, що буде тепер - невідомо. Якщо їм вдасться, то повністю заповнять всю південну «Дружбу». Там не буде вільних потужностей для іншої нафти. Це стане блокуючим елементом розвитку Одеса-Броди як транзитного сполучення для постачання каспійською нафтою Центральної Європи. І залишається тільки один варіант – як у випадку з Білоруссю – розширювати діючу ділянку від Бродів до Мозиря, будувати нафтопровід до Польщі, і таким чином розвиватися. Але все це знаходиться у віртуальній площині», - підкреслив експерт.
У свою чергу, провідний експерт з енергетичних питань центру Разумкова Сергій Дяченко відзначає, що «ЄС каспійську нафту вигідніше гнати нашими відведеннями. Чим дорожче барель, тим в процентному співвідношенні дешевший транзит. За нинішніх цін, які протримаються мінімум рік-два, економічна доцільність – 100 дол., все, що вище – спекуляції, і з врахуванням кризи транспортну складову європейці вимушені враховувати. В принципі, добудова до Плоцька – це для ЄС створення економічно вигідного для транспортування нафтопроводу, даний проект не тільки політичний , але й економічний. Здешевлення транспортування - об`єктивна необхідність».
Щодо несподіваної згоди Росії підвищити об`єм потоку нафти до України, то, за словами експерта, «збільшувати постачання і каспійської нафти, і російської ми можемо до певних об`ємів. Просто не буде місця в трубі. Ми можемо наповнити Одеса-Броди повністю, але потім потрібно подавати в «Дружбу» і качати далі. Іншими словами, забиваючи повністю «Дружбу», Росія не дає можливості наповнити Одеса-Броди. У договорах про постачання нафти з РФ, швидше за все, домовлений рівень по нижній маржі. Головне для них зараз – виштовхнути звідти каспійську нафту, тому об`єми і збільшуються. Іншими словами, чим більше ми активізуватимемо Одеса-Броди, тим більше вони завантажуватимуть «Дружбу».
Щодо Польщі, то там вважають проект Одеса-Броди актуальним, його добудова до Гданська не викликає питань. Як відзначив маршалок Сенату Польщі (верхньої палати парламенту) Богдан Борусевич під час зустрічі з прем`єр-міністром Миколою Азаровим, українська сторона свою частину нафтопроводу добудувала, а польська – ні. У випадку якщо Російська Федерація скоротить постачання нафти до Польщі (що було з газом) по нафтопроводу «Дружба», то питання транспортування каспійської нафти в РП може підвищити актуальність нафтопроводу Одеса-Броди-Гданськ.
Крім того, Б.Борусевич відзначив, що польські інвестори придбали нафтопереробний завод в Литві, проте для його роботи немає необхідної кількості нафти, а для постачань палива на цей НПЗ розглядається добудова вітки трубопроводу Одеса-Броди-Гданськ. Хочеться додати, що ідею Польща вже донесла «до вух» Єврокомісії.
Тобто, зацікавлених сторін багато, економічна доцільність явна, не вистачає дії з боку України – постійно маневруючи між двома стільцями, ми, як правило, "провалюємося". І якщо так продовжуватиметься й далі, головні для іміджу країни напрями розвитку будуть безповоротно втрачені.
Коли писалася стаття, стало відомо, що Росія попередила ЄС про можливі збої з постачаннями нафти у зв`язку з аверсом Одеса-Броди, що могло нібито порушити технологічний процес. Та невже наші фахівці не врахували навіть щонайменших нюансів, які могли б стати причиною сплеску «любові» з боку РФ?! Хочеться на випади відповісти таким: невдячне це справа – прагнути показати себе кращим серед гірших, заносячи в розряд останніх своїх конкурентів. Хоча, така поведінка теж варіант, коли не можеш бути кращим серед кращих...
Нана Чорна (УНІАН)
Комментариев нет:
Отправить комментарий