Найпоширеніший висновок, до якого приходять, як правило, експерти й журналісти, підсумовуючи каденцію того чи іншого парламенту або уряду: в Україні не відбувається ротація еліт. У цій сумній констатації зазвичай бачать причину наших невдач. Після нової парламентської кампанії журналісти спочатку уважно відстежують новачків, що з`явилися в партійних списках, традиційно з`ясовують, що вони племінники, сини, подруги інших можновладців, а ще через рік-другий доходять висновку, що родинна близькість з високопоставленим паном – єдина гідність парламентського неофіта. Нинішню урядову команду називають «командою молодості нашої», натякаючи на брак у ній нових осіб. Хоча з другого боку, якби вибори виграв інший кандидат, чи зумів би він знайти підготовлених державних менеджерів з числа парламентської молоді? Яка з парламентських фракцій має найяскравіших представників нового покоління?
Віталій Бала, політолог, Агентство моделювання ситуацій:
НАЙБІЛЬШЕ ЛЮДЕЙ З НОВИМ БАЧЕННЯМ ПРИТЯГУВАЛА ВСЕ-ТАКИ ТИМОШЕНКО
У жодній парламентській фракції немає достатньої кількості людей, яких можна вважати політиками нового покоління або, скажемо так, людьми з новим баченням. В Україні серйозний дефіцит політиків нового бачення. З команд кандидатів у президенти найбільше таких людей притягувала у свої лави все-таки Тимошенко. Думаю, політики нового бачення будуть в Україні через десять років, коли нинішній політичною клас піде на заслужений відпочинок. Серед таких нових людей я б назвав Наталю Королевську, Андрія Шевченка, у Партії регіонів Юрія Мірошниченка. За всіх претензій до останнього, він один з небагатьох представників парламентської молоді “Регіонів”, з яким є про що говорити і який здатний визнавати помилки.
Королевська не піддакуватиме лідерові, вона здатна обстоювати свою думку. Таким же, хоч і з натяжкою, можна вважати Андрія Шевченка, оскільки він усе-таки не цілком самостійний. Тут можна говорити й про В’ячеслава Кириленка. Двоє останніх добре бачать ідеологічне майбутнє країни. Ідеологія важлива, але зараз особливо необхідно пропагувати й культивувати економічний націоналізм і регіональний патріотизм. Думаю, що саме регіони (маю на увазі не партію, а області й території) України зможуть культивувати синергію і привести покоління, яке змогло б змінити нинішніх лідерів.
Кажучи про Схід країни, відзначу, якщо в Тимошенко з Донбасу є хоча б один новий представник – Королевська, то в Партії регіонів ми не можемо назвати жодної молодої людини. Подивіться самі: для Луганська в них – Єфремов, для Донецька – Ахметов, Колесніків і Янукович молодший. У цьому сенсі навіть дивною вважаю появу Королевської. Адже в партії вождистського типу, якою є БЮТ, апріорі складно з`явиться особистості. Вони часто втрачають людей, оскільки їх не пускає оточення. Це не завжди залежить від лідера.
Але думаю, Королевська рано чи пізно знайшла б своє місце у виконавчій владі.
Віктор Небоженко, незалежний політолог:
МОЛОДІСТЬ НЕ МЕНШ КРИМІНАЛЬНА ОЗНАКА, ЧИМ ПОХОДЖЕННЯ ЗІ СХІДНОЇ УКРАЇНИ
Я налаштований дуже песимістично з приводу молоді, ротації еліт. Український парламент не справляється з функцією представляти й ростити гідних. Він обирає цинічних, енергійних, які заздрять старшому поколінню з його капіталами. Усі молоді хочуть стати олігархами. Це родова травма української політики. Особливо це підтверджує команда Черновецького. Молодість не менш кримінальна ознака української політики, чим походження зі Східної України.
Анатолій Луценко, директор JMT-Group, політолог:
ЛІДЕРОВІ ПОТРІБНА ХАРИЗМА Й ПУБЛІЧНІСТЬ, ЩОБ ВІДСТОЯТИ СИСТЕМУ ЦІННОСТЕЙ
У проблеми «ротації еліт» є два напрями. Якщо оцінювати ймовірне нове покоління людей за віком, – це одна історія. Якщо шукати людей з новаторським підходом, –це інша історія. Я вважаю, першим головним критерієм у оцінці такої ось новизни особи є професіоналізм. Якщо говорити про людей з інноваційним підходом, то, наприклад, у парламенті їх мало. У фракції «Наша Україна» носіями новаторських ідей були Гриценко і, як би хто до нього не ставився, – Яценюк.
Другий критерій ефективності політика: він має бути носієм певної системи цінностей. У БЮТ носієм інноваційних ідей, особливо в питаннях дерегуляції бізнесу є Наталія Королевська. І вона ж є носієм системи цінностей. Це особливо відчувається зараз. Крім того, лідерові потрібна харизма й публічність, щоб відстояти й реалізувати систему цінностей. Без них реалізувати свої підходи неможливо, новий лідер має бути сильним.
Якщо говорити про інші персоналії... Дуже багато корисних ініціатив у сфері судової реформи пропонував Андрій Портнов, до того як пішов у Адміністрацію президента. Якщо взяти його старі інтерв`ю, то там було багато конструктивних і корисних ідей.
У фракції Партії регіонів таким носієм ідей реформ у соціально-економічній тематиці була Ірина Акімова, до того як пішла в Адміністрацію президента.
Олексій Гарань політолог, професор кафедри політології НАУКМА:
КОЛИ ЛЮДИ ПОТРАПЛЯЮТЬ У ВЛАДУ, ВОНА ДУЖЕ ШВИДКО ЇХ ПЕРЕМЕЛЮЄ
Нові обличчя й люди з прогресивною системою поглядів є в кожній політичній силі. Але в чому проблема? Коли люди потрапляють у систему влади, то ця влада дуже швидко їх перемелює. Вони стають такими самими, як старі політики. Вони обростають посадами, квартирами, мерседесами.
