Визволителі та Німеччина,

або скільки німців загинуло у результаті окупаційного режиму 1945-1948 років

Олександр ГОГУН,
Ярослав ТИНЧЕНКО

Тема звірств вояків Червоної армії у Німеччині – дуже болісна. Особливо для нас, їхніх нащадків. Але, все ж таки, правди ми, в країнах колишнього Радянського Союзу, досі не знаємо, хоч на Заході є сотні історичних досліджень – на цю тему.

Ідеологічні підстави злочинів

Те, про що Німеччина й увесь світ знає багато десятиліть, у країнах колишнього СРСР сприймається не інакше як замах на святе. І йдеться не про якийсь дрібний та малозначущий історичний факт, а про терор проти цілої нації – німців.

У світі про цей терор існує численна література. Одне з найпоширеніших видань – «Чорна книга вигнання 1945-1948, останній розділ невизначеного минулого» історика Хайнца Навартіля. Ця книжка вже витримала чотири видання, і ймовірно, що її будуть перевидавати ще й ще.

Перший розділ дослідження Навартіля оповідає про таке сумне та загальновідоме у світі явище, як звірства радянських військ у Східній Німеччині в 1944-1945 рр. У книжці наведено не тільки численні факти та приклади, а й статистика та причини лютування червоноармійців.

У першу чергу, на думку Навартіля, у погромі у Східній Німеччині винна радянська ідеологія та, зокрема, письменник Ілля Еренбург, один з найяскравіших її представників. Адже його статті-кличі «Вбий!» та «Вбий-німця!», що публікували у вигляді передовиць у центральних радянських газетах, загальновідомі. Зрощена радянською пропагандою «школа ненависті» закликала знищувати не есесівців, фашистів чи військовослужбовців вермахту, а саме німців.

Як це робилося

Окремий розділ становлять широко відомі факти зґвалтування німецьких жінок. У книзі описано безліч випадків сексуальних злочинів, самогубств дівчат, убивств після зґвалтувань, а також убивств родичів, котрі намагалися захистити своїх сестер, матерів, доньок тощо. За приблизними підрахунками, загальна кількість зґвалтованих червоноармійцями становить близько 2 мільйонів німкень. Приблизно таку саму цифру жертв Хайнц Навартіль подає і стосовно насильств над німецькими жінками, вчиненими польськими і югославськими партизанами та солдатами, а також французькою армією. Навіть якщо припустити, що загальна цифра в 4 мільйони постраждалих від згвалтування дещо перебільшена, однак можна сміливо стверджувати про явище актів масового насильства стосовно німецького мирного населення з боку союзників.

Ще один важливий, але маловідомий у колишньому СРСР розділ в історії мирного населення Німеччини в 1944-1948 рр. – це масова смертність від голоду, холоду та пожеж в окупованих радянськими військами регіонах. Масова загибель спіткала як і тих з німців, що залишилися на окупованих Радянською армією територіях, так і тих, що незабаром повернулися з евакуації: всі лікарні та більшість житлових будинків були знищені, запаси їжі – спустошені. Кількість цих людських втрат важко уявити, але достеменно відомо, що лише в одній старовинній столиці Прусії – Кенігсберзі (нині - Калінінград) від усіляких негараздів загинуло близько 75 тисяч мирних мешканців – ¾ з тих, що там лишилися.

Смертність німецького мирного населення була особливо високою під час втечі на захід наприкінці 1944 – початку 1945 років. На жаль, є історичним фактом, те, що радянські танки чавили колони біженців, а радянські літаки старанно розстрілювали їх. Ті ж, через кого перекочувалася лінія фронту, ризикували загинути внаслідок ретельних перевірок органів СМЕРШ та НКВС, які за будь-яку ціну намагалися виявити якомога більше «шпигунів», навіть якщо це, насправді були звичайні люди.

Яскравим прикладом жорстокого та масового знищення німецького мирного населення є так звана «атака століття» радянського підводника Марінеско, що потопив транспорти «Гойя» та «Вільгельм Густов», переповнені біженцями з Кенігсберга. За різними даними, легендарний радянський кавторанг отримав Зірку Героя за знищення близько десяти тисяч жінок, дітей та осіб похилого віку.

Тільки цифри

На Заході існує обґрунтоване припущення, що в результаті голоду, хвороб, епідемій, високої дитячої смертності, жахливих життєвих умов після закінчення війни загинуло 5,7 мільйона німців. Першим цю цифру вирахував та обґрунтував журналіст і дослідник з Канади Джеймс Бакве. Правда, Хайнц Навартіль ставить під сумнів таку велику кількість жертв, але впевнений, що померлих після війни німців слід обраховувати не сотнями тисяч, а саме мільйонами.

Велика кількість загиблих припадає на колишніх військовослужбовців німецької армії та мирних мешканців, що потрапили до полону або були схоплені вже після війни.
Частину з них відправляли на примусові роботи, інших – до радянського ГУЛАГу.
Смертність серед цих нещасних була дуже високою. Хайнц Навартіль доводить, що 45 % з числа тих, хто був на примусових роботах, загинуло за різних обставин. 10 відсотків із загального числа в’язнів гинуло ще під час транспортування до радянських концентраційних таборів. Наприклад, вважалося нормою, що в ешелоні з заарештованими, який прямував з Німеччини до СРСР, було щонайменше 2 вагони для померлих у дорозі.
Загальна кількість померлих в ув’язнені чи на примусових роботах німців сучасні дослідники обраховують наступним чином: 1 335 000 – в ГУЛАзі (з них близько 1 030 000 – військовополонені, решта – цивільне населення), 167 тисяч – у французьких таборах, 100 тисяч – в американських, 100 тисяч – в югославських (в останньому випадкові – як військовополонені, так і політв’язні німецької національності). Слід додати, що більшість військовополонених перебувала у таборах до 1955 року (так званої «Аденауерівської амністії»), й лише після того їх почали масово відпускати додому. Тобто навіть ті з німців, котрі не померли у таборах, по 10 і більше років перебували в ув’язненні.

Якщо до цих жертв додати померлих та загиблих під час великої депортації німців зі Східної Німеччини, Центральної та Східної Європи в 1945-1948 рр., то можна сказати, що після 1945 року мирне населення втратило стільки ж, скільки збройні сили Гітлера за всю Другу світову війну. Себто – близько 7 мільйонів людей.

Чи наводити ці цифри втрат мирних мешканців Німеччини, а також їх причини, чи ні – вирішувати авторам сучасних підручників. Однак, коли йдеться про 20 (чи 28) мільйонів загиблих та зниклих безвісти під час війни у Радянському Союзі, все ж таки варто згадувати і про те, що за цю війну поплатилися своїм життям і 14 мільйонів німців.

Санкт-Петербург - Берлін