Міністр освіти Дмитро Табачник “дозволив” українським вишам навчати іноземців будь-якою мовою.
– Наші університети можуть навчати тією мовою, якою захочуть навчатися іноземці. Технічні фахи – російською мовою, Київська політехніка цілий ряд базових фахів веде англійською, Харківська політехніка готує англійською, і тут немає ніякої проблеми, – роз’яснив міністр на прес-конференції у Харкові після завершення розширеної колегії МОН.
Табачник зазначив, що за останні 5 років, коли було запроваджено навчання у вузах лише українською мовою, почався величезний відтік студентів з арабських та азійських країн – “почали втрачати в першу чергу держава й вищі навчальні заклади”.
– У нас щороку вступало за контрактом близько 5 тисяч громадян Росії. 1 вересня 2009 року вперше цей показник майже на чверть скоротився. Він уперше впав за останні 7-8 років нижче 4 тисяч – 3 тис. 860. Тому ми повинні повертати іноземних студентів до наших вищих навчальних закладів. Це майбутні інженери, які будуть зорієнтовані на українське виробництво, це майбутні лікарі, які будуть зорієнтовані на українські клініки, на українські школи. Це, зрештою, міжнародний авторитет України й величезні кошти, – наголосив Табачник.
Мета начебто благородна. Але навіщо Табачник винаходить велосипед і видає з себе “доброго поліцейського”? Хіба раніше потужні українські вузи, які десятиріччями готували майбутні професійні кадри для інших держав, не мали російських чи англійських груп? А китайською чи арабською наші викладачі все одно не заговорять.
Студент з далекої Індії Чакрадар п’ятий рік вивчає лікувальну справу в Україні. До Луганського державного медичного університету хлопець вступив за порадою індійських лікарів, які свого часу навчалися й працювали в Україні. Чакрадар розповідає, що навчання ведеться англійською, і рівень викладання доволі високий.
– В основному читають лекції ваші українські викладачі, у них гарна англійська, у деяких, щоправда, трапляються мовні проблеми, але вони все одно намагаються пояснити матеріал. Є викладачі-араби, але їх набагато менше.
– Я веду повний курс дерматології для студентів-іноземців в Національному медичному університеті, – розповідає УНІАН доктор медичних наук, професор, відомий лікар-дерматолог Ольга Богомолець. – Викладання для них ведеться виключно англійською мовою, тому що російською або українською більшість із них не володіють, іноземні студенти знають, звісно, свою рідну мову і обов’язково англійську. Щороку до нас вступають студенти з різних країн. Торік була Швеція, деякі країни Європи. Цього року в мене група складається переважно з представників арабських країн, плюс Індія, Лівія, Гана. Не кожен викладач може читати лекції чи проводити практичні заняття англійською. Але на кожній кафедрі є відповідальний, хто вільно володіє розмовною і професійною англійською мовою, хто або навчався, або викладав за кордоном. Я вважаю, що на сьогодні просуватися професійно без знання англійської мови неможливо.
Ми вирішили звернутися й до керівників згаданих Табачником технічних вузів – Харківської і Київської політехнік – і з’ясувати, невже до міністерського наказу їх «притискали» й змушували навчати іноземців українською?
– У нас навчаються іноземні студенти з 42 країн світу: Південно-Східної Азії, арабських та африканських держав. Найбільша група студентів з Китаю, дуже велика з Ірану, – розповідає ректор Національного технічного університету “Київський політехнічний інститут” Михайло Згуровський. – Навчається студентка з Канади і готуються до приїзду декілька студентів з США. Для Китаю ми свого часу підготували двох міністрів – цивільної авіації і машинобудування, для Угорщини – посла Угорщини в Україні, був нашим студентом і нинішній гендиректор російського КамАЗу Микола Бех.
Ректор розповідає, що мова навчання іноземців в КПІ залежить від бажання майбутнього студента: чи то буде англійська, чи російська, чи українська. Ця умова прописується в контракті. Існує невелика відмінність у вартості – викладання англійською коштує приблизно на 25% дорожче. У середньому за контрактом іноземні студенти сплачують 1,5-2 тисячі доларів, що, за словами Згуровського, у 5, а то й у 10 разів дешевше за вартість навчання на аналогічних спеціальностях у сусідній Польщі. Серед іноземців у Київському політеху користуються попитом спеціальності з машинобудування, електроніки, інформаційних технологій, електрозварювання й системного аналізу.