Гадаю, потенціал для змін, безумовно, є. Та й суспільство чекає змін. Потрібно міняти правила гри, вводити закони, які вимагають внутріпартійної демократії. Потрібен пакет антикорупційних законів, треба зробити обов`язковими декларації про доходи політиків та їхніх сімей. Потрібно суворо стежити за виконання законів. Це все взаємопов`язані речі. Адже і під час перших років Незалежності, і після Майдану у владу приходили нові люди. Але в спробі убити дракона вони самі перетворювалися на дракона.
Кожні вибори створюють нові можливості, кожні вибори – це ротація. Але самі по собі нові люди не означають, що це нові можливості для держави. Подивіться, ось ніби нові обличчя – Тігіпко і Яценюк. Але що означають персоналії? Вони щось означають, коли є політичні сили, чіткі програми й прозорість дій у реалізації програм.
Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій:
У НАС НЕМАЄ ПОЛІТИКІВ, ЯКІ Б ЗНАЛИ, РОЗУМІЛИ Й ЛЮБИЛИ КРАЇНУ
Питання поставлене неправильно. І вся неправильність у тому, що ви намагаєтеся зробити ставку на нових політиків-менеджерів з числа народних депутатів, лідерів невеликих і нових партій. Передбачається, що за всіх стратегічних і геополітичних проблем необхідні технократи, які прийдуть на зміну дещо тупуватим технократам радянського й пострадянського розливу з менталітетом господарників, таких собі політичних типажів господарського типу.
Але якщо подивитися на нову генерацію «нью-менеджерів», то бачиш що під маскою нових технократів, менеджерів проглядає обличчя торгаша, фарцовщика, валютного міняйла 90-х років. Вони вміють добре торгувати, торгуватися, починаючи від торгівлі обличчям на численних ток-шоу або своїми бізнесами, які кришувалися старшими товаришами їх тих самих совкових технократів, проти яких сьогодні починають виступати технократи нового розливу.
Нам потрібні не технократи, не господарники, не менеджери, які в кожній мета-, суперпроблемі України бачать виключно торговельну операцію. Нам потрібні стратеги, політики з масштабним мисленням, з історичним баченням країни, з контекстуальним мисленням. Якщо цього не буде, то буде те, що ми побачили в Харкові, коли до питань стратегічного й геостратегічного характеру підходять як до звичайної торговельної операції.
Проблема не в бажанні, не в щирості, не в тому, що зараз, мовляв, менеджери з правильними словами, у правильних костюмах від Бріоні, з хорошою мальдивською засмагою прийдуть рятувати Україну. Проблема в тому, що в нас немає політиків, котрі б знали, розуміли й любили країну і знали й розуміли, що таке Україна. Можна її любити, але не розуміти, можна розуміти, але не знати, що робити з цією любов`ю і з цим розумінням. Вузьке коло цих людей, скажу я, перефразовуючи класика, які здатні встати нарівні й усвідомити стратегічні масштаби проблем, перед якими стоїть Україна.
Такі люди є. Це, наприклад, Валентин Наливайченко – одна з таких фігур. У політиці нам потрібні політики, а не красиві жінки, молоді й розумні чоловіки, добрі бізнесмени, знавці англійської та інших мов, телегенічні й рекламорейтингові персонажі, готові, вступивши в боротьбу за президентське крісло, витрачати багатомільйонні бюджети.
Політик – це не просто успішна людина, це той, хто любить і розуміє, що таке Україна і що має бути з Україною в непрості, а можливо, дуже складні для національної української ідеї 2010-і роки. Україні не потрібний політичний силікон. Нас не врятує політична косметична хірургія, нас не врятують політичні ботокси в прямому й переносному сенсі цього слова. Політики зациклені на зовнішньому боці, на картинці, вони несуть не себе в політику, а косметологію і косметичну хірургію – в себе. Гламур і глянець – це не те, що потрібне українській політиці. Драма української політики в тому, що в ній багато гламуру, глянцю, дешевої жовтизни. Нам потрібні політики глибини, а не дешевої рекламної популярності й продукції.
Віталій Кулик, директор Центру досліджень проблем цивільного суспільства:
ДЛЯ НОВОЇ ЕЛІТИ, ОКРІМ ЗВ`ЯЗКІВ І ДОБРИХ СТОСУНКІВ УСІХ З УСІМА, ВАЖЛИВИЙ ПРОФЕСІОНАЛІЗМ
Суспільство не відповіло для себе на запитання: чи здатні старі еліти на що-небудь, чи вони не здатні на якісь зміни в принципі. Це остання каденція того покоління, яке зросло, здобуло освіту й почало трудову діяльність у СРСР. Їм на зміну приходитимуть люди, яким 30–35 років і які формувалися в незалежній Україні.
Успіх Тігіпка і Яценюка показує, що це не затребуваність у конкретних людях, а затребуваність у нових підходах і нових особах. Тігіпко навіть за дуже демократичними поняттями не дуже молода людина. Але люди над цим не замислювалися, їм потрібні були нові особистості.
У цій ситуації зростає роль молодих людей. Усі зв`язки, залежність і стереотипи, природні для нашої влади, що жила в СРСР, не органічними для нового покоління. Для нової еліти, окрім зв`язків і хороших стосунків усіх зі всіма, що характерно для радянської системи, важливий професіоналізм. Приклад нашої країни показує, що в суспільстві формується запит на професіоналізм, а не на професію «добра людина».
Опитувала Олена Мігачева
Комментариев нет:
Отправить комментарий