Окрилений ратифікаційним та бюджетним бліцкригом, Азаров не шкодував епітетів на адресу своєї попередниці – назвавши уряд Тимошенко «зграєю», яка розграбувала бюджет, він звернувся до свого російського візаві з закликом оприлюднити запис зустрічі, на якій Тимошенко, як він стверджує, також була готова безвідмовно подовжити перебування російського Чорноморського флоту на українській території.
Іронія полягає в тому, що півгодини раніше, без жодного слова обговорення, “регіонали” ухвалили 245-ма голосами бюджет, який не просто прийняв естафету від Тимошенко – стикувальні модулі бюджету-2010 і бюджету-2009 припасувалися одне до одного так щільно, що утворили гармонійну управлінсько-фіскальну конструкцію. На словах ганьблячи й демонізуючи Юлію Володимирівну, відхрещуючись та відкараскаючись від політики її уряду, насправді уряд Януковича – Азарова своїм бюджетом продовжив започатковане Тимошенко. Косметична відмінність між «п’ятитисячником» та «шеститисячником» (номери бюджетних законопроектів на 2010 рік, розроблених урядами Тимошенко й Азарова), звісно, існує, однак ДНК в них спільне. Ті заходи й економічна ідеологія (нарощування боргу, безконтрольна видаткова булемія Стабілізаційного фонду, викрутаси з відшкодуванням ПДВ тощо), які розпиналися на ток-шоу вчорашніми опозиціонерами, тепер ними ж беруться на озброєння.
Закон про підвищення соцстандартів: творча інтерпретація
Жовтневий минулого року закон 1646 про підвищення соціальних стандартів виявився блискучою політтехнологією, реалізація якого додалася до повалення Тимошенко, продовжує виконувати свою політтехнологічну роль. Окрім передвиборчої ідіосинкразії, до цього закону (ще б пак, “Регіони” разом з Ющенком перехоплюють першість з популізму), Тимошенко ще раніше припустилася іншої помилки, позбувшись свого головного економічного політтехнолога – Віктора Пинзеника.
Адже саме Пинзенику, подейкують, належить авторство геніальної ідеї, як приборкати нестримне зростання фонду заробітної плати в бюджеті. З цією метою було запропоновано розвести поняття «мінімальної зарплати» і «розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника І тарифного розряду Єдиної тарифної сітки». Ця ідея була реалізована вперше в бюджеті на 2009 рік, коли перший показник було встановлено – поквартально – на рівні 605, 625, 630, 650 гривень – у той час як другий був заморожений на рівні 545 гривень. Оскільки всі оклади бюджетників вгору по тарифній сітці перераховувалися вже не від мінімальної зарплати, а від заякореного і знерухомленого першого тарифного розряду, це давало змогу в кризовий рік утримати фонд оплати праці в бюджетній сфері від зростання некерованої заборгованості.
У бюджеті-2010 “регіонали” на повну скористалися винаходом Пинзеника, записавши за урядом право (пункт третій Перехідних положень) «забезпечити у 2010 році підвищення розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника І тарифного розряду Єдиної тарифної сітки». При цьому динаміка перегляду цього розміру залишається неоприлюдненою і навряд чи вона збігатиметься зі змінами мінімальної заробітної плати. Таким чином, заощаджуються мільярди гривень – а запевнення уряду в тому, що він повноцінно врахував у законі про бюджет вимоги закону про підвищення соціальних стандартів, – не відповідають дійсності.
Дефіцит без гальм
Інша споріднена ланка в ДНК бюджетів від Тимошенко й Азарова – це безрозмірний дефіцит. Обсяг дефіциту в 58 млрд. грн. (або 5,3 відсотка ВВП), задекларований у першій статті бюджетного закону, – це від лукавого. Насправді в тексті бюджету міститься кілька статей, котрі дають урядові повний карт-бланш на збільшення дефіциту на власний смак і розсуд, не питаючи дозволу ВР. Запозичати понад ту стелю, що намальована художниками Мінфіну в бюджеті, можна в п’яти випадках.
Перше – якщо не виконується план доходів бюджету (стаття 78).
Друге – можна випустити досхочу, аж до 30 млрд. грн., облігацій на рекапіталізацію банків (стаття 75).
