Укладання відверто антиконституційної угоди в уявленні Януковича було лише меншим злом... Конституційний суд уже себе проявив… «Донецькі» домагалися влади не заради економіки та добробуту громадян…
Угода про подовження на 25 років строку перебування Чорноморського флоту РФ, яку уклали президенти України та Росії, має настільки скандальний характер, що безперечно викличе серйозне суспільне збурення й матиме довгострокові політичні наслідки.
Спочатку спробуємо розібратися, які ж угоди уклали Віктор Янукович та члени уряду Азарова. Інформації поки що обмаль, тому спробуємо підбити лише перші висновки з тих заяв, які вже зроблено президентами й урядовцями Росії та України.
Отже, президентом України Віктором Януковичем був підписаний договір, яким подовжується строк перебування ЧФ РФ на 25 років з можливим подовженням ще на 5 років. Передбачається, що ЧФ РФ зможе перебувати в Криму до 2042 чи навіть 2047 року. При цьому номінально річна орендна плата за перебування ЧФ РФ зростає… аж на 3 млн. дол. США і складатиме 100 млн. дол. Оренда подібної території під військову базу іншим країнам обходиться в десятки разів більше, але це так, між іншим...
Президент Медведєв у своєму виступі на спільній з Віктором Януковичем прес-конференції зазначив, що знижка на 100 доларів на кожну тисячу кубів газу вважається теж орендною платою за перебування ЧФ РФ. Це, у свою чергу, означає, що фактично ціна газу для України залишається на рівні 330 доларів, і таке уточнення президента Медведєва було пов’язано з бажанням підкреслити зв`язок питань зниження ціни на газ з укладанням угоди про продовження терміну перебування ЧФ РФ на українській території.
Ситуація навколо цих угод має декілька складників, кожна з яких впливала на це рішення. Очевидно, що на підписання угоди щодо ЧФ РФ з боку президента України Віктора Януковича прямо зараз і на таких принизливих і невигідних умовах (навіть не кажу про її кричущу неконституційність) впливає катастрофічна економічна спадщина, яку залишив уряд Тимошенко. Це – і повний колапс державних фінансів, і відсутність державного бюджету та його прогнозований величезний дефіцит навіть щодо захищених статей, що оцінюється в 150 млрд. грн., і надзвичайний для України державний суверенний борг, і кабальні газові угоди, укладені в січні 2009 року, що мали очевидну корупційну складову. У цій ситуації Віктор Януковича та уряд Азарова готові були піти на будь-які кроки, щоб якось ослабити фінансовий зашморг на шиї уряду. І укладання цієї відверто антиконституційної угоди в уявленні Віктора Януковича було лише меншим злом.
Важливим також є те, що у Віктора Януковича та «регіоналів» почалося запаморочення від надто легкого отримання майже монопольної влади в країні. Роз’єднана опозиція, яка до того ж втрачає електоральну підтримку, на думку «регіоналів», не зможе чинити жорсткий опір ратифікації парламентом одіозної угоди щодо ЧФ РФ. Схоже, влад також упевнена, що може з легкістю підлаштувати правову систему держави під себе. А Конституційний суд у разі звернення туди представників опозиції з легкістю, продемонстрованою при розгляді правомочності так званої коаліції «тушок», біле оголосить чорним і визнає конституційність угоди про ЧФ РФ. Головним аргументом стане те, що, мовляв, обмеження, які не допускають розташування на території України іноземних військових баз, установлені статтею 17 Конституції України, не стосуються наявної бази ЧФ РФ.
Такий висновок робитиметься на підставі того, що в Перехідних положеннях Конституції записано: "використання існуючих військових баз на території України для тимчасового перебування іноземних військових формувань можливе на умовах оренди в порядку, визначеному міжнародними договорами України, ратифікованими Верховною Радою". І загальна думка про неможливість перебування іноземних військових баз після 2017 року ґрунтувалася лише на підставі угод щодо завершення у 2017 році строків перебування ЧФ РФ на українській території. Те, що Перехідні положення за своєю суттю не можуть мати безстроковий характер і що це суперечить основам конституційного права, зрозуміло, не дуже бентежитиме ані членів Конституційного суду, ані тим більш конкретних «донецьких» пацанів.
