Завдяки процедурі ратифікації угод про продовження перебування Чорноморського флоту в Україні Верховна Рада стала колективним антигероєм світових ЗМІ. Віктор Янукович не тільки відзначив, що окремим парламентаріям не вистачає етики, але й оцінив Голодомор за затвердженими в Кремлі лекалами. Російський прем`єр Володимир Путін видав черговий «експромт», запропонувавши об`єднати «Нафтогаз України» і «Газпром».
Харківські угоди Медведєва і Януковича були ратифіковані Верховною Радою, за оцінкою російського президента, «весело й невимушено». Дійсно, в порівнянні з «примушенням до миру» Грузії в серпні 2008 року все виглядало, можна, сказати, цивілізовано. Сесійною залою українського парламенту літали курячі яйця, а не кулі, дим ішов всього лише від димових шашок, а запекла депутатська рукопашна не супроводжувалася штиковими атаками і снайперськими дуелями. І куряче яйце, яке вразило спікера Верховної Ради, як зізнався сам Володимир Михайлович, не привело до його падіння. Він продовжив ведення засідання, в апогеї якого 236 народних депутатів проголосували за ратифікацію Харківських угод, порадувавши тим самим російського і українського президентів.
Опозиція не змогла протистояти натиску коаліційних сил. За визнанням Анатолія Гриценка, який став координатором опору фракцій БЮТ і НУНС, опозиціонери розуміли, що зірвати ратифікацію не вдасться, тому спробували привернути максимум уваги до процедури. Ніде правди діти – це вдалося, і події 27 квітня були широко висвітлені в світових ЗМІ. Телеглядачі й читачі в усьому світі змогли помилуватися і звіриним оскалом коаліції, і неузгодженістю дій опозиції.
Шкода, що західні телекоментатори не звернули уваги на інший факт: слідом за ратифікацією Харківських угод пройшло затвердження Державного бюджету на 2010 рік, яке обійшлося навіть без імітації обговорення, внесення поправок та інших елементів бюджетного процесу, які враз стали непотрібними. Цікаво, чи не здригнеться рука у МВФ видавати 19-20-мільярдний (за оцінками віце-прем`єра Сергія Тігіпка, який проводив переговори з Фондом) кредит уряду свого давнього критика Миколи Азарова. Дефіцит бюджету-2010 складає всього лише 5%, і у Вашингтоні мають бути задоволені. Справа для Азарова й підлеглих за малим: переконати мільйони українців, що поліпшення їх життя вже настало.
Президент Віктор Янукович завбачливо не був присутній в Україні під час скандальної ратифікації домовленостей по Чорноморському флоту. Глава держави в Страсбурзі розповідав членам ПАРЄ про власні досягнення в частині стабілізації влади. Похвалившись дотриманням принципів гендерної рівності в своїй адміністрації, Віктор Федорович оцінив Голодомор в Україні як трагедію народів всього колишнього СРСР. Це трактування «безкорисливі російські друзі» використовують вже не перший рік, мабуть, вирішили поділитися зі своїм українським другом. Парламентаріїв з опозиції Янукович покартав за дефіцит етики. Мабуть, Віктор Федорович готується дати урок політичної поведінки в частині багатовекторності й уміння вгадувати заповітні бажання своїх політичних партнерів.
Поки ж уроки великої політики для українських партнерів проводить російський прем`єр Володимир Путін. Не встиг Володимир Володимирович в Києві запропонувати тісну координацію наших країн в атомній галузі, як у Сочі на зустрічі з Миколою Азаровим висловився «експромтом» за об`єднання «Нафтогазу України» і «Газпрому». Напевно, Путін не дарма свого часу займався дзюдо, і звик супротивника дотискати, хай навіть і на геополітичному татамі. Офіційний Київ вичавив із себе заяву про готовність обговорювати пропозиції російського прем`єра, хоча при такому розкладі в енергетичній сфері з самостійною політикою можна попрощатися раз і назавжди. Навіть цікаво, чи виявиться у лідерів української влади якийсь амбітно-больовий поріг, чи вона дозволить нашим сусідам із Росії продовжувати парадний марш по улюблених мозолях?
Тим часом Юлія Тимошенко висловилася і проти ратифікації, і проти здачі «Газпрому» енергетичних інтересів України. Як і належить досвідченому політикові, лідер БЮТ пропонує власну позитивну програму: розпуск Верховної Ради і проведення дострокових парламентських виборів. На жаль для Юлії Володимирівни, законних підстав для переобрання парламенту немає, а Віктор Федорович, на відміну від Віктора Андрійовича, ще рік тому відмовився йти у неї на повідці. Якщо говорити предметно, то Тимошенко саме час міняти підходи до політичної діяльності. Вождю «біло-сердечних» слід залишити формат передвиборчої кампанії і готуватися до затяжного протистояння, що вимагає не тільки ресурсів, але й надійних партнерів. Дістати їх (за винятком Віктора Ющенка, який патологічно не хоче шукати спільну мову з Тимошенко) Юлія Володимирівна може тільки шляхом реального діалогу, а не використання для задоволення свого самолюбства масовки з лідерів «диванних партій».
Євген Магда
Комментариев нет:
Отправить комментарий