.jpg)
Тільки-но уряд подав у Верховну Раду Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2010 рік, депутати проголосували за неї в першому читанні.
У програмі загалом досить точно визначено основні проблеми розвитку економіки України.
Водночас проголошені пріоритети діяльності уряду показують, що він не готовий до проведення реальних реформ, тому їх і не слід очікувати. Більш того, у багатьох сферах політика Кабміну взагалі незрозуміла. Складається враження, що уряд намагатиметься боротися з економічною кризою лише якимись окремими кроками, не маючи змістовної цілісної політики. Так, наприклад, у програмі констатується орієнтація зовнішньоекономічної торгівлі на країни СНД та висока енергозалежність від одного джерела, проте жодних пропозицій щодо покращення ситуації не подається.
Досить показово, що корупція навіть не визначена як одна з головних проблем, яка впливає на розвиток країни. Відповідно цілісної політики з її приборкання.
У програмі, з одного боку, начебто сформульовано чимало пропозицій щодо покращення соціально-економічної ситуації, але загальна картина незрозуміла, при цьому деякі ідеї взагалі викликають підозри на предмет їхнього корупційного підґрунтя, наприклад, щодо відновлення діяльності спеціальних економічних зон та території пріоритетного розвитку, запровадження режиму «спеціальної митної зони» на територіях перспективного розвитку із введенням спеціального (преференційного) режиму ввезення (вивезення) товарів для реалізації експортоорієнтованих інвестиційних проектів.
Побіжно розглянемо окремі розділи програми.
«Здоров’я» державних фінансів: податковий тиск і тінізація
(Частина ІІ. Термінові антикризові заходи Кабінету міністрів України. Пріоритет 1. Оздоровлення державних фінансів)
Наголошується на необхідності прийняття закону про Національну комісію з регулювання ринку комунальних послуг, яка матиме адміністративну та фінансову самостійність, з метою створення національного органу регулювання тарифів на житлово-комунальні послуги. Тобто в нас хочуть створити чергову державну контролюючу структуру, яка фактично повторюватиме функції Антимонопольного комітету. При цьому реальної програми реформування ЖКГ уряд не пропонує. Хоча здійснення реформи ЖКГ зробило б існування подібної державної контори взагалі не потрібним. Пропонується зниження ставки податку на прибуток підприємств. Хоча першою проблемою цього податку є не так висока ставка, як некоректна база оподаткування. При цьому не використовується стимулююча та регулююча функція цього податку з метою сприяння тим чи іншим діям суб’єктів господарювання – платників цього податку. Радше, зараз потрібно не стільки міняти ставку оподаткування, скільки підвищити норми амортизації для нових елементів активної частини основних фондів, використання яких дає суттєве енерго- і ресурсозбереження та скорочення екологічно брудних технологій.
Пропонують знизити ставки податку на додану вартість, що взагалі викликає серйозні сумніви. Річ у тім, що ПДВ є одним з головних бюджетоформуючих податків. При цьому важлива частина надходжень до держбюджету від ПДВ – від імпорту. Зниження ставки цього податку автоматично призведе до скорочення надходжень доходів від імпорту. Тобто таким чином ми скорочуємо надходження до бюджету й водночас стимулюємо імпорт, бо той стає дешевшим. Проте будемо змушені збільшити податковий тиск на українських товаровиробників для компенсації втрат від надходжень до бюджету з імпорту.
Хочуть «удосконалити» систему оподаткування доходів самозайнятих осіб (суб’єктів підприємницької діяльності та осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність).
За цією красивою загальною тезою, схоже, ховаються плани уряду щодо значного посилення податкового тиску на представників малого бізнесу та самозайнятих осіб. І хоча чинна система оподаткування малого бізнесу не є дуже справедливою, однак, по-перше, збільшення податкового навантаження доцільно робити лише під час економічного зростання, а не в умовах економічної кризи, по-друге, починати потрібно з реформи соціальної системи (тобто представники малого бізнесу мають бути реально зацікавлені у формуванні персоніфікованого соціального страхування) та формування єдиного соціального податку (з виключенням з нього системи страхування нещасних випадків на виробництві, яке потрібно зберігати як обов’язкове, але формувати на базі приватного страхування). Без цих двох передумов податковий тиск призведе до ще більшої тінізації малого бізнесу.
Пропонується «розробити законопроект про державні закупівлі, відповідно до кращої світової практики». Ця теза надто загальна, бо, по-перше, не визначає чітку позицію уряду щодо того, які обов’язкові норми мають бути передбачені в цьому законі, аби подолати шалене розкрадання державних коштів у цій сфері, по-друге, не визначено механізму, за допомогою якого цей закон буде підготовлений у «відповідності до кращої світової практики». Доцільно було б повністю підготувати цей закон за участю експертів Світового банку та Єврокомісії і домогтися подальшого його прийняття саме у такому вигляді – не спотвореному значною частиною представників фракцій ПР, БЮТ та КПУ.
Бажають зменшити дефіцит Пенсійного фонду шляхом розширення бази нарахування страхових внесків та оптимізації максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, та розміру пенсій. Тобто йтиметься про збільшення заробітної плати, з якої здійснюватиметься нарахування соціальних внесків. Це означатиме істотне збільшення податкового тиску на суб’єкти господарювання, що знову ж таки призводитиме лише до тінізації доходів як підприємств, так і їх співробітників.