Директор Центру підготовки іноземних громадян Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” Олександр Ластовка розповідає, що в їхньому вузі навчаються студенти з більш як 40 країн. Переважно Туркменистану, Росії, Китаю, Таджикистану, Білорусі та Близького Сходу.
– Серед студентів з Туркменистану популярні нафтогазові спеціальності. Комп’ютерним факультетам, інформаційним технологіям, програмуванню, телекомунікаціям – надають перевагу країни Близького Сходу, – ділиться Ластовка. – Що стосується китайських студентів – це переважно економічні дисципліни: менеджмент, зовнішньоекономічна діяльність, облік і аудит. У нас є дві спеціальності, де викладання ведеться виключно англійською: “Програмне забезпечення комп’ютерів і комп’ютерних систем” і “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності”. Загалом викладання в вузі ведеться і російською, і українською.
Тож жодних проблем із можливістю викладати іноземцям російською чи англійською мовою у вищій школі не було. Але Табачник висловив сподівання, що це його розпорядження приверне до вітчизняних ВНЗ понад 50 тисяч іноземних студентів і Україна ввійде у двадцятку найбільших держав-надавачів освітніх послуг. Роблячи таку гучну заяву, Табачнику не завадило б ознайомитися з досвідом цих самих країн у сфері вищої освіти. Чомусь Америка і Великобританія, де іноземні студенти становлять близько 50% від загальної кількості здобувачів вищої освіти, не пропонують навчання у своїх вузах будь-якою мовою. Проте майбутні студенти з усіх куточків світу їдуть до них здобувати вищу освіту. І хоча незнання англійської у вищій школі будь-якої країни – це вже ніби моветон, сильні держави підтримують національну освіту й заохочують іноземних студентів навчатися їхньою національною мовою. Узяти б Німеччину чи Францію. Або, скажімо, головний виш Чехії – Карлів університет. Навіть іноземці там можуть навчатися безкоштовно. Головне – аби чеську знали.
Що може змінити наказ Табачника? Завдяки йому виші начебто отримали “добро” на викладання російською. Хоча й досі лекції в університетах Східної України, будь то Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого у Харкові чи Східноукраїнський університет ім. В. Даля у Луганську, читалися переважно російською.
Звісно, іноземні студенти – це гарний прибуток для вузу. І залучати їх українським ВНЗ треба якомога активніше. Політика всіх розвинутих країн спрямована на підвищення кількості іноземних студентів. Але заяви Табачника, на кшталт того, що до нас не їдуть студенти з Азії через викладання українською, – це окозамилювання, а не розв’язання проблеми. Арабам і азіатам усе одно, якою мовою навчатися в Україні – російською чи українською. Деякі китайські студенти, що навчаються в Інституті журналістики КНУ ім. Т. Шевченка, наприклад, не розуміють російську, але без проблем спілкуються українською.
Чому до України зменшуються потоки іноземних студентів?
– Тому що ціна неконкурентноспроможна, – вважає Ольга Богомолець. – Раніше було дуже багато іноземців, бо навчання було безкоштовне – для співдружніх країн. Зараз навчання комерційне, і його ціна не дуже відрізняється від навчання в країнах Європи. А в деяких країнах сьогодні можна й безкоштовно отримати вищу освіту.
– Думаю, тенденція зменшення була через погіршення умов перебування іноземних громадян в Україні і через економічні проблеми, – розповідає Михайло Згуровський. – На превеликий жаль, кримінальна атмосфера дещо відштовхує. З’явилися й факти нетерпимості до іноземців. Ми переживали в КПІ такі прояви й намагалися максимально захистити студентів-іноземців.
На думку ректора КПІ, саме ці фактори знижують привабливість України в очах іноземних студентів. І через те українські виші не можуть встановлювати адекватні ціни за свої освітні послуги для іноземців і намагаються їх заманити дешевизною. Хоча якість навчання в солідних українських вишах, на його думку, не поступається європейському рівню.
Анна Ященко
Комментариев нет:
Отправить комментарий