Я вперше в Ізраїлі, але іноді здається, що до цієї країни не можна приїхати вперше, сюди можна тільки повернутися, як повертаєшся до рідної домівки... З перших хвилин перебування на Святій Землі на рівні генетичної пам`яті в свідомість стукається - це вже було, було...
До цієї країни не можна приїхати вперше, сюди можна тільки повернутися, як повертаєшся до рідної домівки, утомлений і змучений від нескінченної життєвої суєти... «Здоровенькі булі», - добиває мене молодик на паспортному контролі в аеропорту Бен-Гуріон. Додає: «Та здесь русскоговорящий каждый седьмой! Я тоже из Украины», - зізнається з гордістю, тьопнувши мені в паспорт печатку.
НАВІТЬ НЕ ЗНАЮ, КИМ ТРЕБА БУТИ, ЩОБ ТЕБЕ ТАМ ПОХОВАЛИ
Як відомо, цього року Великдень у православних і католиків збігся з єврейським Песахом, святом на згадку про Втечу з Єгипту.
Святкування християнського Великодня цього року збіглося з єврейським Песахом
Єрусалим і без того будь-якої пори року повний охочих здобути благодать, адже це Свята Земля для всіх монотеїстських світових релігій. Але, що цікаво, в Страсну п`ятницю, в день нашого прильоту, здавалося, що більше за все у Вічному місті саме православних. Та й храмів наших, як з`ясувалося, тут чимало. Водій орендованого нами мікроавтобуса ледве встигав направляти погляди делегації ліворуч-праворуч – православні храми мозаїкою розсипані по пагорбах, позначивши себе вельми гідною архітектурою на карті Вічного міста.
Золоті ворота Єрусалиму - місце звідки за переказами почнеться Страшний суд. У долині перед ними - найдорожче кладовище на Землі
Ось Золоті ворота!.. Знаю про них з дитинства – свято Вербної неділі. Ісус в`їхав в місто на ослові саме через ці ворота. Напередодні розп`яття Його вітали вигуками «Осанна!» - все це відбувалося саме тут. Нікому і ніколи більше не ввійти до Єрусалиму дорогою Ісуса Христа – брами замуровані і, згідно з переказом, ляжуть перед ним під час Його Другого Пришестя. У те, що саме тут прозвучить труба архангела Гавриїла і мертві встануть зі своїх могил на Страшний Суд – вірять мусульмани, і іудеї, і християни. Саме тому перед брамами, в Кедронській долині – найдорожче кладовище на Землі. Гробниці всіх часів і народів сторічними нашаруваннями накладалися одна на одну. Честь бути похованим тут коштувала шалених грошей у всі часи.
«Почім нині козирні місця для смертних?» - цікавлюся у всезнаючого водія. З`ясовується, що «пробити» місце перед воротами неможливо ні при вдалому збігу фінансових обставин, ні по блату – усе продано на багато років вперед.
«Ще встигли купити Пугачова і Кобзон. А зараз, навіть не знаю, ким треба бути, щоб тебе там поховали. Ділянки не продаються нікому – ні міністрам, ні королям », - пояснив наш колишній співвітчизник.
СИЛА ВПЛИВУ ЄРУСАЛИМУ НАСТІЛЬКИ ВЕЛИКА, ЩО ДЕЯКІ НЕ ВИТРИМУЮТЬ
Крім доставки Благодатного Вогню до України наша делегація зобов`язалася виконати в Єрусалимі ще кілька високих місій - освятити на місці гробниці Божої Матері точну копію Єрусалимської ікони, і прийняти з рук Патріарха Феофіла велику християнську святиню - Віфлеємську ікону (зберігається в печері, де народився Христос. – Авт.), щоб на Великодні свята їй могли вклонитися кияни і гості міста.
