Там же - У травні 1965 р.
Провідник розгорнув гілля....
Від краю до краю поля буяло біле море. Вітер ганяв по ньому хвилі.
Та лише він стихав, повітря перетворювалось на важку подушку, яка м’яла голову і душила за горло.
Страшно навіть було ступити на цей величезний килим. Проте побіч паслися коні і корови, палили вогнища.
Вечоріло. Хазяї з ближніх хат села замикали двері.
“Куда они идут?” “До родичів. Переночувати” “Почему???”
“Коли “воно” вночі цвіте...” - провідник щось незрозуміло помахав руками в повітрі... «Воно може убити».
«Долина нарциciв» — заповідний масив, що знаходиться в урочищі Кіреші в 4 км від м. Хуст Закарпатської області. З 1992 р. у складі Карпатського біосферного заповідника входить до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО.
Заповідник розміщений на висоті 180—200 м. над рівнем моря в західній частині Хустсько-Солотвинської долини на стародавній тераci Тиси. Заповідна територія площею 257 га займає рівнинну ділянку в заплаві річки Хустець. Поряд з природніми водотоками на території масиву знаходяться i штучні — канали меліоративноі системи.
Поява закарпатської реліктової Долини нарцисів пов'язана з льодовиковим періодом на Землі. Деякі вчені вважають, що тоді сталися певні геологічні катаклізми і з гір сповз величезний шмат землі разом з унікальними рослинами. Після сходу льоду з гір стікало багато води, що сприяло акліматизації, цвітінню і розповсюдженню нарциса вузьколистого. З часом в низовині від сучасного Мукачева до Хуста, де росли нарциси, з'явилися дубові ліси. Після того, як на землях стали здійснювати господарську діяльність, площа долини нарцисів зменшувалася.
За часів Австро - Угорщини урочище Кіреші належало до лісництва і пильно охоронялося. Було тут багато лікарських рослин, якими місцеві медики лікували хворих. Коли територія відійшла до Чехословаччини, частину цих земель продали жителям Хуста.
За радянських часів долину хотіли переорати, щоб вирощувати сільськогосподарські культури. У 1980-х рр. на території заповіднику здійснювалися осушувальні роботи, внаслідок яких суттєво змінився рослинний покрив. Після того, як було знищено 50 га нарцисів, оранку припинили і передали територію з нарцисами заповідному масиву Карпатського біосферного заповідника. Значний особистий внесок у справу збереження та відтворення «Долини нарцисів» зробив професор В.І. Комендар (який, власне, і дав цю назву долині).
«Долина нарциciв» — унікальний ботанічний об'єкт, в якому охороняється найбільший в Середній Європі осередок нарцису вузьколистого (Narcissus angustifolius). Цей середньоевропейський високогірний вид поширений в Альпах, на Балканах i в Карпатах на висотах 1100—2060 м. Популяція в цьому рівнинному локалітеті збереглася з післяльодовикового періоду i має реліктовий характер. У 1980 р. нарцис вузьколистий занесено до Червоної книги України.
Станом на 2007 рік на території заповідного масиву знаходиться 164 га справжніх лук, 54 га болотних лук, 32 га боліт. Решту площі займають адміністративні будівлі, русло р. Хустець, канави, дороги тощо. Рельєф лівобережної частини території переважно рівнинний з окремими грядово-горбистими підвищеннями та зниженнями різноманітних форм, правобережної — грядово-горбистий з рівнинними ділянками у прирусловій частині.
В цілому в «Долині нарцисів» представлено 498 видів різних рослин, зокрема 15 видів квітів, які занесені в Червону Книгу, 16 видів орхідей. Серед рiдкicних рослин заповіднику: деревій верболистий (Achillea salicifolia), пальчатокорінник Фукса (Dactylorhiza fuchsii), пальчатокорінник травневий (Dactylorhiza majalis), еритроній собачий зуб (Erythrronium dens-canis), тирлич звичайний (Gentiana pneumonanthe), билинець найзапашніший (Gymnadenia odoratissima), півник сибірський (Iris sibirica), зозулинець шоломоносний (Orchis militaris), зозулинець рідкоквітковий (Orchis laxiflora), перстач білий (Potentilla alba) та ін.
