Jubilations – 68 картин та 34 вірші, присвячені кіномитцям, написані самою Жульєт. Вони будуть представлені в галереї "Цех" з 13 квітня до 8 травня.
У Києві Жульєт поспілкувалася з українською пресою.
Вона слухає різноманітну музику: рок, джаз, реп. Жульєт це пояснює тим, що у неї ростуть двоє діток. А також вона не думає про мрії, бо, за її словами, існує все лише тут і зараз, усе прекрасне робиться кожної миті. І не може бути якоїсь мрії поза цим моментом.
– Я не жалію про минуле, і в мене немає мрій про майбутнє, для мене є лише теперішні моменти.
Вміщуючись перед камерами, Жульєт випила склянку води й сказала українською:
– За здоров’я.
Акторка одразу сказала, що не любить сама просто так говорити. Вона любить, коли її запитують.
Пані Жульєт, що вам вдалося вже побачити в Києві?
У мене було багато інтерв’ю, тому ще нічого не побачила. Але я дуже сподіваюся, що щось таки побачу.
Україна – це така країна, яку хочеться для себе відкрити, знайомитися з нею.. Вона була в складі Радянського Союзу, потім здобула свою незалежність, вона твориться зараз…
Чи можете більше розказати про проект, з яким приїхали до Києва?
Ідея зародилася під час вистави «Сучасного танцю». Це був доволі незвичний досвід. Протягом семи місяців ми виступали з цією виставою. Я була настільки втомлена, що втрачала свідомість, тому минулого жовтня вирішили припинити цю виставу. Але як наслідок з цими танцями, ми побували в одинадцятьох країнах. Тоді нам запропонували зробити ретроспективу найкращих фільмів…
За свою кар’єру мені довелося попрацювати з великою кількістю людей, з різними традиціями, тому мені не захотілося залишатися пасивною і просто їздити показувати фільми. Говорити лише про минуле – теж нецікаво. Тому я вирішила зробити таку своєрідну відповідь режисерам, з якими я працювала над створенням фільмів. Вони показували мене, направляючи на мене свої камери, а я їх у відповідь зображала пензлем.
Ви брали уроки малювання чи ви самоучка?
Коли мені було дев’ять років, моя мама купила мені сто книжок з кращими шедеврами живопису. У нас просто було не дуже багато грошей, а як тільки вони з’явилися, то мама мені їх купила.
На вихідних я просто сідала й робила копії з цих книжок.
Крім того, у школі я вчилася не дуже добре, бо мене не цікавили всі ці підручники. Тому я малювала. Через це моя особистість знаходила вихід, стверджувалася, реалізовувалася.
З одинадцяти років я вчилася в такій собі експериментальній школі, де в нас були дуже різні заняття, вчили також працювати з малюнком. Мій вчитель з малювання навчив мене бачити зв`язок між світлом і тінню. По-перше, це захоплює. По-друге – це символічно, тому що в грі актора теж є робота зі світлом і тінню.
Я не можу малювати олійними фарбами. Я одного разу спробувала, це було так жахливо. Тому для мене було радістю відкрити акрилові фарби, які дуже швидко висихають.
Звісно, бувають періоди, коли я можу малювати, коли – не можу.
Кожна людина, яка досягає популярності, відчуває тягар соціальної місії. Яка соціальна місія для вас найбільш приємна?
Я б з вами не погодилася щодо місії, бо, як на мене, наша місія полягає в тому, що ми робимо те, для чого ми створені.
У мене був період, коли я намагалася зробити щось у соціальній галузі. Їздила в Камбоджу, де працювала з асоціацією, яка займалася сиротами. У мене тоді якраз народилася моя перша дитина. Я тоді подумала, що було б добре, якби мій син мав зв`язок з людьми, які живуть на іншому континенті й мають не такі комфортні умови для життя.
Проте потім усе погано закінчилося, бо виявилося, що один з керівників цієї асоціації – педофіл.
Це була страшна історія. Відтоді я не погоджуюся з тим, що всі зірки повинні займатися благодійністю.
Один режисер сказав, що люди повинні самі вирішувати проблеми своєї країни. Успіхи їхньої країни повинні бути їхнім досягненням.
Щодо місії в нашій безпосередній роботі… Важливо зробити правильний вибір фільму. Тобто зробити фільм хорошим.
Я ретельно підходжу до вибору фільму. Я не керуюся намірами заробити гроші чи просто здобути популярність.
Красивих жінок прийнято запитувати про секрет їхньої краси. Який ваш секрет?
Я не знаю жодного секрету, окрім кохання. Ще кілька років тому я відкрила для себе давньокитайські знання, які пов’язані з людською енергією. Притримуюся думки, якщо в людині дуже добре функціонує позитивна енергія, то краса людини досягає свого максимуму.
Наскільки для вас є важливою політична, етична складова у фільмах?
Для мене дуже важливо бачити, в якому напрямку рухається фільм, коли я погоджуюся на роль. І які думки це кіно може народити в глядача.
Чи правда, що ви є хресною мамою дев’ятьох камбоджійських дітей?
Ні, їх тільки п’ятеро. Ми з ними тільки листуємося. Свою долю вони вирішують самі.
Для мене достатньо знати, що вони мають можливість спати в нормальних умовах.
Ви сказали, що у вашому житті дуже багато кохання. А чому ви ніколи не виходили заміж?
Мені двічі пропонували одруження, коли стосунки закінчувалися. У третє, мені здається, це вже буде не розумно. І взагалі я не дуже розумна.(Сміється. – Авт.).
Ксеня Лесів
постiйна адреса статтi:
Комментариев нет:
Отправить комментарий