Банки: про головне уряд мовчить
(Пріоритет 2. Оздоровлення банківської системи)
Ідеї уряду в цій сфері мають занадто загальній характер і не спрямовані на розв’язання двох головних проблем банківського сектора: щодо значної частини проблемних кредитів (уряд сам визнає, що вона значно більша, ніж офіційно проголошується Нацбанком, і сягає, за оцінками експертів, третини всіх банківських активів) та щодо занадто вузького кола надійних платоспроможних позичальників.
Уряд, схоже, просто не знає, що з цим робити. Ідея створення банку, якому будуть передані проблемні активи, є доволі сумнівною. Вона навіть у розвинутих та значно багатших країнах викликала серйозні дискусії та мала наслідком величезне зростання державних суверенних боргів. Очевидно, що Україна, особливо після тієї боргової спадщини, яку залишив попередній уряд, дозволити собі таке просто не зможе.
Підвищення зарплат за рахунок потужностей друкувального верстата?
(1.2. Грошові доходи населення та заробітна плата)
Уряд передбачає «зростання розміру прожиткового мінімуму на 25 відсотків, захист грошових доходів населення від інфляції, установлення мінімальної заробітної плати в розмірі не нижчому від прожиткового мінімуму для працездатних осіб». Але при цьому не дає жодних розрахунків щодо реалістичності цих планів, тому ці наміри викликають неабиякі сумніви.
Пенсії: навіщо реформи, коли є податки
(1.4.2. Забезпечення стабільного функціонування солідарної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування)
Це планується забезпечувати, зокрема, шляхом прийняттям Закону України “Про внесення змін до статті 4 Закону України “Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування”. І тут неготовність до непопулярних реформ у соціальній сфері уряд хоче замінити додатковим податковим навантаженням. Показово, що він навіть не проголошує необхідності поступового зростання пенсійного віку та створення єдиного державного публічного реєстру користувачів соціальних пільг з подальшим їх упорядкуванням та монетизацією. А без цього закрити шалений дефіцит солідарної соціальної системи (пенсійної та інших) неможливо.
Стара пісня про тарифи на житлово-комунальні послуги
(1.6.4. Забезпечення беззбиткового функціонування підприємств житлово-комунального господарства)
Уряд планує «поступове приведення тарифів на житлово-комунальні послуги до рівня економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво з одночасним упровадженням заходів соціального захисту малозабезпечених верств населення». При цьому є очевидним, що без реформування всієї системи відносин у сфері ЖКГ та створення конкурентного ринку послуг тарифи на житлово-комунальні послуги ніколи не прийдуть «до рівня економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво». Неефективне функціонування цього сектора та відсутність механізмів, що стимулюють скорочення витрат, лише призводитимуть до подальшої деградації ЖКГ та збільшення тягаря на мільйони громадян, які оплачують житлово-комунальні послуги. А про реформи в ЖКГ уряд навіть говорити боїться.
«Якісна освіта» з Табачником?
(2.2.4.Упровадження якісної вищої освіти відповідно до європейських стандартів)
Уряд не визначає в програмі необхідності суттєвого скорочення пільговиків при вступи у вищі навчальні заклади, хоча саме це дискредитує систему вступу за результатами незалежного тестування.
Енергетика без диверсифікації?
(5.1. Підвищення енергоефективності та оптимізація структури енергетичного балансу)
Тут бракує навіть згадки про диверсифікацію постачання енергоресурсів. Також немає тези про аверсне використання нафтопроводу Одеса – Броди. Ніде не згадується про видобуток сланцевого газу, що зараз у світі вважається одним з проривних напрямків джерел постачання газу. Енергетична політика уряду доволі розмита.
Хто ж модернізуватиме поки що нашу ГТС?
(5.2.6. Модернізація газотранспортної системи України)
Тут немає і натяку на реформування газового ринку на основі Брюссельської декларації.
АПК: пріоритет – «колгоспам»
(5.4.1 Забезпечення ефективного функціонування агропромислового комплексу)
Окресливши достатньо широкий перелік пропозицій щодо розвитку аграрного сектора, уряд в той же час жодним чином не сформував свою позицію щодо моделей розвитку цього сектора економіки й не визначив механізмів сприяння фермерським господарствам. На практиці це означатиме проведення політики попередніх урядів, які сприяли діяльності великих аграрних компаній, водночас нехтуючи інтересами та потребами фермерів та малих аграрних підприємств.
Швидкісні поїзди на глиняних колесах?
(5.5.2. Модернізація та розвиток залізничного транспорту, впровадження на залізницях України швидкісного руху пасажирських поїздів)
Уряд проголошує справді важливий напрямок розвитку транспортної галузі – щодо швидкісного руху пасажирських поїздів, - проте жодних заходів для цього не пропонує. Хто їм будуватиме, по яких коліях вони ходитимуть?
…Це лише окремі нотатки щодо запропонованої урядом програми, те, що, так би мовити, видно неозброєним оком. Але й цього достатньо, аби зрозуміти що писалася вона дуже нерівномірно, поспіхом, різними людьми – з різним ступенем інтелекту, відчуття відповідальності й економічних та інших знань.
Докладний аналіз ще належить зробити незалежним експертам та опозиції.
Борис Кушнірук, економіст
Комментариев нет:
Отправить комментарий