Поки що всі реформи уряду обмежуються санітарними кордонами для української мови та скасуванням Інституту національної пам’яті...
Розбіжності між урядами Тимошенко та Азарова в економічній s бюджетно-податковій політиці виглядають дедалі менш переконливими.
На зміну екзальтованій опозиційній риториці приходить усвідомлення того, що всі реформаторські починання можуть обмежитися встановленням санітарних кордонів для української мови. З’ясовується, що економіку і бюджет переформатувати буде значно важче, аніж ліквідувати Інститут національної пам’яті, скасувати іспити з української мови у вищій школі, видати накази Міносвіти про вирівнювання лінгвістичного простору та надати право обласним радам оголошувати відповідні області територіями офіційної двомовності.
З економікою і бюджетом важче... Скажімо, хоч за часів опозиціонерства Азарова збиткувалися над Тимошенко за нецільове використання коштів Стабілізаційного фонду, однак, прийшовши до влади, “регіонами” й самі не проти ними скористатися. Уряд Азарова продовжив тимошенківську практику виплати зарплати гірникам державних шахт, і на цю мету в березні було асигновано 422 млн. гривень. У проекті бюджету на 2010 рік Стабілізаційний фонд має всі шанси залишитися, хоча вчорашні опозиціонери заприсягалися його скасувати.
Те ж саме і з тарифами на газ та електроенергію для населення – усвідомлюючи, що їх підвищення бумерангом ударить по коаліційним політичним силам під час місцевих виборів, а БЮТ розверне на цій темі в підконтрольних Радах шалену кампанію, блокуючи перегляд тарифів для теплокомуненерго, “регіонали” вже позадкували – перший віце-прем’єр Клюєв заявив, що уряд зробить усе можливе, щоб цього року не переглядати відповідні тарифи. Схоже, і пенсійна реформа вріже дуба, навіть не розпочавшись або обмежившись «паліативчиком».
Натомість заходи з бюджетної політики намагаються підмінити анекдотичними податками з розкоші. Чи МВФ повірить, що оподаткування картів, якими пересуваються на майданчиках для гри в гольф – це гамівна сорочка для українського бюджетного дефіциту?
До речі, про МВФ – впадає у вічі ще одна риса, що робить ці уряди ледве не близнюками, – недипломатична звичка висловлюватися від імені партнерів і кредиторів України – того ж Міжнародного валютного фонду. За часів Тимошенко і прем’єр, і її речники – передусім віце з питань європейської інтеграції Немиря – вважали за доцільне і прийнятне висловлюватися від імені МВФ. В електронних архівах можна визбирати сотні висловлювань і коментарів урядовців попереднього Кабміну, у яких вони буцімто передавали думку МВФ – і про прогрес на переговорах, і про погоджений обсяг бюджетного дефіциту, і про ефективність ужитих урядом заходів, і про цілковиту підтримку економічної політики уряду, і вже в останні дні перебування на посадах – про міфічний аудит діяльностей урядів Тимошенко і Януковича, що його нібито мав проводити МВФ.
Зайве казати, що зіставлення цієї риторики з небагатослівними заявами офіційних посадових осіб МВФ, надто в часи осіннього занепаду програми, свідчить, що в більшості випадків українська сторона бажане видавала за дійсне.
Однак наступники Тимошенко наступають на ті самі граблі, за які її критикували. Поки місія МВФ, яка завершує свою роботу в Києві, зберігає традиційну мовчанку – оскільки інституційний кодекс Фонду забороняє його працівникам коментувати перебіг переговорів – їх партнери по той бік столу наввипередки розповідають і про обсяг бюджетного дефіциту – чи то шість, чи то десять відсотків ВВП, чи то включаючи Пенсійний фонд і Нафтогаз чи не включаючи.
Далі всіх пішов Мінфін, розмістивши на своєму сайті 30 березня заяву прес-служби із промовистим заголовком «МВФ скоригує власний макроекономічний прогноз щодо України».
Ми зумисне наводимо завбачливо збережений скрін-шот цього документа, оскільки наступного дня він вже був знятий з офіційного сайту Міфіну, а за адресою, де містилася заява, можна надибати знак STOP! Залишається лише здогадуватися, що є причиною зняття прес-релізу з офіційного сайту Мінфіну – чи гіпотетичне незадоволення функціонерів МВФ, який одружили без їхнього на те дозволу, адже МВФ офіційно поки що не висловлювався, що Фонд «скоригує власний макроекономічний прогноз щодо України». Чи той факт, що інформаційні агентства (у тому числі й УНІАН) винесли у свої заголовки не нюанси узгодження макроекономічних параметрів, а той вимушено констатований в останньому абзаці факт, «що сторони не дійшли згоди» щодо показників дефіциту державного бюджету та соціальних стандартів.
Ще більш детективною виглядає історія з півгодинним перебуванням на сайті Мінекономіки проекту «Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2010 рік, розробленої відповідно до завдань та положень передвиборчої програми президента України В.Ф.Януковича, програмних положень політичних партій, які сформували парламентську коаліцію “Стабільність та реформи”, Прогнозу економічного та соціального розвитку України на 2010 рік, Цілей Розвитку Тисячоліття – Україна». УНІАН має можливість розлого цитувати 123-сторінковий документ, оскільки наші журналісти встигли звантажити цей цікавий текст (на одному подихові читається та його частина, що присвячена заходам уряду на перші 100 днів) із сайту Мінекономіки.
Чи не є причиною того, що цей документ було поспіхом знято з офіційної сторінки міністерства, те, що уряд Азарова вже почав піддавати ревізії свої псевдореформаторські обіцянки?
Якщо так, то повідомлення несанкціонованого доступу на сторінці Мінфіну може стати пророчим – в уряду може й не виявитися достатніх привілеїв для доступу до ресурсу міжнародних фінансових організацій, від імені яких так люблять висловлюватися наші чиновники.
Станіслав Голубенко, УНІАН
Комментариев нет:
Отправить комментарий