Точна копія Єрусалимської ікони освячена в Гефсиманії, де була похована Богородиця. Святиня буде в храмі на місці будівництва Кафедрального собору УПЦ у Києві
...Спускаємося сходинками Храму Успіння до гроба Богородиці в Гефсиманії. Тут покоїлася сама Божа Матір, до якої звертаються про заступництво християни всіх народів і часів. За ті майже дві тисячі років від Успіння Богородиці, коли, за переказом Її тіло було перенесене на небеса, місце поховання Пречистої виявилося під багатотонними пластами глибоко під землею. Дякувати хранителям храму - тут мінімум ознак сучасної цивілізації. У тиші й напівтемряві відчуваєш – ось місце, де тисяча років як одна мить, і мить як тисяча років.
Єрусалимській іконі Божої Матері моляться про зцілення душі і тіла
Від усвідомлення того, що торкаєшся місця поховання Богородиці, охоплює неспокій - не почався б Єрусалимський синдром. Сила впливу Єрусалиму на людей настільки велика, що деякі, зустрівшись з його енергетикою, не витримують: виявляють у себе то дар цілительства, то пророцтва, або й почуваються обраними... Одного такого бачила на власні очі – дивний одяг, неадекватна поведінка. (Місцеві кажуть, що Єрусалимський синдром трапляється у людей із здоровою психікою, щоправда з часом минає...)
У офіційної делегації Української Православної Церкви, яка приїхала по Благодатний вогонь, - насичений графік перебування: одразу ж після освячення Єрусалимської ікони нас чекає прийом у Патріарха Феофіла – того самого, який з року в рік молиться в Гробі Господньому про сходження Благодатного вогню.
Єрусалимський Патріарх Феофіл
«Великдень Христовий звільнив також і український народ, і ми зараз бачимо перехід українського народу від рабства до свободи і від тьми до світла. Я хотів би побажати, щоб світло Христового Воскресіння освітило всіх керівників української держави. Хотів би, щоб це світло також привело український народ до єдності і світла в Христовой вірі», - побажав на прийомі Єрусалимський патріарх.
Як хотілося б дізнатися у цієї людини – які слова він звертає до Господа з року в рік, і що саме відбувається, коли весь світ застигає у очікуванні, а він починає свою молитву про сходження Благодатного вогню?
Але святійший іде. Завтра його чекає найважливіша на Землі місія – просити у Бога благодаті для всього світу.
ЗНЕПРИТОМНІЛИХ ПЕРЕДАВАЛИ НАД НАТОВПОМ
До появи Вселенського Патріарха Варфоломея в храмі Гроба Господнього нічого не відбувається. У храмі 48 вівтарів різних віросповідань і християнських конфесій, він переповнений і інтернаціональний «кисіль» ходить ходором, тільки-но комусь заманеться поворушитися. Спасибі київському метро в години пік за «навики борця сумо» – я, можна сказати, прийшла підготовленою. Утім, і з цими навичками непросто.
Шлях до храму Гроба Господнього перекривають кілька поліцейських кордонів. Пройти можна тільки у складі офіційної делегації від країни
Першими до храму Гроба Господнього у Велику Суботу за традицією пускають делегацію вірменської церквиВарто послабити позиції, і право робити вдихи-видихи перехоплюють сусіди - тиснуть так, що ще трохи і, здається, почуєш хрускіт власних кісточок.
У храмі Гроба Господнього в день сходження Благодатного вогню більше 20 тисяч людей
Але про можливість залишити захід нема мові. З храму можуть тільки винести, та й то лише за фактом публічної непритомності. Тоді пильна ізраїльська поліція командує натовпові попрацюватися - підняти нещасного і передати його до виходу над головами.
Ближче до дванадцятої дня віруючі починають молитися. У руках різнобарвними обкладинками замерехтіли молитвослови, акафісти і різними мовами зазвучали прохання до Господа.
Могила Адама праворуч від Кувуклії - просто під Голгофою. Кров Господня, стікаючи на череп праотця, змила гріхи з Адама, і з усіх, народжених після нього.