Певною відповіддю на причини, які спонукали «донецьких» піти на ці угоди, може також служити аналіз проекту Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2010 рік. «Регіонали» стояли перед вибором провести радикальні, але багато в чому непопулярні, економічні реформи, або спробувати утримувати ситуацію без особливих змін. Реформи мають зробити економіку країни більш ефективною та конкурентоспроможною. Але це, у свою чергу, передбачатиме зменшення корупції та можливостей для збагачення тих, хто перебуває при владі. Так, наприклад, оголошення Нафтогазу банкрутом та реформування газового ринку на умовах Брюссельської декларації дало б змогу суттєво підвищити ефективність економіки й скоротити корупцію в газовому секторі.
Але як уже неодноразово зазначалось, усі керманичі нашої держави розглядали газовий ринок як джерело власного збагачення. Зрозуміло, що «донецькі» домагалися влади не заради побудови ефективної економіки та підвищення добробуту громадян. До реформ вони не готові ані інтелектуально, ані морально, а тому заради збереження влади, з одного боку, здійснюватимуть потужний фіскальний тиск на малий та середній бізнес, з іншого – пішли на відверту здачу українського суверенітету з метою отримати певні фінансові дивіденди. При цьому очевидно, що вигоду від зниження цін на газ отримають передусім власники металургійних та хімічних підприємств, наближені до «донецьких», які зможуть прибутки, котрі з’являться в результаті цього перевести за кордон. Критично важливою ціна на газ є також для наших енергогенеруючих підприємств – їх хочуть приватизувати ті, хто зараз найбільш наближений до влади. Тому для них низькі ціни на газ є передумовою для подібної приватизації.
Але все-таки всі ці дії Януковича та «регіоналів» об’єктивно є їхньою стратегічною помилкою.
По-перше, вони на дуже тривалий час, якщо не назавжди, відрізають собі можливість налагодити співробітництво з представниками національно-патріотичних сил, котрі об’єктивно спираються на велику частину громадян, особливо в Центральній та Західній Україні. Після підписання угод про ЧФ РФ, яке вважатиметься зрадою національних інтересів, навряд чи хтось із них погодиться на співробітництво з «регіоналами». Причому йдеться не про образи на один день. Будь-яке співробітництво з представниками ПР, які пішли на таку угоду, стане в довгостроковій перспективі таким же неможливим, як і з комуністами.
По-друге, не виключено, що роздроблена опозиція зможе таки об’єднатися задля проведення досить потужних акцій протесту, і це призведе до дестабілізації і так непростої економічної ситуації в країні.
По-третє, зростання рейтингу Януковича та ПР не є якимось довгостроковим чинником. Можна підняти архіви й подивитися соціологічні дослідження щодо електоральної підтримки представників новостворених урядів чи президента України. Перші півроку рейтинг зростає, а потім неминуче починає падати. Тому в будь-якому разі вже восени ми станемо свідками розчарувань та падіння рейтингів як Віктора Януковича, так і ПР. Це особливо важливо враховувати, маючі на увазі, що переписані газові угоди зможуть лише тимчасово й незначно покращити ситуацію з державними фінансами. Уряд Азарова все рівно змушений буде пропонувати непопулярні соціальні рішення та здійснюватиме тиск на малий і середній бізнес, що, у свою чергу, призводитиме до зростання протестних настроїв у суспільстві. І якщо зараз електоральна підтримка опозиції падає, то вже восени вона неминуче піде вгору. Враховуючи жорсткий розкол еліт, який виникне в результаті укладання угоди про ЧФ, будь-яке їх співробітництво буде дуже проблематичним чи й узагалі неможливим.
Борис Кушнірук
Комментариев нет:
Отправить комментарий