Третє – можна набратися кредитів у міжнародних фінансових інституцій (стаття 76).
Четверте – випустити для «народників»… даруйте, для Аграрного фонду облігацій на ще п’ять мільярдів гривень (стаття 77).
І п’яте – надумається влада провести цього року місцеві вибори, так напоготові стаття 48, яка теж дає змогу запозичати на фінансування виборів понад обсяги, встановлені бюджетом.
Зайве казати, що всі ці збудники дефіциту були вмонтовані в бюджет-2009, і вони значною мірою спричинилися до того, що торішній дефіцит сягнув астрономічних 105 млрд. грн. Усі ці бацили галопуючого дефіциту були скопійовані й у вересневий проект бюджету від Тимошенко, а тепер – відтворені в бюджеті її, здавалося б, антипода Азарова. Хіба що з однією відмінністю – Тимошенко, роздаючи передвиборчі квартири, нарощувала дефіцит за рахунок Державної іпотечної установи, а Азаров – треба ж чимось догодити і литвинівцям – робитиме це, підгодовуючи облігаціями Аграрний фонд.
Стабілізаційний фонд – L’Immortal
Двадцять дві кулі вийняли з тіла Жана Рено в останньому бойовику L’Immortal («Безсмертний»), однак він вижив на горе своїм ворогам. Десятки звинувачень всадили вчорашні полум’яні опозиціонери, а сьогодні – урядовці, в тіло Стабілізаційного фонду, звинувачуючи попередників у безконтрольності використання ресурсів з цієї годівнички, оповитої флером повної непідзвітності. Здавалося б, з приходом поборників фіскальної прозорості до влади сконати Стабілізаційному фонду першому, і покотиться його голова, себто відповідна стаття закону, що його породила, з плахи нової бюджетної політики.
Та де там – як Жан Рено, Стабілізаційний фонд у бюджеті 2010 року випростався на повну силу, додав ваги (30 млрд. грн. на противагу тимошенківським 27 млрд., з яких використана була третина) і позичив у Тимошенко класичну дефініцію, на які саме витрати (окрім прописаних у бюджеті видатків на копальні, озброєння, Євро-2012 тощо) можна скеровувати його кошти – на «інші видатки». Це мрія кожного урядовця – отримати рядок у бюджеті під назвою «інші видатки». Ним сповна скористалася Тимошенко, що тільки не фінансуючи під парасолькою «інших витрат». Тепер ця мрія починає збуватися і для Азарова.
Державні гарантії – уже 45 мільярдів гривень
Уряд Тимошенко роздав державних гарантій на мільярди гривень і заслужено наразився на критику тодішньої опозиції та численні вето тодішнього президента. Чи припинив цю практику нинішній уряд? Почитайте статтю 13 закону про бюджет – він благословив надання нових гарантій на суму в 45 млрд. грн. Звісно, за “регіоналів” ці гарантії надаватимуться не на партійній, а на прозорій і тендерній основі й виключно під гарантовані бізнес-плани, стратегічно важливі для розвитку держави (ха-ха).
Відшкодування ПДВ натурою
Одне з нарікань на адресу Тимошенко від “регіоналів” стосувалося відшкодування ПДВ зернотрейдерам натурою – себто зерном. Досхочу покритикувавши Тимошенко, її наступники тепер гідно оцінили її інтелектуальне надбання і… продовжили практику відшкодування ПДВ зерном статтею 88 щойно ухваленого закону про бюджет, забувши при цьому по-джентльменськи подякувати Юлії Володимирівні.
...А найбільше, за що ганили Тимошенко, – за закритість фіскальної та економічної інформації. І було за що. Ось тільки самі ж наступають на ті самі граблі. У витратах бюджету за кодом бюджетної класифікації 3511190 заплановано півмільярда гривень на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку регіонів. При цьому жодного натяку, які населені пункти отримують право на цю субвенцію ні в тексті бюджету, ні в пояснювальній записці не знайти.
Хто здивується, коли при звіті про виконання бюджету за 2010 рік (якщо практика таких звітів узагалі на той час існуватиме) країна дізнається, що половина цієї суми була спрямована в місто Єнакієве?
Станіслав Голубенко
Комментариев нет:
Отправить комментарий