Унікальною особливістю цієї заповідної ділянки є місцезнаходження тут однієї з найбільших рівнинних популяцій рідкісного виду нарцису вузьколистого (загальна площа - 85 га). У період свого масового цвітіння (друга половина травня) Narcissus angustifolius Curt. співдомінує, а на третині його площ домінує у травостої.
“Долина нарцисів” власне не є долиною. Це окреме підвищення вздовж верхів’я річки Хустець. Втім, з усіх боків височать гори – гора Тупий на півдні (теж дуже цікавий туристичний об’єкт), засніжений Менчул з півночі.
Панорама гори Менчул (1501 м.)
Невеликий видолинок не пускав воду з гір і тому ця смуга під горами перезволожилась, не ставши болотом. Існують декілька версій походження цього резервату. Найпоширеніша (в науковій та популярній літературі – див. вище) стверджує що нарцисове поле – це льодовиковий “емігрант” з Карпатських гір. Під час льодовикового періоду цю квітку витіснено звідти суворим холодним кліматом. Інша версія - колись це був масовий вид, який був звичайним для природи минулих років. Але зміна екологічного середовища, в першу чергу – загальне осушення земель Закарпаття в 20-60 роки швидко знищило поля нарцисів.
Важко розібратись. Скоріше друга версія більш правильна. В 60 - 70 – ті роки щезли інші нарцисові поля поблизу Хуста , сіл Дерцен і Форнош Мукачівського району, в долині р. Латориця. Останні квіти перекочували на подвір’я ґаздівських господарств. Де і втратили свій знаменитий запах.
Цілком імовірно, що й ці нарциси приречені на загибель в своєму природному середовищі.
Спостереження екологів вказують на активне витіснення нарциса іншими видами рослин.
Щодо власне самого Хуста, то відношення людей до цієї квітки неоднозначне, незважаючи на гарну легенду. Є й уявлення що ця квітка - символ смерті. Можливо справа в тому, що землі, де росте нарцис і інші вологолюбні рослини (часто отруйні), непридатні до господарської діяльності. Тварини його теж не їдять.
Спірним є повір’я, що запах багатьох квітів нарцису (чи навіть букету) викликає галюцинації та може вбити людину, навернувши її в гіпнотичний сон. Науковці всерйоз радять не жартувати, особливо людям з серцево-судинними захворюваннями.
Характерно що на багатьох середньовічних кам’яних хрестах ( і так до поч. 20 ст.) вибиті квіти, які можна визначити як нарциси (див. легенду). Квітка зустрічається і в ряді феодальних гербів.
У літературі вказується що звичайно Долина зацвітає в другій половині травня. Проте перші галявини з’являються вже у перших числах. Часто строки варіюють. Якщо цвітіння пізнє, то долина відцвітає дуже швидко. Передбачається, що цього року перші квіти будуть 1-2 травня, на 9-12 буде від 20 до 30 % цвітіння, 12-16 – максимум.
Об’їзна траса довкола міста Хуст. Покручена місцевими лобуряками металева абстракція – типу квіточка нарцису і погнутий напис “Долина нарцисів”.
Каса. Шлагбаум. П’ять гривень дорослим. Три – дітям, студентам, пенсіонерам. По понеділкам – вихідний.
Потік туристів не спиняється.
Спочатку це була популярна подорож для санаторників з “Шаяну”. Потім потяглись автомобілісти, які часто не дуже криючись, просто викопували квіти для свого двору. Років десять тому “Долину” ніби заново відкрили. Почали їздити екскурсії з усіх санаторіїв і Закарпаття і Прикарпаття. Маса галасливих студентів і дітей, що лишають після себе гори сміття ( власне на території заповідника). Всі лізуть фотографуватись серед квітів, ламаючи і витоптуючи їх. В пору цвітіння ясно видні стихійно витоптані доріжки, розчавлені квіти буріють в пилюці. Тільки таке –сяке болото, де бояться забруднити ноги, врятувало останні ділянки нарцису.
