Розмови про будівництво хатинки, яке провадиться для Володимира Михайловича Литвина на Печерських пагорбах, у пресі точилися давно. За допомогою наших друзів у правоохоронних органів нам вдалося відшукати цей важливий для громадськості об’єкт і зняти його на фотокамеру.
Для діток або просто вкладення капіталу
Комплекс будівель, що красиво вписалися в гористий ландшафт навпроти Ботанічного саду на розі вулиць Тимірязєвської, 46 та Соловцова, 11, вражає своєю подібністю до палацу гетьмана Кирила Розумовського, відбудованого нещодавно в Батурині. Видно, що замовник будівництва кохається в історії, шанує гетьманів та їхній спосіб життя.
Печерський палац для Литвина
Загальний вигляд палацу з сусіднього двору
Палац Гетьмана Кирила Розумовського в Батурині
Наше джерело звело нас із колишнім охоронцем об’єкта, і ось, що він нам розповів:
- Хазяїн роздобув собі земельну ділянку років десять тому, коли займав високу посаду в Адміністрації президента. Власне, тут не одна, а дві ділянки: одна виходить на вулицю Соловцова, друга – на Тімірязєввську, загалом – майже півгектара землі. Головне приміщення має близько 1200 квадратних метрів, у ньому три поверхи плюс великий підвал. Воно виходить на Соловцова. Тут є басейн, камінна зала, спортзал… Коли я працював, усе це тільки будувалося, зараз, наскільки можу судити за зовнішніми ознаками, там проводять внутрішні оздоблювальні роботи. Окремо зведено будинок для охорони, службові приміщення, трохи нижче – з виходом на Тімірязєвську – великий гараж. Зараз, бачу, на схилі оформили каскади, поставили паркан. У дворі є фонтани, бесідки, красиві ліхтарі.
- А хто будував цей архітектурний шедевр?
- Будівельники мінялися так часто, що зараз важко сказати, чия це заслуга… Тетяна Костянтинівна (дружина Литвина) дуже вимоглива хазяйка, хоча й справедлива. Коли що не так – вона примушує переробляти, і так кілька разів, поки не досягне бажаного результату. Але розраховувалися з нами, як слід, скаржитися не маю на що…
Володимир Михайлович і Тетяна Костянтинівна Литвини
- Чи спілкувалися ви з Володимиром Михайловичем?
- Ні, звичайно. Він бував тут нечасто… Пройде, подивиться мовчки, без жодного слова – і все… Займалася об’єктом переважно Тетяна Костянтинівна.
- Скільки, на вашу думку, коштує цей палац?
- Будівельники казали – що мільйони доларів… Але не знаю точно, я чужі гроші не рахую…
- Чи збирається тут жити його родина?
- Цього теж не знаю. Чув лише, що хазяїн на якомусь етапі охолов до цього будинку. Бо зараз мешкає в ще кращому маєтку – за містом… А це, мабуть, для діток чи просто – вкладення капіталу…
Вхід з вулиці Соловцова
Архітектурний компонент на фасаді будинку
Усе тихо, тільки чути, як станція перекачує фекалії
Хоча місце, де височіє палац а-ля Розумовський, вважається дуже крутим і, мабуть, найдорожчим у Києві, його оточують досить скромні будинки. Палац обнесено муром, але від сусідського ока, напевне, усього не приховаєш, вирішили ми й подзвонили в сусідні хвіртки.
- Литвина бачила один раз, ще років п’ять тому, - сказала одна з сусідок. – Кажуть, його жінка буває частіше, але я з нею незнайома.
- Чи заважає вам будівництво? Ну – сміття, шум, машини…
- Тут усе дуже цивілізовано, ніякого шуму. Якось просила будівельників і мені плитку покласти – зробили не дуже дорого… Тут у нас, знаєте, проблема, каналізація проходить по горі, а будинки стоять нижче. У мене вигрібна яма, а для Литвина поставили станцію, яка перекачує лайно з нижчого рівня на вищий… Ото вона там трохи гуде, коли качає фекалії, а так усе спокійно… Хіба що торохтіли, коли тракторами землю гребли, каскади робили. Останнім часом будівництво пожвавилося, кладуть плитку, паркет...
Вид з вулиці Тімірязєвської
Елемент огорожі
Ділянка з будівлями на Соловцова, 11 та Тімірязєвській, 46
Володимир Михайлович дурниць не коментує
За брамою, що приховує новозбудований палац, відчувається якийсь рух. Видно, як туди-сюди снують охоронці з раціями, щось носять будівельники. Ми натиснули кнопку дзвінка. Відчинив охоронець зі значком, на якому написано «Гепард».
- А чий це палац? – запитуємо, показавши журналістські посвідчення.
- Коли я наймався на роботу, то підписував папір про нерозголошення, - ввічливо відповів охоронець.
- А Литвин тут часто буває?
- Не знаю такого, - буркнув він і швидко зачинив двері.
…Ми зателефонували й самому Володимиру Михайловичу, аби запитати, коли він збирається переїздити в нову оселю.
- Я дурниць не коментую, - лаконічно відповів він через свого прес-секретаря.
Дивно, для більшості людей новосілля – це завжди радість, маленьке житейське щастя – а для Володимира Михайловича «дурниця»…
Оксана Охрімчук, Ксеня Лесів
Комментариев нет:
Отправить комментарий