Події у Верховній Раді сколихнули добру половину нашого села. Більша частина моїх земляків нічого не розуміє й, навіть, не хоче розуміти.
Кажуть, то добре, що Чорноморський флот охоронятиме й надалі Крим і Україну від турків. Ще кажуть: Вам що, Чорного моря жаль? Хто як схоче, то й поїде собі відпочивати до моря. Аби на те гроші були.
Я пояснюю своїм сельчанам, що Чорноморський флот і не думає захищати вас. В першу чергу, цей флот на Чорному морі потрібен російському генералітету з адміралами, разом узятим. Їм усе мало!
Потрібно нам будувати свій флот, своє вояцтво! Ніякі братєлі нас не виручать в чорну годину. Читайте Тараса Шевченка про москаликів, про їхню «добру справу» в Україні, що продовжувалась триста років.
А коли кажуть, що це ніякий не військовий флот, а так собі, купа металобрухту, тим балачкам не вірте. Росія налаштувалася у Франції придбати якийсь корабель незвичайний. Вартістю неймовірною грошей. От він і буде Чорним морем плавати, не доведи господи, лякати туристів, ще й по грузинах стріляти. А швартуватися буде у Криму, у Севастополі.
Вже кілька разів фіксувалися викиди в море сміття і мазуту з військових кораблів Чорноморського флоту. На пляжах керосином тхне, риба дохне, дельфіни тікають, куди подалі. Якщо Росія надалі буде впевнена у своїй недоторканості українським правосуддям, за дельфінами доведеться тікати і українцям з півострова на материк.
Або взяти чорноморські маяки. Кілька років тому нарешті і я поїхав до моря. Відпочивав в Криму в містечку Гаспра. А там стоїть один з кримських маяків. Брат хазяйки, де я зупинився, працював на тому маяку, і провів мене показати. За багато років там зібрали велику колекцію морських якорів, починаючи ще з грецької колонізації півострова. Показав мені місце, де стояв найстаріший за віком якір, знайдений у водах Чорного моря.
–Дивись, постамент порожній. Морячки російські вивезли цього якоря до Севастополя, а звідти, кажуть, що до музея в Петербург забрали.
Оце маємо в себе такого дбайливого орендаря! Дивитися треба в оба, бо квартирант отой, "чесніше не буває", потай вигрібатиме з Криму усе найцінніше. Як і робилося досі, ще з часів Катерини-цариці.
Якщо думаєте, уся справа у Чорноморському флоті, то даремно. Ви подивіться, не встиг наш президент з російським домовитися за базування Чорноморськиого флоту разом з газом, як ба-бах! На другий день Путін до Києва прилітає. Давно не бачились! Росіяни кажуть: «Пусти козла в огород, так он всю капусту сожрет». Бачить Путін, діло пішло з хохлами як по маслу, пропонує атомну енергетику разом будувати. А чому разом? Тому, що Путін такий добрий і хороший? Ні! На Україні величезні поклади урану, унікальні поклади, таких в Росії нема. Ось де собака заритий! От вам і хоче Путін лапу свою на український уран накласти. Все путьом!
А згодом якийсь олігарх московський приватизує наші уранові рудники, а українці стоятимуть у черзі за своїм же ураном, щоб в нього прикупити.
Люблю я російські прислів`я: «Лиха беда начало!» А ще хочуть росіяни інженерні креслення наші забрати. Ті, що заводу нашому літаковому належать. Тут мудрість пригадалася: «Понадився журавель до бабиних конопель». Без креслень антоновських Росія не може налагодити випуск літаків на своєму заводі. Ми їм - креслення, а вони нам «большое вам спасиба», і кілька процентів з мільйонних валютних прибутків від продажу літаків по всьому світові. Креслення в будь-якій справі – головна штука! Ви дивіться, які розумні! Пропонують нам: давайте спільне підприємство організуємо! Спільне, воно, звичайно, це добра річ. Тільки, чомусь, головними на цьому підприємстві знов росіяни себе призначають. Директор їхній, і гроші ділитимуть, як циган на базарі ділить: це тобі, а це усе мені! Раз директор їхній, то й прибуток буде їхній. «А вам, брати українці, велика подяка наша!» Як велика дуля від Панька. Несправедливо! В літаках головне не алюміній, його і в Африці дістати можна. І не оббивка крісел з клtйонки. А інженерні креслення!
А наш президент вуха розвісив, й взаправду думає, що росіяни його за товариша мають, за такого собі братєлю одної крові. Дружба дружбою, а пильнувати треба! Не так, звичайно, сваритися, як Ющенко, а брати їх розумом, хитрістю нашою, українською.
Розказують нам по телевізору, і в газетах, що росіяни, як скуплять наші заводи й фабрики головні, одразу зарплати виростуть, і безробітних по пальцях можна буде тоді лічити. Чого оте дурням слухать? Погляньте на саму Росію, що там коїться. З нафти та газу гроші гребуть лопатою, а народ не так вже добре живе, як кажуть, хоч дешеву водку п`ють, і пенсії в них такі ж маленькі, як і в нас. Так само, як і українці, на своїх олігархів ішачать. Так ви думаєте, що російські олігархи свій народ погано годують, а до нас прийдуть, щоб ми щасливі були? Ой, не віриться!
Одне не розумію, куди наші українські олігархи дивляться? Адже голови мають, грошенят стільки нагребли, може, накрали, так все одно ж розум потрібен! Невже наші пінчуки, ахметови і коломойські так їм довіряють, думають, що росіяни з ними ділитися будуть, як рідний брат з рідним братом? Не треба для того університетів закінчувати, щоб розуміти – не буде цього ніколи, як і не було ніколи.
Якщо думають наші мільйонери, що годочків зо п`ять ще зможуть смоктати соки з української землі, а там – на острови в теплі океани подадуться, і будуть жити в своє задоволення, залишивши нам руїни розгрібати, так вони, ріднесенькі, помиляються. Не встигнуть! Росіяни прийдуть і заберуть усе дуже-дуже швидко, можете не сумніватися. Янукович, бачте, як щедро почав нарізати, скоро й віддавати нічого в країні не залишиться. А ви кажете, Чорноморського флоту Росії не жаль нам тримати у Криму.
В нашому селі є інтернет лише в кількох домах. Може, земляки прочитають, які слухати від мене правду не дуже то й хочуть. Таке враження, що їм байдуже, що там коїться у Севастополі, у Криму. Аби сало своє було у коморі, і сонячне та в міру дощове літо для свого ж таки городу. Таких українців, як наші, один класик української літератури називав чухраїнцями. Чухраїнець, зазвичай, свою потилицю чухає майже до дірки в голові, коли поїзд вже пішов, і нічого не можна вдіяти навздогін.
Федір Дмитрович Лимар, вчитель-пенсіонер, село Андріївка Полтавської області
Комментариев нет:
Отправить комментарий