Учора, 21 грудня, майже зовсім непримітно для широкого загалу пройшло офіційне повідомлення Фонду державного майна про те, що на конкурс з продажу державного пакету акцій «Укртелекому» подала заявку всього лише одна-однісінька компанія. Що в свою чергу означає, що ми вже не побачимо по телевізору подібного до продажу «Криворіжсталі» дійства, коли дві величезних світових корпорації на аукціоні азартно збільшували свої мільярдні пропозиції у запеклій боротьбі за український металургійний гігант. Згідно з діючим приватизаційним законодавством, фактично і конкурсу як такого тепер не буде – оскільки учасник лише один, то «Укртелеком» ще раз оцінять і продадуть тихесенько єдиній компанії-учасниці даного конкурсу. Таким чином, можна з упевненістю говорити, що вчорашня скромна інформація Фонда держмайна знаменувала собою закінчення операції, яка може посісти одне з найбільш чільних місць в історії української приватизації. І лише зараз можна уявити всю велич та системність виконаної роботи, що призвело, зрештою, до справді блискучого результату – лише одна компанія наважилась взяти участь у відкритому нібито для всіх конкурсі.
Отже по порядку. Фонд держмайна 13 жовтня цього року друкує офіційне повідомлення про проведення конкурсу. Що одразу впадає у вічі – це термін проведення конкурсу. Конкурс по такому системному підприємству, як «Укртелеком», мав пройти всього лише приблизно за два місяці і закінчитись 28 грудня. На уточнююче питання до голови Фонду, а як же всі інтересанти зможуть вивчити конкурсні документи, розробити програми розвитку, створити достатній кеш (лише стартова ціна становила 10,5 млрд. грн.) за такий короткий термін, голова ФДМУ Рябченко відповів, що всі, хто реально зацікавлений в купівлі «Укртелекому», вже давно морально та матеріально до цього готові. Приблизно те саме він відповів на закиди, що досить дивно було призначати фінал конкурсу в переддень новорічних свят, в розпал католицьких різдвяних канікул. Трохи складніше голові ФДМУ було відповісти на запитання щодо вимоги, яка містилася в конкурсних умовах про те, що брати участь в конкурсі не можуть компанії, в яких частка держави перевищує 25 %. Проте з огляду на побоювання, що “Укртелеком” міг стати через купівлю державними агентами власністю Російської Федерації, навіть цю вимогу можна було вважати частково виправданою.
Далі свою непомітну, але дуже важливу роль зіграло Міністерство фінансів, яке не змогло знайти грошей для проведення роад-шоу по «Укртелекому». Таким чином, чи не єдиним джерелом інформування іноземних інвесторів про конкурс по «Укртелекому» залишилась... газета «Урядовий кур’єр», де було опубліковано оголошення про початок конкурсу. Так і уявляється картина: туманний Альбіон, Лондон, до кабінету одного з членів правління «Брітіш Телеком» заходить його помічник з газетою в руках. «Сер, свіжий номер «Урядового кур’єру». «Дякую Генрі, після цієї продажної британської преси це єдина газета, яку я можу читати». Звичайно, були ще фінансові радники, які моніторили ситуацію в країні, і які зрештою і взяли на себе інформування іноземних інвесторів про те, що в Україні оголошено конкурс. Представник одного з таких радників розповів автору цієї статті, що їхні клієнти були дуже здивовані, коли дізнались, що в Україні вже повним ходом йде приватизаційний конкурс. Звичайно ж, часу вскочити у приватизаційний експрес, який все більше набирав ходу, у них вже не було. Між іншим, дехто з інтересантів таки звертався до Фонду з проханням подовжити час проведення конкурсу, проте за словами його голови, подібні дії йшли б всупереч нормам діючого приватизаційного законодавства.
Як результат таких злагоджених дій влади, навіть серед оголошених вчора головою Фонду компаній-інтересантів, які затребували конкурсну документацію для ознайомлення, ми майже не знайдемо якихось відомих світові назв телекомунікаційних гігантів чи фінансових радників.
Проте, попри всі перелічені проблеми, таки знайшлася одна компанія, яка подала заявку на участь в конкурсі по «Укртелекому». Цей сміливець - ESU (EPIC Services Ukraine). Компанія є дочірнім підприємством австрійського концерну EPIC. Нічого поганого про сам концерн сказати не можна. Справді, як і казав голова ФДМУ, EPIC виступає фінансовим радником низки європейських телекомунікаційних компаній. Був радником при приватизації телекомунікаційних підприємств у Центральній Європі, зокрема, в Словаччині. Але участь у приватизації таких масштабів, та ще й не радником, а повноправним покупцем очевидно у компанії - вперше. Що не може не викликати ряду запитань. Зокрема, на вчорашній прес-конференції голова ФДМУ відмовився повідомити, за які самі кошти – свої чи залучені компанія планує придбати держпакет “Укртелекому”. Викликає і певне здивування й те, з якою оперативністю та, чого вже там казати, безстрашністю компанія поринула в наш темний український приватизаційний процес. Хоча всьому цьому може бути одне просте і логічне пояснення – ця компанія може й не бути кінцевим покупцем “Укртелекому”. Можливо, все робиться в інтересах третьої особи - більш досвідченої в українських реаліях, можливо, з більшим авторитетом в української влади.
Останнім часом у ЗМІ активно мусувалась інформація про наміри Рината Ахметова купити “Укртелеком”, але сам голова Фонду вчора зазначив, що компанія, яка очевидно могла представляти інтереси цього поважного бізнесмена - “Альтана Капітал” - відмовилась від участі у конкурсі. Проте, за великим рахунком, це абсолютно нічого не значить. Для українського великого бізнесу вже стало за правило вирішувати свої майнові питання за допомогою залучення західних фінансових структур.
Як саме може відбутися подібна переуступка підприємства? В принципі, покупець згідно до стандартних умов договору купівлі-продажу зобов’язується погоджувати можливий перепродаж підприємства з тим же Фондом держмайна. Проте, в конкурсних умовах по “Укртелекому” міститься проста відповідь, як навіть цю доволі позірну вимогу можна буде обійти. Зокрема, там нічого не сказано про можливість продажу самої компанії з вже належним їй активом - “Укртелекомом”. Таким чином, нічого не заважає корпорації EPIC буквально вже наступного дня після підписання угоди купівлі-продажу продати свою дочірню компанію ESU, яка на цей момент вже стане набувачем “Укртелекому”, в руки, наприклад, однієї надзвичайно порядної і шанованої людини. Зрештою, якщо людина добра, то чому б й ні?
Андрій Гарасим
Комментариев нет:
Отправить комментарий