ЧФ потрібен Росії лише як політичний фактор

Чорноморський флот – це занадто виска ціна за адекватну вартість газу, яку ми б мали й так отримати. Але коли я чую ці безперервні звинувачення на кожному кроці від Юлії Володимирівни, то в мене виникає запитання: пані, чи не таку дорогу ціну ми заплатили за те, щоб анулювати дуже шкідливі для України положення українсько-російського договору щодо газу, коли завдяки Юлії Тимошенко Україну було буквально підчеплено на ланцюг.

Втрат зазнає не так Україна, як Янукович

Перша причин всіх цих бід, на мій погляд, не Янукович, а Тимошенко. Вона заклала основу, за якої Росія тепер може шантажувати Україну. Причому я думаю, абсолютно свідомо. Це були якісь дуже непристойні домовленості між Тимошенко і Путіним. Але вона вже це зробила. Тепер ми мали якимось чином вирватися з цього газового зашморгу і могли зробити це або втратою авіабудівної української корпорації (попередньо пропонувалося), або втратою прав на Севастополь (а це фактично поступова анексія Севастополя), або, на певний час затягнувши пасок, вийти на енергетичну незалежність від Росії.

Ми вже це почали робити. Споживання газу в Україні скорочено. Нарощується видобуток власного газу. Шельф Чорного моря будемо освоювати. Термінал для скрапленого газу запланували будувати. Сланцевий газ уже знайшли. Нам треба було півтора-два роки протриматися, і ми могли сказати Росії: не ви диктуєте умови, а ми. Ми можемо купувати ваш газ, а можемо і не купувати. Маючи можливість шантажувати Росію, ми самі піддалися на шантаж.

Основних втрат від договору зазнає не стільки Україна, скільки Віктор Янукович. Він не має тепер можливості швидко і форсовано збільшувати кількість членів коаліції у Верховній Раді й унаслідок цього фактично позбавити “золотої акції” комуністів. Вони далі матимуть можливість його шантажувати на кожному кроці, тому що розширити коаліцію до тієї кількості, коли голоси комуністів можна не враховувати, тепер буде набагато важче.

Раніше депутатів, які переходили до коаліції, могли звинуватити у зраді Тимошенко або Ющенка. Хоча Ющенко вже, даруйте, – “смітник історії”, а Тимошенко, зважаючи на те, як вона зараз поводиться, – майже фігура з музею воскових фігур Мадам Тюссо… А тепер депутатів-перебіжчиків на кожному кроці звинувачуватимуть у тому, що вони зраджують Україну.

Звертатися до українців у Центрі та на Заході держави Януковичу тепер буде важче. Він фактично втрачає колосальну можливість, яка йому відкрилася була останнім часом внаслідок абсолютного паралічу й маразму в діях опозиції. Він мав можливість стати повноцінним президентом держави. До цього потрошку йшло. Тимошенко робила все, щоб Україна сприйняла Януковича як свого, незважаючи на його дурнувату кадрову політику...

Зараз він це все втрачає.

Україна втрачає статус нейтральної держави

Чому така угода нам невигідна в глобальному політичному аспекті… Україна в принципі мала шанс визначитися як нейтральна держава. А нейтралітет дістається дуже важко. Це дуже болісний процес, тут чимало протиріч...

Але не може претендувати на активний нейтралітет країна, на території якої перебувають військові бази іншої держави. Ми знову опиняємося в підвішеному стані, коли ми не є членами НАТО, не маємо офіційного нейтрального статусу й не зможемо його отримати, принаймні до 2042 року. Це погіршення системи безпеки країни.

У Севастополі міг бути створений потужний торговельний порт

Економічні втрати абсолютно однозначні. Севастопольська бухта дуже вигідна для двох речей. Перше – для створення там потужного порто-франко – з чорноморським портом і вільною економічною зоною, що могло б давати колосальні прибутки для України. І друге – одну з бухт можна було б відвести для військової бази спільного командування для підтримання миру в Чорноморському регіоні. Це могла б бути база, побудована на основі російських і українських флотів із залученням кораблів із Румунії, Болгарії і Туреччини – щоб це були справді міжнародні військові сили. Це рішення не суперечило б Конституції і дало б нам деякі геополітичні переваги. Але ми його втратили.

ЧФ потрібен Росії лише як політичний фактор

Чорноморський флот, базований в Україні, взагалі не має жодного військового значення. Ну, сиділа в нас Росія в Севастополі, і крім кількох інцидентів, загалом великої біди не було. Ми знали, що все закінчиться у 2017 році й “до побачення”, далі по- іншому будуємо відносини. Якщо вони залишаться, то так само сидітимуть... Купа гнилих, іржавих корит, які поступово йтимуть на дно. Кремлю Чорноморський флот потрібний лише як політичний фактор, а не як військовий. Росія ніколи не витрачатиме мільярди доларів на нові кораблі в басейні Чорного моря, які нікому тут не потрібні.

Угода неконституційна, але Верховна Рада проігнорує Конституцію

Рішення, прийняте вчора в Харкові, є неконституційним. Оскільки в Конституції виписано дві норми. Перша (в основному тілі Основного Закону): на території України не можуть перебувати військові бази іноземних держав. У прикінцевих положеннях написано, що військові бази, які на момент прийняття Конституції діяли на території України, можуть в ній залишатися до завершення відповідного договору, ратифікованого Верховною Радою. Договір, ратифікований ВР, передбачав закінчення оренди у 2017 році. Навіть якщо в тому договорі прописана можливість його продовження, там зазначається, що це має відбуватися у відповідності до певних процедур: в останній рік дії цього договору і на термін до 5 років. Положення, які зараз є в новому договорі між Медведєвим і Януковичем, не відповідають старому договору. Тож вони мають розцінюватися як абсолютно новий договір щодо базування Чорноморського флоту. А новий договір не може бути укладений, оскільки напряму суперечить Конституції.

Але Конституцію ніхто міняти не буде. У нас Конституцію просто тупо проігнорують. Так звані “зміни” до попереднього договору будуть ратифіковані. Мовляв, згідно з Конституцією флот іноземної держави перебуває на території України тільки відповідно до договору, ратифікованого Верховною Радою. ВР його ратифікувала – ми ж, бачте, нового договору не укладали, а внесли зміни до старого чи пролонгували його дію.

Хоча я наполягаю, що розглядати це як пролонгацію старого договору не можна. Це зовсім інший договір, оскільки його статті суперечать статтям базового договору.

Але це буде проігноровано…

Зупинити зараз нічого не вдасться. Договір вступить в силу…

Угоду скасує Конституційний суд за нового президента

Конституційний суд відмовився розглядати питання щодо положення про військові бази іноземних держав, хоча це пряма норма Конституції – і він мав би давати свої пояснення.

Але користуючись тим, що наш дорогий КС завжди грає під того, хто при владі, регулярно міняючи свої позиції, при наступному президенті можна буде знову до нього звернутися й автоматично дістати негативний висновок з приводу перебування Чорноморського флоту РФ і в односторонньому порядку як неконституційний акт денонсувати це «продовження». Хоча то, звичайно, буде досить скандальний процес.

Тарас Чорновіл, народний депутат України