Травневі свята закінчилися, і на політичній авансцені знову з`явилася Юлія Тимошенко. Лідерку БЮТ, схоже, слабо цікавить кількість прихильників, які прийшли на мітинг (11 травня їх було помітно менше, ніж 27 квітня), куди важливіше постійно нагадувати про себе і не давати владі спати спокійно. При цьому риторичний набір Леді Ю зазнає мінімальних змін: до закликів про імпічмент Януковичу і проведення дострокових парламентських виборів вона додала тільки новину про втрату Україною острова Коса Тузла у разі делімітації морського кордону з Росією.
Найактивніше на дії Тимошенко відреагували в Генеральній прокуратурі: у будівлі на Різницькій провернулися невидимі шестерінки, і на світло боже витягнули справу шестирічної давнини про спробу підкупу помічником Юлії Володимирівни суддів Верховного Суду. Хоча справа практично не має судової перспективи, вона дозволяє тримати в тонусі лідера БЮТ (та вже пообіцяла журналістам, що Віктор Янукович через 3–4 місяці посадить її у в`язницю), і чинити на неї дозований тиск. Часом здається, ніби Юлія Володимирівна добровільно з`явилася б у СІЗО, якби такий варіант дозволив їй бути в центрі уваги громадськості. Поки ж Тимошенко промайнула в прайм-таймових ефірах телеканалів-конкурентів, які належать прихильникам влади .
Перебіжчики поки не вичерпуються і тікають з-під крила Тимошенко в коаліцію. Її права рука Олександр Турчинов професійно суворим тоном пообіцяв кадрові чистки в блоці і радикальну зміну якості роботи політичної сили. Власне кажучи, давно пора, адже минуло декілька місяців з дня перетворення «біло-сердечних» із партії влади на опозиційну силу. Поки ж бютівцям доводиться тішитися тим, що їх віце-спікер Микола Томенко зберіг прописку в парламентській президії, хоч і отримав у напарники комуніста Адама Мартинюка. Володимир Литвин відтепер може зітхнути з полегшенням: «червоний Адам» не схильний до політичних витівок, які б відрізнялись від генеральної лінії партії.
Спікер, як і інші вищі чини України, ретельно готувався до візиту Дмитра Медведєва. Той має намір вперше відвідати нашу країну у якості президента, тому планує низку резонансних кроків. Зокрема – проведення довірчого діалогу з українськими бізнесменами про шляхи відновлення взаємовигідної співпраці між країнами. Тим, хто сумнівається в щирості і чистоті намірів російського президента мало би вистачити «чесного пацанського слова» першого віце-прем`єра Андрія Клюєва. Той пообіцяв, що тема енергетичної співпраці наших країн не знайде розвитку в підписанні документів. Тим часом український президент в інтерв`ю західним ЗМІ дав зрозуміти, що злиття Газпрому й «Нафтогазу України» уявляється йому неможливим, оскільки на паритетне об`єднання Москва ніколи не погодиться. Не поспішатимемо робити висновки з першого боязкого «ні», сказаного Януковичем: коло інтересів Кремля в Україні настільки широке, що лише встигай відмовлятися.
Своєрідний подарунок Медведєву вирішила зробити Генеральна прокуратура, яка виявила призвідників протидії ратифікації Верховною Радою Харківських угод. Ними виявилися депутати-нунсівці Андрій Парубій і Юрій Гримчак, у чиїх руках нібито помітили 27 квітня димові шашки. Партія регіонів вустами свого парламентського вождя Олександра Єфремова вже висловила готовність позбавити «бунтарів» депутатського імунітету – останній раз такий фокус законодавці провертали 10 років тому. Самих «регіоналів», які того ганебного для українського парламентаризму дня розбивали обличчя політичних опонентів, караючий меч Генпрокуратури навіть не полоскотав. Можливо, їх «скальпи» готують до приїзду держсекретаря США Хіларі Клінтон або стратегічного партнера Києва з ЄС.
Євген Магда
Комментариев нет:
Отправить комментарий