Ділянка абсолютної охорони (порівняйте з фото нижче)
Фото 60-70 х років
Заповідник стрічає народ не важким “шанельним” ароматом, а димом шашличних мангалів, морозивом, і всюдисущим пивцем на розлив і в пляшках (все по високих цінах, звісно). Натомлений турист сідає, дудлить пиво (діти – морозиво), і себе питає – “Ну і шо? Що там такого? Клумба.”
Угу... Весь розвиток туризму по – українськи. Якесь там японське споглядання цвіту сакури чи “саду каміння” не для нашої буйної натури.
У період масового цвітіння квітів «Долина нарцисiв» приймає, в середньому, по 4-5 тис. відвідувачів на добу. На території масиву прокладені дороги, збудовані спеціальні майданчики для спостереження за квітами; у період цвітіння нарцисів охорона заповідної ділянки підсилюється лісниками з інших масивів області, але все одно цінні квіти масово зриваються та витоптуються.
І саме село –«хранитель» – Верхні Кіреші. Всюди видна проста логіка – “на нас хватить, а не заробити – гріх”.
Сільські городи наступають на заповідник. Висушується земля, ставлячи хрест на останніх нарцисових галявинах. Діти продають квіти оберемками туристам. Нарцис швидко в’яне, після чого його викидають у придорожні канави. Багато хто ще й безуспішно пробує розсадити квіти по клумбах і городах.
Екологи дивуються, як ще щось залишилось.
Два роки тому дирекція заповідника, розуміючи що ще пару років – і охороняти не буде що, взялась за рішучі дії. Встановлено штраф за зірвану квітку, який, зважаючи на не дуже велику суму, з задоволенням здирають. З’явились ділянки особливої охорони, де доступ заборонено. Інші огородили парканом з колодиць. Навіть стежать за рівнем грунтових вод, які необхідні для нормального життя нарцису.
Скептики стверджують, що ці заходи - як мертвому припарки. Вчені відзначають значні зміни рослинного покрову впродовж останніх 25 років, зокрема, зменшення площ справжніх непорушених лук і галявин. Колись гостролистий нарцис вкривав сотні гектарів землі, тепер щороку площа заповідника меншає.
І необхідно повністю заборонити на територію доступ туристів і місцевих. Питання про заборону доступу висить у повітрі. На одному боці – великі прибутки з плати за вхід, діяльність комерційних структур, екскурсії санаторіїв. З іншого – заповідник просто вмре, він і так поділений на невеликі ізольовані ділянки та асфальтованою дорогою посередині. Нарцисоманія автоматично призводить до масового браконьєрства.
Часто багато рослин просто не цвітуть, залишаючи по собі зелене листя. Для стимуляції цвітіння на наступний рік, окремі ділянки ... скошують. Є пропозиція на яку не можуть зважитись - для того щоб поновився суцільний нарцисовий покрив, треба пустити корів чи овець! Вони виїдять звичайну польову траву, що почала наступати на нарциси. І підтвердження тому є. Старики згадують, що в давні часи, худоба, неохоче пасучись в цих місцях, з’їдала пашу, лишаючи шкодний нарцис. Наступної весни буяло біле море квітів, вивільнених від своїх конкурентів.
Також пропонують заборонити сюди проїжджати автомобілями, зняти довкола асфальт, насадити дерева і зволожити землю (навіть - збудувати шлюзи і воду штучно підняти). Нарцисам можливо буде добре, але знову проблема — від підвищення вологості розростаються верби.
Логічно. Правильно. Та все ж…
- хто бачив «Долину» в пору повного цвітіння, не забуває її ніколи
Буря
http://blog.i.ua/user/2717999/457999/
Комментариев нет:
Отправить комментарий