І здається, ще трохи, і Марія Магдалина, побіжить до учнів Христових, а пращур усіх непевних - апостол Фома, вкладе свої персти в рани Господні, і по всій Землі полине гучне: «Христос Воскрес!».
А поки.... «Згадай мене, Господи в Царстві Твоєму», - в думках повторюю останнє прохання розбійника, що розкаявся, розіпнутого з Христом, - у бік печери, що стала Центром світу. Чого ще просити в такому місці...
КІНЕЦЬ СВІТУ ВІДМІНЯЄТЬСЯ
Зізнаюся, телерепортажі про сходження вогню завжди сіяли в мені сумніви – здавалося це такий фокус, а не палить вогонь, тому що люди від багатогодинного очікування впадають в транс.
Тепер я бачила все на свої очі.
Молитви арабської православної молоді - необхідна складова сходження Благодатного вогню
Найцікавіше починається з приходом Вселенського патріарха Варфоломея близько години дня. Тоді надається право пошаленіти арабській православній молоді. Міцні хлопці в червоних футболках із зображенням лику Спасителя – прихожани місцевих православних, влаштовують мега-драйв – вилізають на Кувуклію (невелика купольна каплиця над місцем поховання Христа. – Авт.) і кричать, щосили арабською «Христос – наш істинний Бог», б’ючи при цьому в барабани і просячи вогню. Це молитва. І лише в дивному вигляді вже багато сторіч вона - необхідна складова сходження Вогню. Вже неодноразово арабів намагалися не пустити на церемонію, але тоді вогонь відмовлявся сходити.
Благодатний вогонь поводиться мов живий - то тягнеться до Гроба Господнього, то до людей, при цьому вітру в храмі немає. Незважаючи на велике скупчення людей жодного випадку спалаху одягу або волосся не сталося
(З року в рік люди з полегшенням зітхають – вогонь зійшов, отже світові відпущено ще один термін. Цей переказ розвінчав протоієрей Олександр Білокур - настоятель храму в ім`я преподобного Феодосія Чернігівського на Святошино в Києві - який подорожував з нами. «Перед настанням останніх часів буде пришестя Антихриста і три з половиною роки скорботи, як зазначено в пророцтвах Іоанна Богослова. Кінець світу не настане абиколи раптом», - заспокоює панотець.)
Після хресного ходу православного духівництва навколо Кувуклії, представники всіх конфесій досліджують її на предмет пожежної безпеки, щоб виключити можливість обману. Кувуклію запечатують, Єрусалимського патріарха роздягають до підрясника, в Храмі Гроба Господнього згасає світло, двері каплиці розпечатують, до неї входить Феофіл – і всі завмирають в очікуванні.
У перші хвилини вогонь не обпалює, ним можна вмиватисяУ моїх руках 33 свічки - за кількістю земних років Спасителя.
Стає страшно порушити тишу, що поглинула колись і крики натовпу, і сльози Богородиці, і стогони Бога, який не мав ніякої провини і помер за всіх нас. Усі прохання життєвого характеру до Господа здалися такими дріб`язковими, що стало соромно і за себе, і за весь світ...
Цього разу Патріарх Феофіл молився близько 7 хвилин.
Провісниками сходження Благодаті стали вогняні потоки, що стікають стінами Кувуклії з-під самого куполу храму, – їх бачили тисячі людей. Каплицю над гробницею осяяло неземне сяйво, за мить патріарх передав Божественний вогонь гінцям, які одразу доставили його у вівтарі храмів, після чого вогонь в лічені секунди запалав в руках у кожного. Звідси його розвозять по всьому світу.
Меценатами доставки Благодатного вогню до України виступили Людмила Русаліна і Микола Петренко - співзасновники групи компаній ”Петрус”
Ганна Горпинченко
УНІАН
Комментариев нет:
Отправить комментарий